Правила користування протигазами та їх випробовування.

Шланговий протигаз ПШ-1 монтується в такому порядку:

- До пояса за допомогою спеціального хомута закріплюють одним кінцем шланг, до якого прикручують ґофровану трубку з маскою.

- Другий кінець шлангу з’єднують із фільтруючою коробкою, яку закріплюють металічним штирем у зоні чистого повітря з навітряної сторони.

- До наплічних ременів із наспинної сторони за кільце закріплюють сигнально-рятувальний шнур /мотузку/.

Для виконання робіт у шланговому протигазі необхідно:

- Одягти і закріпити на талії працюючого пояс із наплічними лямками, відрегулювати так, щоб усе спорядження лежало на тілі працюючого зручно і надійно, кільце для кріплення рятівної мотузки повинно знаходитись між лопатками. Використання поясів без наплічних ременів забороняється.

- Закріпити шланг до пояса за допомогою хомутів.

- Оглянути маску, добре підігнати її і перевірити герметичність, закривши отвір входу повітря долонею руки. Упевнившись у справності протигаза, приступають до прокладання шланга до робочого місця.

Шланг не повинен мати різких перегинів і доторкуватись до гарячих і гострих предметів. Підготовку до входу в загазовану зону виконують у присутності керівника робіт, при цьому:

- Оглядають шланг, ґофровану трубку і маску, перевіряють міцність і надійність з’єднання всіх частин протигаза, а також наявність ґумових прокладок у місцях з’єднання ґофрованих трубок із маскою і шлангом.

- Очистити шланг від пилу, продуваючи його стиснутим повітрям, або сильними видихами з того кінця, до якого пригвинчується ґофрована трубка.

Герметичність маски перевіряється шляхом перегинання і затискування ґофрованої трубки біля з’єднання її з маскою і виконує 3-4 вдихи. Якщо вдих виконати неможливо, маска герметична і підібрана вірно.

У протигазах ПШ-2 перевіряють справність роботи повітродувки шляхом включення електродвигуна в мережу, а також продування вентилятора вручну.

Забезпечення подачі повітря перевіряється при працюючій повітродувці робітником, який одягнув протигаз.

Одягнувши протигаз і, зайшовши в загазовану зону, виконують декілька глибоких вдихів для повної перевірки справності протигаза і його герметичність.

При появі хоч маленького запаху під маскою під час роботи негайно виходять із загазованої зони на свіже повітря.

При виконанні робіт у цистернах і колодязях, резервуарах, на поверхні землі з навітряної сторони повинно бути не менше двох чоловіків, що тримають кінець шнура від рятівного пояса робітника, який знаходиться в колодязі, котловані і вести постійний за ним нагляд.

У випадках, коли чисте повітря доводиться брати на віддалі 20-40 м. від місця роботи, для захисту органів дихання працюючих використовують протигаз ПШ-2, який має примусову подачу повітря від повітродувки або компресора. Примусова подача повітря під маску забезпечуює необхідну видимість об’єктів, а надлишковий тиск свіжого повітря виключає проникнення газу під шлем-маску.

Працюючого у протигазі ПШ-2 обслуговують два чоловіки: перший слідкує за працюючим, другий слідкує за роботою повітродувки. Повітродувка повинна працювати протягом усього часу знаходження людей у загазованій зоні. Повітродувка шлангового протигаза ПШ-2 оснащена пристроєм, який дає можливість відключати регулятор приводу при роботі повітродувки від електродвигуна і включати регулятор при роботі від ручного привода.

Після закінчення роботи протигаз ПШ-1, і ПШ-2 розбирають. Протирають м’якою чистою тканиною від забруднення. Для дезінфекції ґумових частин протигазів можна використати:

1/ етиловий спирт;

2/ 3-% -ний розчин борної кислоти;

3/ 0,1 %-ний розчин хінозолу;

4/ 0,5 %-ний розчин марганцевокислого калію.

Після дезінфекції розчинами 2, 3 і 4 деталі промивають водою і сушать.

Ґумові частини протигазу /маску, ґофровану трубку, клапан/ при довгому зберіганні необхідно пересипати тальком. Усі частини протигазу складають у ящик, в якому він зберігається.

Правила користування рятівними поясами та шнурами,

їх випробовування.

Рятівні пояси повинні мати наплічні ремені з кільцями на пересіченні ременів із сторони спини для кріплення шнура /мотузка/. Пояс необхідно підганяти таким чином, щоб кільце розташовувалось не нижче лопаток. Використання поясів без наплічних ременів забороняється.

Ступінь придатності поясів, карабінів і шнурів визначається зовнішнім оглядом і випробуванням. Зовнішній огляд поясів, карабінів і шнурів повинен проводитись перед початком роботи і після кожного використання робітником, за яким вони закріплені.

Зовнішній візуальний огляд поясів, карабінів і шнурів не менше 1 разу в 10 днів повинен проводити майстер.

Пояс не може бути використаний в разі наявності наступних пошкоджень:

- поясної стрічки або плечових лямок /надрив або поріз незалежно від їхньої величини/;

- ременів для застібання /надрив, поріз незалежно від їхньої величини/;

- пряжок, відсутність на заклепках шайб;

- порізу заклепками матеріалу /поясної стрічки, лямок, ременів/. Використання поясів, що не відповідають розміру, а також ушивання їх не допускається.

Основними несправностями карабіну, із-за яких він визначається непридатним, є:

- заїдання затвору при його відкриванні;

- деформація /затвор не закривається/;

- наявність виступів і нерівностей у місці входження кріплення в замок;

- нещільність у виступі в місці шарнірного кріплення затвору;

- слабість пружини затвору;

- наявність на поверхні шорсткості та гострих виступів.

Довжина шнура повинна бути не менше 6м., а при роботі в колодязях, колекторах, котлованах і траншеях його довжина повинна бути на 2м. більше глибини колодязя, колектора і т.ін.

Несправністю та пошкодженням шнура є:

- наявність обриву ниток;

- вологість.

У випадку вологості шнур необхідно просушити. У випадку обриву ниток ¾ замінити справним шнуром.

Рятівні пояси з кільцями для карабінів підлягають випробуванню на міцність статичним навантаженням. Для цього до кільця пояса, застебнутого на обидві пряжки, прикріплюють вантаж масою 200кг. і залишають в підвішеному стані на протязі 5 хв.

Після зняття вантажу на поясі не повинно бути ніяких слідів пошкоджень. Випробовування проводиться 1 раз на 6 місяців.

Поясні карабіни підлягають випробуванню на міцність статичним навантаженням. Для цього до карабіну, що випробовується прикріплюють вантаж масою 200кг. і карабін з відкритим затвором залишається під навантаженням на протязі 5хв. Після зняття вантажу форма карабіна не повинна мати змін, а звільнений затвор повинен правильно і легко стати на місце.

Випробовування проводиться 1 раз в 6 місяців.

Рятівний шнур підлягає випробуванню на міцність статичним навантаженням 200кг. на протязі 15 хв. Довжину шнура вимірюють перед початком і по закінченню випробовування.

Після зняття вантажу на шнурі не повинно бути ніяких пошкоджень. Видовження шнура від прикладеного навантаження не повинно перевищувати 5% довжини до випробовування. Випробовування проводять 1 раз в 6 місяців.

Кожному поясу і шнуру присвоюють інвентарний номер. Всі випробовування повинні проводитись комісією, призначеною наказом по підприємству. Результати випробовувань оформляються актом. Всі засоби індивідуального захисту, які не витримали випробовувань, потрібно вибраковувати і вилучати з користування.