Міністерство оборони України

Міністерство оборони України є органом державного управління Збройними Силами України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони.

7.Акти військового управління

З метою упорядкування процесу управління військами органи військового управління видають відповідні акти, які є юридичною формою їх виконавчо-розпорядчої діяльності. За видами розрізняють наступні: статут, наказ, директива, положення, настанова, інструкція, постанова, припис, тощо.

Акти є одним з основних засобів реалізації воєнної політики держави в сфері військового будівництва, оборони та безпеки – їм притаманні характерні риси: підзаконність, правовий характер, обов’язковість виконання, імперативність. Акти військового управління є важливим правовим засобом реалізації політики держави у військовій сфері та основною юридичною формою виконавчо-розпорядчої діяльності органів військового управління. Вони регулюють усі сторони життя та діяльності Збройних Сил, регламентують процес управління військами, їх бойове застосування, організацію бойової підготовки, виховання військовослужбовців, матеріально-технічне, культурно-побутове забезпечення, експлуатацію техніки.

Видання та застосування правових актів, породжує певні правові наслідки: встановлення, зміну або припинення правовідносин. В одних випадках органи військового управління, посадові особи, приймаючи акти військового управління встановлюють правила загального характеру, здійснюють правотворчу діяльність.

Акти військового управління відрізняються від службових документів, які не мають правового характеру, наприклад: доповіді, протоколи, акти, заявки, звіти, службові листи, тощо. Але, ці документи можуть бути підставою для видання актів військового управління. Наведене надає можливість запропонувати класифікацію актів органів військового управління за наступними критеріями: за суб’єктами, що їх видають; за юридичною значимістю; за адресатом; за колом питань, які регулюються.

8.Законність у зсу, її сутність та значення

Законність прийнято розглядати як принцип державного та суспільного життя, що визначається в точному, непохитному та одноманітному розумінні виконання законів всіма державними органами, посадовими особами, громадянами.

Вимоги зміцнення законності в повній мірі відносяться до органів військового управління, посадових осіб, усього особового складу. Суворе дотримання законності - запорука успішного втілення в життя державної політики у військо­вій сфері, одноманітного вирішення питань військового будівництва, підтриман­ня твердого військового порядку та дисципліни в ЗС України, забезпечення прав, свобод та інтересів військовослужбовців, злагодженості військового організму, правильної діяльності військових посадових осіб та усіх військовослужбовців і працівників ЗС України.

Безпосередній обов'язок по виконанню законів, зміцненню військової дисципліни в ЗС України, забезпечення законності актів військового управління, покладається на військові ради, органи військового управління, структури юридичної служби, командирів і начальників. Саме командир несе особисту відповідаль­ність за всі сторони життя і діяльності підпорядкованої йому частини.

Проявляючи турботу про зміцнення законності та правопорядку, держава затверджує державно-правові інститути, головним призначенням яких є забезпечення законності, контроль та нагляд за її виконанням. Ці державно-правові інститути прийнято називати організаційно-правовими засобами забезпечення законності. До їх числа належить контроль, нагляд, а також право скарги, які мають загальнодержавне поширення. Діють вони і в ЗС України.

Як засіб забезпечення законності широко застосовується різноманітна контрольна діяльність. Контроль у ЗС здійснюється системою різних органів /державних, громадських/ і організується з урахуванням специфіки військового будівництва армії і флоту.

Державний контроль здійснюється вищими органами влади і управління як безпосередньо, так і створеними ними постійно діючими контрольними органами. Такий контроль пов'язаний з процесом здійснення державного керівництва і управління ЗС України і має єдиний державний характер. Цей вид контролю поділяється на державний надвідомчий та державний внутрішньовідомчий.

9. Забезпечення законності органами військового управління

Виходячи із змісту ст.12 Военної доктрини, інших нормативно-правових актів таке управління має два види: по-перше, воєнно-політичне, − яке здійснюється органами державної влади; по-друге, безпосередньє військове управління − органами військового управління створеними у Збройних Силах України.

Інформування громадськості, здійснення взаємодії Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів з Верховною Радою України, громадськими організаціями, засобами масової інформації покладається на одного із заступників керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, якому підпорядковуються створювані у зазначених органах прес-служби та підрозділи по зв’язках із громадськістю.

Прес-служби та відділи по зв’язках з громадськістю оперативно надають засобам масової інформації об’єктивну та повну інформацію про діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів.

Законність також забезпечується державним внутрішньовідомчим і спеціалізованим внутрішнім контролями:

Державний внутрішньовідомчий контроль у ЗС України.

У ЗС України внутрішньовідомчий контроль організує Міністр оборони України, а також його перші заступники, командуючі військових округів, флоту, командири /начальники/ всіх ступенів.

За характером контрольних повноважень органи, що здійснюють внутрішньо відомчий контроль, можна розрізнити контроль органів загальної компетенції /загальний чи всебічний/ і спеціалізований контроль.

Спеціалізований внутрішній контроль.

При здійсненні контролю в галузі фінансово-господарської діяльності командири частин використовують також внутрішні перевірочні комісії /ВПК/, які утворю­ються для контролю служб постачання і перевірки фінансового господарства у вій­ськових частинах.

Він охоплює, як правило, однорідні спеціальні питання діяльності військ, окремі функції в роботі військового апарату чи визначені питання в зв'язку з функціону­ванням і повсякденним життям військових частин, військових організацій, установ, підприємств і закладів.

Мова йде про контроль постачальних органів, служб, і контроль що здійснюється органами і посадовими особами внутрішньовідомчого нагляду.

10. Роль військової прокуратури в забезпеченні законності в ЗСУ.

Прокурорський нагляд є одним з найбільш важливих способів забезпечення законності у ЗС України. Сутність та призначення прокурорського нагляду зводиться до того, щоб слідкувати за встановленням єдиного поняття законності, забезпечити однакове застосування законів в державі. Загальний нагляд за точним виконанням законів в ЗС здійснює Генеральний прокурор України і підпорядкова­ні йому військові прокурори, кожен в межах своєї компетенції. Військова прокуратура в своїй діяльності сприяє вихованню посадових осіб ЗС України, всіх військовослужбовців в дусі точного і неухильного виконання Конституції України, законів, військової присяги, військових статутів. Для здійснення наглядових функцій війсь­кові прокурори наділені відповідними повноваженнями.

У вирішенні завдань забезпечення законності у військовому управлінні важливе місце належить загальному нагляду військових прокуратур. Загальнонаглядові заходи по забезпеченню законності в ЗС здійснюється у таких сферах:

• нагляд за відповідністю законам і військовим статутам правових актів, що видаються органами військового управління;

• нагляд за виконанням законів в ЗС,

• нагляд за законністю утримання арештованих на гауптвахтах; Важливою сферою загальнонаглядової діяльності військових прокурорів являється нагляд за виконанням законодавства про розгляд і розв'язання листів, скарг і заяв органами військового управління, командирами /начальниками / та іншими посадовими особами ЗС України.

В цілях забезпечення законності згідно ст. 20 Закону «Про прокуратуру України» прокурор має право:

• безперешкодно входити у державні чи громадські установи і мати доступ до документації і матеріалів, необхідних для перевірки;

• вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази і інші акти та документи;

• вимагати від посадових осіб, державних органів проведення перевірок, ре­візій діяльності підконтрольних і підлеглих підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для проведення перевірок і експертиз;

• викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних і письмових пояснень відносно порушень закону.

Для усунення правопорушень, причин і умов, що сприяли їм, виявлених в діяльності органів військового управління, командирів /начальників/, військовослуж­бовців і інших осіб, військові прокурори в залежності від конкретних підстав і умов приймають заходи по притягненню винних до дисциплінарної, адміністративної, ма­теріальної чи кримінальної відповідальності. Про що виносять мотивовану постано­ву / ст.24 Закону ..../.

Однією з основних форм прокурорського реагування на виявлені незаконні акти органів військового управління є принесення протесту /ст.21 Закону «Про про­куратуру »/, в якому військовий прокурор ставить питання про відміну акту чи приве­денню його у відповідність до закону, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Військовий прокурор має право виноси­ти письмові подання про усунення порушення закону органу чи посадовій особі у ви­падках, коли порушення закону носить очевидний характер і може спричинити істо­тну шкоду, якщо не буде негайно усунене. Ефективність прокурорського нагляду під­вищується, якщо ця діяльність проводиться у взаємодії з іншими засобами забезпечен­ня законності.

Оскарження незаконних дій посадових осіб і поря­док розгляду скарг у військових частинах та інших військових організаціях.