33. Розрахунок показників беззбитковості на рівні всього підприємства, підрозділів, проектів, продуктів.

Операційна діяльність по виготовленню продукції або наданню послуг вважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції (послуг), тобто дохід, дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції ще коротко називають точкою беззбитковості, оскільки на графіку в точці, що відповідає його величині, перетинаються функції витрат і виручки (доходу).

На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення беззбиткового обсягу виробництва фактичним (плановим) обсягом виготовлюваної продукції. Коефіцієнт безпеки операційної (виробничої) діяльності (kб) обчислюється так:

при натуральному вимірі обсягу продукції (однопродуктове виробництво)-

; у випадку вартісного (грошового) виміру обсягу продукції (багатопродуктове виробництво) –

; де N, В- фактичний або плановий обсяг продукції відповідно у натуральному і грошовому вимірі.

Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на прибутковість діяльності. З його зростанням зменшується ризик зниження обсягу виробництва до точки рівноваги і навпаки – при його зниженні такий ризик зростає.

34. Методи аналізу маржинального доходу.

При ВВП-аналізі важливе значення має показник маржинального прибутку і його відносна величина – коефіцієнт маржинального прибутку.

Маржинальний прибуток, який іноді називають покриттям або внеском у прибуток, обчислюється за формулою

ПМ=В- СЗ,

де ПМ- величина маржинального прибутку за певний період, грн.;

СЗ- змінні витрати за цей же період.

Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам і операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції:

ПМ=СП+П

де П – операційний прибуток, грн.

Відповідно, операційний прибуток, або просто прибуток, є різницею

П=ПМ-СП

Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку при зміні величини постійних витрат СП, а саме: коли постійні витрати прямують до нуля, СП0, прибуток прямує до маржинального прибутку, ППМ.

Ці закономірності цінні при аналізі впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.

ПМ=В-СЗ,

П=В-(СЗ+СП)

Оскільки СП=0,

то П=В-СЗ=ПМ.

Співвідношення між маржинальним прибутком і обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показника – коефіцієнта маржинального прибутку.

де kПМ – коефіцієнт маржинального прибутку.

39 .Центри витрат, доходу і прибутку, інвестицій

внутрішній економічний механізм може мати різні форми функціонування. Вони виражаються у ступені свободи поведінки підрозділів, формі їх зв’язків і показниках ефективності діяльності. При дещо спрощеному підході можна виділити такі економічні форми функціонування підрозділів:

підрозділи – центри витрат;

підрозділи – центри прибутку, серед яких виокремлюють:

підрозділи, що формують розрахунковий умовний прибуток;

підрозділи –центри реального прибутку.

Підрозділи, що є центрами витрат, виготовляють, як правило, продукцію внутрішньокоопераційного призначення. Їх діяльність досить жорстко регламентується, а ефективність оцінюється за показниками витрат. Це передусім підрозділи (цехи, дільниці і т. ін.) технологічної спеціалізації, для яких притаманні зв’язки в межах технологічної послідовності обробки.

Підрозділи, що є центрами прибутку, виготовляють або кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку, або проміжну продукцію внутрішньокоопераційного призначення, яку передають іншим підрозділам за внутрішніми планово-розрахунковими цінами і створюють таким чином розрахунковий умовний прибуток як частину прибутку підприємства. Як правило, це підрозділи предметної та змішаної спеціалізації.

41. Методичні підходи до встановлення та аналізу трансфертних цін.

Внутрішня Ц в практиці внутрі-го обігу вик-є ті ж самі фун-ї, що і ринкова ціна. Серед цих фун-й найб-ш ваг-ми:Вимірююча фун-я – вияв-ся ч\з облік вит-т ви-ва партнерів. стимул-ча фун-я прояв-ся через форм-ня частки приб-ку згідно зі структ-ю внутрі-ї ціни. Осн-на мета внутр-х розрах-в досяг-ся в тому випадку, якщо рівень внутр-х цін забезп-є найб-ш еф-не функ-ня існ-ї сис-ми упр-ня під-м. Кожне під-во оперує своєю власною сис-ю внутр-х цін. Однак можна виділити 2 осн-ні фактори, які вплив-ть на вибір сис-ми внутрішньо фірм-го ціноутв-ня: 1Стиль упр-ня прояв-ся в ступені його центр-ї. Коли під-во як орг-я має централізовану стр-ру і у кож-го стр-го підрозділу є мінім-на свобода прийняття рішень, сис-ма внутр-х цін форм-ся зверху.

2Проф.-на орієнт-ія керів-ва комп-ї, в залеж-ті від проф.-ї підготовки менедж-в та роду діял-ті, з яким вони мали справи, можна виокремити менедж-в, які більш прихильні до вир-ва та техніки, ніж до марк-гу, та навпаки. В під-х, зорієнт-х на вир-во, існує тенденція до Цутв-ня на основі вит-т ви-ва (внутр. Ц.=вит-там ви-ва +приб-к). В цьому випадку б\я нееф-на діял-ть зберіг-ся завжди. В під-х, орієнт-х на ринок, внутр-ня Ц частіше встанов-ся як різниця між ринк-ю Ц та вит-ми реаліз-ї. Б\я сис-ма внутр-х Ц має свої недоліки та переваги, однак підхід, заснув-й на ринк-х цінах, уявл-ся найбільш ризик-м. Існує також проміжний вар-т внутр-го Цутвор-ня – викор-ня договірних Ц.

Методи формування внутр Ц.

в практиці внутр.фірм-х відн-н внутр. Ц можуть форм-ся на рівні ринк-х Ц, на договірній основі та на основі вит-т ви-ва.

Внутр-і Ц, осн-ні на ринк-х Ц: за базу внутр-х Ц беруться поточні або усереднені ринкові Ц на внутрішньофірмові матер-ли та комплектуючі вироби, які з точки зору під-ва є проміжною прод-єю. У випадку відсутності таких Ц викор-ть ціни на аналогічну прод-ю. Внутр-і ціни, визн-ні на базі факт-ї Ц гот-ї (кінцевої) прод-ї. При визн-ні внутр-х цін на проміжні прод-ти з факт-ї ціни гот-ї прод-ї віднімають вит-ти вир-ва та приб-ки підроз-в-постач-в. Процес розрах-ку здійс-ся у звор-му порядку послід-ті технол-го процесу ви-ва. (внутр-ня Ц =ринк-ва Ц - вит-ми реаліз-ї).

На договірній основі: на основі угоди між підрозд-ми-постач-ми та підроз-ми-спож-ми доцільно дотрим-ся таких правил: - підроз-м-партнерам по внутрішньофір-й угоді надається свобода вибору в реал-ї або придбанні прод-ї як у внутр-го підрозділу, так і на стороні; -допуск-ся мінім-не втручання арбітражного комітету компанії; -сторони зобов’язані інфор-ти один одного про можливі альтернативні закупки та продажі.

Осн-ні на вит-х ви-ва: найб-ш широко викор-ть в практиці вітчиз-них під-ва. (внутр. Ц.=вит-там ви-ва +приб-к)

Комб-ні методи. З метою поєдн-ня переваг різних методів внутр-х розрах-в під-ва намаг-ся викор-ти комбіне-ні (змішані) методи внутр-го ціноутв-ня в корпор-му мех.-мі упр-ня.

Питання з організації виробництва