3. Принципи військового будівництва, їх класифікація та правові форми закріплення

Здійснюючи свій вплив на сферу військового будівництва, держава спирається на науково обґрунтовані принципи, що являють собою керівні ідеї і положення, які визначають характер, соціальну суть і направленість військового будівництва.

Як визначено у Ст. 11 Закону України Про зсу.

Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах:

вірності конституційному обов’язку та військовій присязі;

верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод;

гласності, відкритості для демократичного цивільного контролю;

поєднання єдиноначальності і колегіального розроблення найбільш важливих рішень;

комплектування шляхом призову громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом;

постійної бойової та мобілізаційної готовності;

збереження державної та військової таємниці;

виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни;

забезпечення державного соціально-економічного та соціально-правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їх сімей;

заборони створення і діяльності організаційних структур політичних партій.

воєнній доктрині України, основними принципами військового будівництва є:

• проведення оперативно-психологічної підготовки особового складу з урахуванням законів збройної боротьби та принципів воєнного мистецтва;

• комплектування їх на основі загального військового обов`язку і за контрактом з поступовим переходом до професійної армії;

• військово-патріотичне виховання допризовної та призовної молоді, особового складу на національно-історичних традиціях;

• вирішення комплексу питань, пов`язаних з соціальним захистом військовослужбовців;

• повна департизація ( заборона військовослужбовцям брати участь у діяльності політичних партій і рухів );

Прийнято розрізняти три групи принципів:

1. соціально-політичні;

2. організаційні;

3. навчання та виховання

Соціально-політичних принципи:

• демократія і гуманізм;

• гласність в діяльності ЗС України і збереження державної і військової таємниці;

• позапартійність;

• гарантованість соціально-правової захищеності військовослужбовців.

Організаційні принципи будівництва ЗС України і управління:

• верховенство закону;

• підзвітність конституційним органам законодавчої і виконавчої влади;

• єдіноначальність і колегіальне вироблення рішення;

• військова повинність громадян України;

• добровільний вступ на військову службу;

• дотримання військової дисципліни.

Якщо соціально-політичні принципи військового будівництва в більшій мірі виражають його єдність з всіма державним устроєм, то організаційні принципи виражають специфіку військової діяльності, характер ЗС як органу держави, спеціально створеного для збройного захисту незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України.

4. Поняття військового управління. Принципи військового управління.

Для втілення в життя рішень, наказів та постанов вищих органів державної влади і державного управління у ЗС, як і в усіх галузях і сферах діяльності держави ,необхідна постійна організаторська робота. Ця робота по цілеспрямованому впливу на збройні сили, в інтересах успішного вирішення поставлених перед ними завдань здійснюється в першу чергу на те уповноваженими органами, які є складовою частиною державного управлінського апарату.

Діяльність цих органів являє собою безпосереднє військове управління. Військове управління за своєю природою і суттю є державне управління. Воно здійснюється органами, котрі створені державою і покликані розв’язувати завдання ,які визначаються компетентними державними органами.

Органи військового управління, які здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність, наділені правом застосування заходів примусової дії. Всі командири і начальники мають ,зокрема ,повноваження по застосуванню дисциплінарних стягнень. Деякі з них мають право порушувати карні справи, притягати до матеріальної відповідальності осіб ,які винні у заподіянні збитків державі. В управління покликане забезпечити навчання і виховання військово службовців, сучасний рівень польового, повітряного, і морського вміння ЗС, їх високу бойову готовність, міцну військову дисципліну.

Військове управління –– це державна виконавчо-розпорядча діяльність, яка здійснюється у відповідності з чинним законодавством, військовими органами для практичного виконання завдань ЗС України, організації їхнього повсякденного життя побуту та діяльності.

Являючись складовою частиною державного управління, військове управління має свої особливості у порівнянні з управлінням в інших державних закладах. Воно здійснюється на засадах як загальних принципів, так і його спеціальних принципів.

Найбільш характерними для військового управління принципами є централізація, повна єдиноначальність і військова дисципліна, субординація.

Форми вираження централізації різноманітні. Це здійснення керівництва всіма ЗС України вищими органами державної влади і управління України, підпорядкування всіх видів ЗС України єдиному командуванню. та підлеглим, спосіб прийняття і виконання рішень.

Важливим принципом військового управління є забезпечення військової дисципліни, яка визначається ст.1 дисциплінарного статуту ЗС України, як суворе і точне дотримування всіма військовослужбовцями порядку і правил, які встановлені законодавством України і військовими статутами. Характерною особливістю військової дисципліни є беззаперечність покірності підлеглих начальникам ,підвищена відповідальність за порушення у порівнянні за відповідальність за службову провину інших громадян.

Під субординацією розуміється організаційно-правова форма взаємовідносин військовослужбовців на основі принципів єдиноначальності, військової дисципліни та централізму.