10.2. Охорона військ при розташуванні їх на місці

У сучасних умовах противник може напасти на наші війська, які роз­ташовані на великій відстані від нього. Напад він може здійснювати з повітря, наземними силами і засобами, повітряними десантами, а також закинутими в тил наших військ диверсійно-розвідувальними групами.

Щоб не допустити проникнення розвідки противника в район розташу­вання військ, раптового нападу наземного противника, забезпечити час і вигідні умови для розгортання і вступу в бій, війська при розташуванні на місці органі­зовують безпосередню та сторожову охорону.

Безпосередню охорону створюють у батальйонах і в ротах. У батальйо­ні до неї входять парне патрулювання і постійне чергування спостерігачів на командно-спостережному пункті. Крім цього, призначають черговий підрозділ у складі взводу. Він розташовується у вказаному командиром ба­тальйону місці й знаходиться в постійній готовності до знищення диверсій­но-розвідувальних груп противника і виконання інших раптово виникаю­чих завдань, а також до гасіння пожежі в районі розташування і поблизу нього. У роті безпосередня охорона полягає в патрулюванні навколо райо­ну розташування роти і постійному чергуванні, спостерігачів на командно-спостережному пункті. Крім цього, для охорони особового складу, озброє­ння і бойової техніки призначають добовий наряд.

До складу сторожової охорони входять: сторожові загони, сторожові застави, сторожові пости, секрети. Кількість, склад і віддаленість підрозділів охорони визначаються віддаленістю і характером дій противника, важливістю напрямку, що охороняється, часом, необхідним для розгортання військ, які охороняються, характером місцевості та умовами спостереження. Сторожові загони і сторожові застави виставляють за розпорядженням старшого коман­дира, сторожові пости і секрети є основою сторожової охорони батальйону.

До складу сторожових загонів призначають посилені роти, а сторожо­вих застав — посилені взводи. Інколи на важливих напрямках до сторожово­го загону може входити батальйон. У цьому випадку сторожовий загін може призначати для сторожових застав посилені роти.

Сторожові пости виставляють на небезпечних напрямках. Вони мо­жуть складатися з відділень (танків). Сторожовий пост, як правило, займає позицію, яка забезпечує кругове спостереження і ведення вогню. Позицію об­ладнують окопами й обов'язково маскують.

Секрети виставляють на прихованих підступах до району розташу­вання батальйону. Склад секрету — два-три чоловіки.

Механізовані підрозділи, які призначені для охорони, можна підсилювати танками, артилерією, підрозділами протитанкових засобів, інженерно-саперними хімічними підрозділами. Танкові підрозділи, які діють в охороні, — механізова­ними, інженерно-саперними і хімічними підрозділами. Для підтримання бою сто­рожової охорони призначають артилерійські батареї чи дивізіони.

Сторожовому загону (заставі) вказують рубіж оборони і смугу охо­рони й розвідки.

Віддаленість сторожових загонів (застав) від військ, що охороняються, повинна забезпечити останнім у випадку виявлення переважаючих сил против­ника можливість своєчасного висування і розгортання для вступу в бій. Сторо­жовий загін у призначеній йому смузі охорони займає і готує до оборони вказаний йому рубіж, прикриваючи сторожовими заставами найбільш важ­ливі напрямки (схема 15). Рубіж, який займає сторожовий загін (застава), по­винен бути зручним для оборони і при можливості прикриватися природни­ми перешкодами, а також забезпечувати хороший огляд у бік противника.

Крім сторожових застав командир сторожового загону створює резерв у складі від взводу до роти. Резерв розташовується в глибині району оборони сторожового загону на напрямку ймовірного руху противника в готовності до маневру на небезпечні напрямки. Для цього йому призначають на флангах або в проміжках між заставами два-три рубежі розгортання.

Сторожові застави на зайнятому рубежі готують основні позиції, які обладнують окопами та укриттями. При наявності часу створюють також і за­пасні позиції, їх розташовують ближче до одного з флангів смуги охорони сто­рожової застави чи в тилу. Підрозділи займають їх під час бою або у випадку обходу основної позиції з флангу.

Для ведення розвідки перед фронтом і на флангах організовують спосте­реження, висилають бойові розвідувальні дозори і дозорні відділення (танки). На шляхах імовірного руху противника придані сторожовому загону інженерно-саперні підрозділи встановлюють міни, готують до підриву мости. Вони також готові прикрити мінно-вибуховими загородженнями фланги сторожового заго­ну і напрямки, де визначився успіх наступаючого противника. Відділення хімічної і радіаційної розвідки визначає ступінь зараженості повітря і місцевості.

Для розпізнавання охороною і розвідкою своїх військовослужбовців кожної доби призначають пароль. Він відомий усьому складу охорони і розвід­ки, а також особам, які передають усні накази.

Усіх осіб, які не знають пароля, сторожові застави затримують. Коман­дири застав допитують затриманих особисто і направляють до командира сторожового загону або командира, який вислав заставу. Командир сторо­жового загону, залежно від обставин, дозволяє затриманим рухатися далі чи направляє їх під конвоєм до командира, який вислав охорону.

Про підхід або прорив наземного противника в напрямку району роз­ташування командир батальйону дізнається від вищестоящого штабу. При Цьому батальйон може отримати бойове завдання. Підрозділи при необхідності приводять у готовність сигналом бойової тривоги.

Командир сторожового загону, отримавши дані про противника, негайно інформує про це командирів застав і підрозділів розвідки. Застави готуються до бою і посилюють спостереження. Виявивши підхід противника до рубежу оборони, командири бойових розвідувальних дозорів (дозорних відділень) доповідають про це командиру сторожового загону. Продовжую чи спостереження за противником, вони визначають склад і напрямок його дій. Командир сторожового загону доповідає про противника командиру який вислав охорону, й інформує сусідів.

Невеликі групи противника, які намагаються проникнути у війська що охороняються, сторожові застави підпускають якомога ближче і захоп­люють у полон або знищують. Головні сили противника на дальніх підступах уражаються вогнем артилерії, а при розгортанні і підході — вогнем міно­метів, танків, протитанкових засобів і механізованих підрозділів.

Стійко утримуючи рубіж, сторожовий загін наносить ураження про­тивнику, що веде наступ, і забезпечує розгортання та вступ у бій військ, що охороняються.

При глибоких обходах противником позицій сторожового загону ко­мандир загону вживає заходи для організації кругової оборони і ведення бою в оточенні. Сторожовий загін може відходити тільки за наказом старшого командира. Командир сторожового загону, отримавши такий наказ, залишив­ши на рубежах, які займають застави, частину сил і засобів для прикриття, відводить головні сили на запасні позиції або на призначений рубіж. При відході військ, що охороняються сторожовим загоном, командир загону забезпечує їхні дії, а потім виконує нові завдання, поставлені старшим командиром.

Розвиток засобів розвідки, особливо повітряної, подальше вдоскона­лення засобів масового ураження в значній мірі ускладнили забезпечення при­хованого розташування військ, посилили їхню вразливість від вогневих ударів противника. Тому особовий склад, особливо командири і штаби, повинні знати бойові властивості й можливості розвідки противника, його засоби ураження, можливості різних маскувальних засобів, вміло їх застосовувати та вишукувати нові способи введення противника в оману, а також ефективні засоби інженерного обладнання місцевості.