- •1,2,3. Визначення і структура бізнес-процесів. Основні характеристики: вхід, вихід, виконавці,керівники, клієнти. Класифікація і параметри.
- •6. Зміст концепції орп
- •Сучасні тенденції орп.
- •Розвиток інтегрованих операційних систем:
- •8, 9. Сутнісна характеристика, переваги і недоліка Мережевих і мережоподібних п-в. Організація діяльності за принципом мережі
- •12. Аутсорсінг
- •1) Передумови виникнення:
- •13. Інші різновиди організаційних форм
- •14. Сучасні форми об’єднань підприємств
- •15. Горизонтальна, вертикальна і конгломератна інтеграція
- •16. Суть, види та форми реструктуризації п-в.
- •17. Реструктуризація п-в на основі оцінки ринкової вартості бізнесу
- •21. Реінженіринг б-п:.
- •1. Види виробничих ресурсів.
- •17,18 Типова структура бізнес-плану та методи розробки,технологія та інформаційна база.
- •20. Мотивація високоякісної продуктивної праці.
- •21. Основні концепції мотивації персоналу.
- •24. Форми і системи оплати праці працівників.
- •7.Визначення потреб персоналу різних категорій.
- •16.Планування собівартості продукції підрозділів під-ва.
- •18. Складання зведеного кошторису.
- •23. Системи у часті працівників у прибутках за результатами сукупної діяльлностіі на основі відносин власності,їх ефективність .
- •33. Розрахунок показників беззбитковості на рівні всього підприємства, підрозділів, проектів, продуктів.
- •34. Методи аналізу маржинального доходу.
- •39 .Центри витрат, доходу і прибутку, інвестицій
- •2. Організація матеріально-технічного постачання та енергетичного забезпечення підприємства.
- •3. Організаційно-економічний механізм транспортного обслуговування виробництва.
- •9. Сутнісна характеристика одиничного, серійного, масового типв виробництва.
- •10. Методи та форми організації виробництва.
- •12. Стандартизація процесів, продуктів, послуг
- •13. Засоби вимірювання та методи оцінки якості.
- •19. Сутність, цілі, завдання організації праці.
- •21. Визначення та класифікація робочих місць.
- •22. Вимоги до організації робочого місця як системи праці
- •1. Зовнішне середовище п-ва і його структура.
- •8. Характеристика вхідних та вихідних бар’єрів, оцінка можливості їх подолання
- •12. Крітичний аналіз моделі галузевої конк-ції Портера, методи та фактори, що викор-ються для оцінки ел-тів пром серед-ща.
- •16.Загальноконкурентні стратегії. Підхід м.Портера до визначення загальноконкурентних стратегій.
- •17. Стратегії зростання, стабілізації, скорочення, їх різновиди.
- •20.Функціональні стратегії.
- •22. Класифікація та ранжування цілей п-ва
- •1. Ідентифікація типу ринкової структури.
- •3. Особливості поведінки підприємства на ринках досконалої і монополістичної конкуренції, олігополії, монополії
- •5 Аналіз еластичністі попиту та його вплив на діяльність підприємства.
- •Поняття п, його ознаки, класифікація Пів.
- •Зовнішнє і внутрішнє середовище п
- •4. Учасники проекту
- •Життєвий цикл п: поняття, підходи до визначення.
- •Показники ефективності проектів та аналіз проектних рішень в умовах ризику.
- •Динамічний аналіз беззбитковості п.
- •Мета, задачі, зміст робіт та етапи проведення маркетингового аналізу п.
- •Види Пних ризиків та їх класифікація.
- •Якісний і кількісний аналіз ризику Пів.
- •16. Види господ. Обліку суть, зміст і сфера застосування.
- •21. Бухг. Баланс(бб): поняття, побудова і зміст.
- •29.Звітність підрозділів, її зміст і періодичність.
- •31. Критерії оцінки діяльності та оціцнюні показники.
- •33. Комплексне оцінювання діяльності .
- •Оцінювання виробничої діяльності та її ефективності на основі показників витрат та прибутковості.
- •1. Аналіз підприємницьких ризиків
- •9. Особливості управління ризиками господарської діяльності
- •12. Методи і процедури зниження ступеня ризику.
- •3. Оцінка ринкової вартості п-ва по доходу (доходний підхід).
- •4. Оцінка ринкової вартості п-ва за методом порівняльних продажів (порівняльний підхід).
- •6. Сутнісна характеристика і структура потенціалу підприємства .
- •9. Конкурентоспроможності потенціалу п-ва,її рівні і класифікація методів оцінки
- •10. Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності пот п-ва за економічними і соціальними стандартами.
- •1.Організаційні форми інтеграції науки та виробництва.
- •7,8.Особливості організаційних структур управління інноваційною діяльністю на підприємстві.
2. Організація матеріально-технічного постачання та енергетичного забезпечення підприємства.
Енергет. госп-во п-ва – це сук-ть генеруюч., перетвор-х, передаючих і спожив-х засобів, за доп-ю яких п-во забез-ся всіма видами ен-ї, викор-ми у пр-сі в-ва.
Осн. завд-ня: забез-ня безпереб. постач-ня п-ва всіма видами ен-ї; еф. викор-ня і ек-не витрач-ня в пр-сі ви-ва палива і ен-ї; рац. експ-я енерг. обл-ня, ремонт і обслуг-ня. На орг. стр-ру впл-є тип в-ва, заг. обсяг спож-ня, види ен-ї, енергоносії, схеми енергозабез-ня, потуж-сть енергообл-ня, орг. стр-ра пі-ва, режим роботи і інш. В орг. плані ен. госп-во може бути заг.-зав. (генеруюч. засоби ен. мережі, мережі споруд заг. призн-ня) і цехов. Заг.-зав. ен. устат-ня експл-ть спец. енергоцехи п-ва. Експл-я цех. ен.-госп-ва може зд-ся ценрал. (нагляд,ремонт, модер-я ен.-госп-ва на п-ві і в-цехах-справа ен.-цехів) І децентрал. (ен.-цехи пров-ть у вир. цехах кап. рем-т ен. устат-ня, а все інш. види техн. обслуг-ня в них зд-ює персонал відпов. цехів). Можлива зміш. форма. До складу ен. госп-ва вх-ть: електростанція чи електросилов. цех, куди вх-ть електродвигуни; тепл. цех- котельня, теплов.сіті, с-ма водопост-ня, мазутоперекач-чі установки; газов. цех- газогенератор. сіть, киснева і ацетилова ст-ції, холодил. усан-ка,вентиляція; слаботочний цех- АТС, комутат. устан-ки, заряд. ут-ції, акум. госп-во; електрорем. цех-ремонт ен. обл-ня і електромоторів.
Визн. потреби під-ва в енергії і паливі заснов. на склад. енер. і пал. балансів. Баланс. метод пл-ня дає мож-ть розрах. потребу під-ва в різних видах палива і енергії виход. з обсягу вир-ва і прогрес. норм, а також визн. рац. джерела покриття цієї потреби за рах. отрим. енергії з боку і влас. вир-ва її на під-ві
Пл. потр. в енергії і паливі визн. за допомогою питомих норм, а заг. по формулі
Эо=НрQпл+Эдоп+Эст+Эвтр
де Нр – пл. норма витрати енергії на од. прод., кВт • чгод; Qпл - пл. обсяг вип. прод. в натур. або варті. вираж.; Эдоп-витрата енергії на доп. потреби (освітлення, опалювання, вентиляція); Эст- енергія, що відпуск. на сторону; Эвтр- втрати енергії в мережах.
Пл-ня потреби та вир-ва енергії відбув. за доп. побуд. енергобалансів-сис-ми пок-ків вир-ва, отрим. й розпод. видів енергії та палива.
Енерг. баланси поділ. планові, фактичні, перспективні та нормативні.
Пошук шляхів економії енерг. ресурсів відбув. у 2 напрямках : у сфері енергопост. вир-их підп-тв енергію та паливом, а також у сфері спожив.енергорес за рахунок удоскон. відповідних сис-м.
Забезпечення вир-ва технологічним оснащенням: завдання, визначення потреби та регулювання запасів, організаційна система, сучасні тенденції розвитку.
Інструментальне господарство – це сукупність внутрішньовиробничіх підрозділів підприємства що –зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням відновленням і ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням і видачею на робочі місця. Підрозділи які входять до складу інструментального господарства: інструментальний відділ, інструментальний цех, цехові інструментально-роздавальні комори. Керівництва інструментальним господарством здійснює головний технолог підприємства. Процес управління інструментальним господарством передбачає: визначення потреби в інструменті; організацію власного вир-ва оснастки; придбання необхідного інструменту у спеціалізованих виробників. Потреба підприємства в оснащенні розраховується на підставі обсягів основного вир-ва, номенклатури оснащення. Витрати інструменту на програму визначається по формулах: великосерійному і масовому: НР=NДНР/N, де NДНР- кількість деталей оброблюваних даним інструментом, шт. N- норма витрати інструмента. У дрібносерійному й одиничному вир-ві: НР=tnнр/tr, де tnнр- час роботи устаткування, затрачуваний на обробку даної групи товарів, ч; Нр-норма витрат інструмента що ріже, 100, 1000 год., роботи устаткування, шт. загальнозаводські запаси технологічного оснащення регулюються по системі “максимум – мінімум”, сутність якої полягає в тім, що запаси інструменту постійно підтримуються на рівні, що забезпечує безпербійне постачання цехів шляхом своєчасної переодичної подачі замовлень на виготовлення чи придбання оснащення.
Матеріальне обслуговування вир-ва: завдання, структура складського господарства, нормативна база, визначення потреб в ресурсах й площ для їх збереження, організація забезпечення робочих місць.
Мат.-техн. забез-ня –це пр-с отрим-ня і доставки п-ву засобів і пред-в праці в строк і у к-сті , що забез-є його вир. ді-сть. Мат. техн. постач-ня вик-є ф-ції, пов”я-няі з закупів-ю сир-ни, мат-в, палива, ен-ї, обл-ня, їх зберіг-м і розподілом. мат. техн. обслуг-ня має на меті забез-ня вир. пр-су необх-ми товарами і послугами у потріб-й к-сті і належній якості, з додер-ям вимог щодо часу і місця, а також закупівля, склад-ня і розподіл тов-в, необх-х для ек. доціл-ті. Задачами мат.-техн. забез-ня є ритмічне і комп-сне забез-ня під-в осн-ми. і допом. мат-ми, паливом, обл-ям, інстр-м і інш. мат-техн. рес-ми, орг-ція рац. їх зберіг-ня і викор-ня, скороч-ня часу обороту склад. запасів. Служба мат. техн. забез-ня пі-в різн. г-зей має різну орг-ну стр-ру, що зумов-ся від-ми в ха-рі їх вир. ді-сті, рівнем спец-ї, розв-ом коопер-ня, обсягами випуску, обсягами і номен-ю сир-ни і мат-в, типом в-ва, особ-ми орг. побудови упр-ня в-вом. На вел. п-вах до складу служби мат. техн. забез-ня вх-ть служба постач-ня, яка підпор-ся директору по постач-ню і явл. собою сук-ть упр. і вир. під-в, що орг-ть і зд-ють забез-ня п-ва мат. рес-ми. До упр. ч-ни служби нале-ть віділи мат.-техн.постач-ня і зовн. коопер-ня, група мат.-техн. план-ня вир.-диспетчер. від-лу. Вир. ч-на служби вкл-є мат. склади, заготів. ділянки, цехові комори, склад напівф-в тощо