1. Принцип системності в плануванні передбачає:

1. підтримання безперервної планової перспективи, взаємопогодження довго-, середньо- та короткотермінового планування;

2. координація планової діяльності окремих підрозділів підприємства;

3. забезпечення у процесі планування відповідності між взаємопов’язаними розділами і показниками плану;

4. систематичне охоплення у процесі планування всіх сфер і тенденцій діяльності підприємства.

2. Основним недоліком реактивного планування є:

1. неврахування впливу факторів зовнішнього середовища, неповне використання потенціалу працівників підприємства;

2. надмірна точність прогнозування та неврахування минулого досвіду;

3. недостатнє врахування об’єктивних обставин сьогодення та майбутнього;

4. відсутність моделі управління суб’єктом господарювання.

3. Система спостере­ження та перевірки процесу функціонування та фактичного стану об'єкта управління з метою виявлення обґрунтованості й ефек­тивності прийнятих управлінських рішень – це:

1. планування;

2. контроль;

3. ревізія;

4. прогнозування.

4. Дослідно-статистичний метод нормування праці полягає у:

1. визначенні норм і нормативів на основі спостережень, лабораторних дослідів та експериментальних досліджень;

2. встановленні норм на основі фактичних даних про витрати праці чи матеріалів на одиницю продукції;

3. ретельному вивченні технологічного і трудового процесів виготовлення продукції, а також досвіду економії ресурсів.

5. Яке з тверджень неправильне:

1. стратегічне планування дозволяє прогнозувати можливості та проблеми підприємства у майбутньому;

2. формування стратегії сприяє зростанню ризику при прийнятті рішень;

3. основним завданням стратегічного планування є забезпечення нововведень та організаційних змін на підприємстві;

4. одним із етапів стратегічного планування є аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

6. Коефіцієнт напруженості виробничої програми на плановий період розраховується як:

1. відношення планового обсягу випуску продукції до нормативного обсягу випуску;

2. відношення нормативного обсягу випуску продукції до планового обсягу;

3. добуток планового обсягу випуску продукції на нормативний коефіцієнт обсягу продукції;

4. добуток нормативного обсягу випуску продукції на коефіцієнт виробничих потужностей підприємства.

7. Планомірне, систематичне і економічно ефективне встановлення зв’язків між фірмою і громадськістю з метою завоювання чи зміцнення довіри та створення відповідного іміджу – це:

1. персональний продаж;

2. реклама;

3. пропаганда;

4. стимулювання збуту.

8. Вид комерційної діяльності щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами процесу виробництва, яка здійснюється, як правило, до початку виробництва – це:

1. матеріально-технічне забезпечення;

2. матеріально-технічне постачання;

3. техніко-економічний розвиток;

4. ресурсно-технологічна діяльність.

9. Основними вихідними даними для формування плану матеріально-технічного забезпечення є:

1. аналіз основних напрямків діяльності підприємства;

2. аналіз витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді, інформація про кон’юнктуру ринку;

3. аналіз витрат на оплату праці управлінського персоналу підприємства;

4. аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

10. На якій із стадій створення нового товару визначаються цільовий ринок підприємства, стратегія позиціонування, очікувані вигоди, а також вимоги щодо характеристики продукції:

1. бізнес-аналіз;

2. генерування ідеї;

3. комерційне виробництво;

4. тестуванні і затвердження.

11. За цільовим призначенням плани організаційно-технічного розвитку підприємства поділяються на:

1. загальнофірмові та плани окремих підрозділів;

2. стратегічні та оперативні;

3. довгострокові, середньострокові і короткострокові (поточні);

4. економічні та соціальні.

12. Розраховуючи планову чисельність персоналу підприємства за трудомісткістю виробничої програми використовують такі показники:

1. трудомісткість виробничої програми, дійсний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника, коефіцієнт виконання норм;

2. кількість одиниць устаткування, норма обслуговування на одного робітника, коефіцієнт облікового складу;

3. трудомісткість виробничої програми, дійсний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника, годинна норма виробітку одного робітника.

13. Внутрішньоцехове планування полягає у:

1. встановленні в цехах пов’язаних між собою виробничих завдань відповідно до виробничої програми підприємства;

2. забезпеченні узгодженості у роботі цехів підприємства;

3. розподілі номенклатури робіт, які задані календарним планом цеху між дільницями;

4. забезпеченні обліку, контролю і оперативного регулювання робіт між цехами.

14. Оперативний фінансовий план, який складається у формі кошторису або балансу доходів та витрат і забезпечує контроль за надходженнями та витрачанням коштів в усіх підрозділах підприємства, що поліпшує координацію їхніх дій – це:

1. фінансова стратегія;

2. оперативний план;

3. бюджет;

4. касовий план.

15. Розділ бізнес-плану “Виробничий план” містить такі дані:

1. характеристику джерел постачання сировини і напівфабрикатів;

2. витрати на реалізацію маркетингової програми;

3. методи стимулювання обсягів продажу;

4. призначення та споживчі характеристики продукції.