Основні правила проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця. Штучне дихання.

Проводиться способом "з рота в рот" чи "з рота в ніс" в тих випадках, коли потерпілий не дихає або дихання рідке, судомне, зі всхлипуванням

Д

Мал.7. Очищення

ротової порожнини

Мал.8. Положення голови потерпілого.

ля проведення штучного дихання потерпілого кладуть на спину на тверду та рівну поверхню, розстібають одяг, який сковує дихання. Перед початком проведення штучного дихання треба забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які можуть бути закриті запавшим язиком або стороннім вмістом в порожнині рота (блювотні маси, зубні протези, пісок і т.ін.), які необхідно швидко видалити пальцем, обгорнутим тканиною (хусткою) або бинтом (Мал.7). Після цього той, хто надає допомогу, опускається на коліна збоку від голови потерпілого, одну руку кладе під шию ближче до потилиці, а другу на чоло, максимально закидаючи голову потерпілого назад. При цьому запавший корінь язика піднімається і звільняється вхід в гортань, а рот відкривається. Для полегшення закидування голови можна підкласти валик з одягу під плечі потерпілого (Мал.8.). Той, хто надає допомогу, нахиляється над потерпілим, глибоко вдихує повітря ротом, швидко і щільно охоплює губами відкритий рот потерпілого і робить енергійний видих з деяким зусиллям вдуваючи повітря в його рот, одночасно закриваючи ніс потерпілого пальцями руки, яка знаходиться на чолі, щоб попередити вихід повітря через ніс (Мал.9).При цьому обов’язково треба слідкувати за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підніма­тися, що свідчить про заповнення легень потерпілого повітрям. Видих проходить пасивно. Вдування повітря треба проводити швидко і різко, щоб час вдування повітря був в 2 рази меншим пасивного видиху. Інтервал між вдуванням повітря повинен бути 5 сек. (12 вдихів за хвилину). Якщо після вдування повітря грудна клітка потерпілого не розправляється необхідно подати нижню щелепу потерпілого вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню шелепу ззаду за кути і опираючись великими пальцями в її край нижче кутів рота, відтягують щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли перед верхніми (Мал.10). При проведенні штучного дихання треба слідкувати (Мал.10) за тим, щоб повітря не попадало в шлунок (надувається живіт між грудиною і пупком) Натискуванням на живіт повітря з шлунку видаляють. При цьому може, виникнути блювота, тоді необхідно повернути голову і плечі потерпілого набік,

щ

Мал.9.Штучне дихання

“з рота в рот”

Мал.10.Висунення нижньої щелепи потерпілого двома руками.

об очистити його рот і глотку. Якщо штучне дихання проводиться ефективно, шкірні покриви і слизові потерпілого рожевіють, появляється самостійне ритмічне дихання, потерпілий приходить до свідомості. При проведенні штучного дихання "з рота в ніс" руку з потилиці переміщують на нижню щелепу, притискаючи її до верхньої, чим забезпечується герметизація верхніх дихальних шляхів.

Маленьким дітям вдування повітря проводять одночасно в рот і в ніс. Чим менша дитина, тим менше повітря їй потрібно для вдиху і тим частіше треба проводити вдування повітря (до 15-18 раз на хвилину).Тому вдування повинно бути неповним і менш різким.

З гігієнічних міркувань штучне дихання проводять через хустинку, марлю і т. ін.