Спостережний характерастрономії
Увесь досвід астрономічних досліджень указує на те, що в космосі діють ті ж самі фізичні закони, що їх вивчає фізика на Землі. Але головна відмінність астрономії від фізики полягає в тому, що в основі першої — не експеримент, а спостереження. Сучасні астрономічні спостереження — це, як правило, вимірювання певних характеристик випромінювання тих чи інших небесних об’єктів, вимірювання напрямку, звідки приходить випромінювання, або його фізичних характеристик — інтенсивності, спектрального складу, стану поляризації. І часто доводиться мати справу з дуже малими кутами, дуже слабкими потоками в умовах, коли наявні похибки вимірювань. Нерідко ці похибки є зіставними із самою вимірюваною величиною.
Тому дуже важливим етапом астрономічних досліджень є накопичення спостережних даних та оцінка їхньої вірогідності методами математичної статистики. Нерідко характеристики небесних тіл, насамперед зір, визначаються не з безпосередніх вимірювань, а оцінюються за тими чи іншими залежностями між цими характеристиками, що мають статистичний характер і виконуються лише з певним розкидом. Тому дуже важливо знати не тільки числове значення певної величини, а й точність її визначення. Зокрема, це треба мати на увазі під час розв’язування задач і не проводити обчислення із зайвою кількістю значущих цифр, яка не відповідає точності вихідних даних.
Слід відзначити також, що в останні десятиріччя спостерігається відчутний прогрес у створенні нових засобів астрономічних спостережень: створюються нові покоління телескопів великого діаметра, нові чутливі твердотільні приймачі випромінювання на основі так званих приладів із зарядовим зв’язком (ПЗЗ-матриці), успішно працює на навколоземній орбіті космічний оптичний телескоп «Габбл» з діаметром дзеркала 2,4 м.
Усе це приводить до відкриття багатьох нових небесних об’єктів. Тому дані про кількість відомих астрономічних об’єктів певних класів можуть досить швидко змінюватися. Насамперед це стосується кількості відкритих (занумерованих) малих планет та знайдених позасонячних планетних систем. На кінець 2004 р. відкрито майже 50 тис. малих планет, серед яких понад 800 у зовнішньому поясі астероїдів — поясі Койпера (поза орбітами Нептуна та Плутона); знайдено більш ніж 2000 астероїдів, що зближуються із Землею; відомо вже близько 250 позасонячних планетних систем. Щодо кількості супутників у планет-гі гантів, то є підстави вважати, що немає принципової різниці між дрібним супутником та структурними елементами кілець планет-гігантів. Тому питання про точну кількість супутників узагалі втрачає сенс. І доцільніше говорити про кількість відо мих на даний час супутників планет-гігантів.