Розділ 7. Електробезпека.

Електробезпека - це система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електротравми виникають у результаті знаходження людини під дією напруги, тобто доторкання до точки, потенціал якої відрізняється від потенціалу землі, або до 2-х точок електроустановки з різними потенціалами.

Із загальної кількості нещасних випадків на виробництві кількість електротравм складає 0,5-1%, серед нещасних випадків пов’язаних із смертю електротравми складають 20-40%. При цьому 60-85% смертельних уражень електричним струмом припадає на електроустановки напругою до 1000 В /127-380В/. Це пояснюється тим, що електроустановки напругою до 1000 В є на всіх промислових підприємствах і працюють із ними практично всі. Електроустановок напругою вище 1000 В значно менше і обслуговує їх спеціально навчений електротехнічний персонал.

Електричний струм, проходячи через організм людини, викликає термічну, електролітичну і біологічну дії. Термічна - нагрів тканин, аж до опіків; електролітична - розклад рідин організму в тому числі і крові; біологічна дія проявляється в порушенні біологічних процесів, що протікають в організмі і супроводжуються руйнуванням і збудженням тканин і скороченням м’язів.

Розрізняють три види електротравм:

місцеві (місцеве ушкодження організму) - 20% від усіх електротравм; загальні - електричні удари (йде порушення в роботі життєво важливих органів і організму в цілому) - 25%; змішані - 55%.

До місцевих електротравм відносяться:

Електричні опіки - контактні, дугові і змішані. Контактний опік виникає при проходженні через тіло струму більше 1А /електроустановки напругою не вище 1 - 2кВ/. Як правило, це опік шкіри або підшкірних тканин. Розрізняють чотири степені опіків: 1 - почервоніння шкіри; 2 - утворення пухирів; 3 - омертвіння ділянки шкіри; 4 - обвуглення. Важкість опіку визначається не стільки степенем, скільки площею ураження поверхні тіла.

Опік дугою виникає в електроустановках різної напруги і є наслідком випадкових коротких замикань в установках вище 1000 В і до 10 кВ, або наслідком помилкових операцій з комутаційною апаратурою в установках з вищою напругою. В останньому випадку дуга може перекинутись на людину і через неї проходить струм до декількох десятків ампер. При дуговому опіку висушуються і обвуглюються тканини на шляху протікання струму, тобто це є внутрішній опік.

Електричні знаки /мітки/ - плями сірого або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри в місці контакту з електродами. Бувають круглої або овальної форми з різкоокресленими краями, розмірами до 10мм. із заглибленням у центрі, а також по формі нагадують електрод або блискавку, в вигляді подряпини, невеликих ран, крововиливів, мозолів. Виникають як у момент проходження струму, так і через деякий час після контакту. Хворобливих відчуттів не викликають і з часом зникають.

Металізація шкіри - проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, розплавленого або який випаровується під дією електричної дуги. Буває приблизно у 10% потерпілих від дії струму.

Механічні пошкодження - являються наслідком скорочення м’язів, обумовлених дією струму. В результаті таких скорочень відбуваються розриви шкіри, сухожилля, кровоносних судин, нервів, вивихи суглобів, переломи кісток.

Електроофтальмія - це запалення зовнішніх оболонок очей /рогівка, кон’юнктива/ у результаті дії ультрафіолетових променів електричної дуги. Електроофтальмія розвивається через 4-6 годин після опромінення і проявляється в почервонінні і запаленні шкіри і слизових оболонок повік, течуть сльози, є гнійні виділення, поява світлобоязні і ін. Хвороба продовжується декілька днів. Буває у 1-2% потерпілих від струму.

Електричний удар - збудження живих тканин організму електричним струмом, що проходить через нього. В залежності від наслідків дії струму виділяються чотири групи ударів:

1 - судомне скорочення м’язів без утрати свідомості;

2 - судомне скорочення м’язів з утратою свідомості, але із збереженням дихання і роботою серця;

3 - утрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання /або того і другого одночасно/;

4 - клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу. Тривалість клінічної смерті визначається часом із моменту зупинки серцебиття і дихання до початку загибелі клітин кори головного мозку і складає 4-8, інколи 15хв.

Фактори, що впливають на небезпеку ураження

електричним струмом.

Фактори електричного характеру: величина сили струму, напруги, опір тіла, частота.

Порогові значення струму:

- відчутний, який викликає відчутні подразнення при проходженні через організм - 0,6-1,5 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 5-7 мА при постійному струмі;

- невідпускаючий, викликає при проходженні через людину судомні скорочення м’язів - 10-15 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 50-80 мА при постійному струмі;

- фібриляційний, викликає при проходженні через організм фібриляцію серця - 100 мА при змінному струмі 50 Гц і 300 мА при постійному струмі.

Через декілька секунд наступає параліч серця.

Величина напруги на людині впливає на степінь ураження, визначаючи опір і струм, що протікає через людину.

Найбільш небезпечними для людини є струми з частотою 20-200 Гц. При збільшенні частоти /більш 50 Гц/ і з її зменшенням від 50 Гц до 0 значення невідпускаючого струму зростають і при частоті, рівній 0 /постійний струм/ стають більше приблизно у три рази.

Величина струму. що проходить через тіло людини буде залежати від опору кола цього струму. Опір людини R_л включає: опір тіла людини - r_л, його одягу - r_од., взуття - r_вз. і опорної поверхні - r_оп..

R_л. = r_л. + r_од. + r_вз. + r_оп.

Опір тіла людини r_л складається з опору шкіри r_ш і внутрішніх органів r_в.о., які мають активно-ємкісний характер і залежить від прикладеної напруги.

Опір тіла людини електричному струму нелінійний і нестабільний, але для проведення розрахунків прийнято рахувати, що він стабільний і складає 1000 Ом.

Фактори неелектричного характеру.

Тривалість дії струму - із збільшенням часу проходження струму опір тіла зменшується /за рахунок зволоження шкіри від поту/ і струм збільшується.

Шлях струму через людину /петля струму/ рука-рука (40% випадків); права рука - ноги (20%); ліва рука - ноги (17%); нога - нога (8%). Найбільш небезпечні петлі струму голова - руки, голова - ноги і рука - рука - оскільки струм проходить через життєво важливі органи (серце, легені, головний мозок).

Індивідуальні особливості людини значно впливають на ступінь ураження електричним струмом. Для жінок порогові значення струму приблизно в 1,5 рази нижче, чим для чоловіків. У стані збудження нервової системи, депресії, хвороби /особливо шкіри, серцево-судинної системи/ і сп’яніння люди більш чутливі до струму.

Фактори оточуючого середовища: температура, вологість повітря, атмосферний тиск, вміст кисню і вуглекислого газу в повітрі.