Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

МАТЕРІАЛ ФОЛЬКЛОРНОЇ

ПРАКТИКИ

зібрано в с. Бистрик

Кролевецького району Сумської області

з 17 по 30 червня 2011 року

Збирач: студентка 13 групи,

філологічного факультету

Глухівського національного педагогічного університету

Грачова Анна Вікторівна

Викладач: Гоголь Н.В.

Глухів – 2011

ЗМІСТ

1.Історія села Бистрик.

2. Весільна обрядовість:

- В осичині да в березині.

- Пусти свате, в хату.

- Не стій за плечима.

- Старий боярин, як баран.

- Старша дружка коса.

- Пішов братік яром.

- Що в нашого свата

- Де ви, свати, подівалися.

- Дружечки маленькі.

- Чом клен то не дерево.

- Молоденький Толя жениться.

- Спасибі, Вам, батьку.

- Ой свате, наш свате.

- Ще ж би я не їхала.

- Хай Вас Бог благословляє.

- Хай весь вік Вам щастя буде.

- Дарую жито, щоб Вам добре було жити.

- Дарую землю і чисту воду.

- Обіщалась весільная мати.

- По дорозі васильки поросли.

- Що в нашого свата.

- Послала нас мати.

- Виходь, мати, з хати.

- Не наше, не наше.

3.Обряд хрестин.

4.Обряд пострижи.

5.Обряд похорону.

6.Зимовий цикл:

- Ой засвітила, мати, свічку.

- Коляд, коляд, колядниця.

- Ой на річці, на Йордані.

- Зі Святим Різдвом вітаємо.

- Добрий вечір тобі, пане господарю.

- Ішов, перейшов місяць по небу.

- Щедрий вечір вам.

- Ой чи є, чи нема.

- Прийшли щедрувати до вашої хати.

7. Літній цикл:

- Сьогодні Купала.

- Ой на Купала й на Івана.

- Ой там на Йвана, на Купала.

8. Колискова обрядовість:

- Ходе сон коло вікон.

- Ой ну люлі, коточок.

- Ой спи, синку, хоч годинку.

- Ой ну, котку сірий.

- А-а, котусю.

9. Звіт.

10.Додатки.

11. Інформація про інформаторів.

Через село тече річечка

Невеличка, невеличечка

Вода чиста у ній,

Як стекло блищить

Село Бистрик на ній вже давно стоїть.

Верби до води схилились

Тай на вроду задивилися

Опустила свої коси до землі

Хай весілля шумлять

В нашому селі.

Лине пісня над селом моїм

Завітає хай у кожен дім

Щоб пісні і життя не перевелось

Щоб у Бистрику всім радісно жилось.

Кожна людина повинна знати історію рідного краю, його звичаї, традиції, обрядовість, адже кожен населений пункт несе в собі якісь таємниці, цікаві факти, про які хочеться дізнаватися все більше і більше.

Дуже багато досліджень було здійснено про великі міста, річки, відомі пам’ятні місця. Звичайно, не досить значна увага приділяється невеликим населеним пунктам. Та, звісно ж, є такі дослідники, які не байдужі до історії свого краю. Вони хочуть донести її до людей, щоб ті, в свою чергу, поширювали досліджену інформацію як у рідному селі, так і за його межами.

Одним з таких населених пунктів, невеликим за розміром, є село Бистрик, розташоване на Сумщині. Про нього є небагато досліджень. Але всі вони суттєві і цікаві. Одним з перших, хто зацікавився історією цього села, був Іван Олександрович Загородній. Він почав займатися цією справою ще за юнацьких років. Основним напрямком його досліджень була історія заснування села. А ось фольклорній частині Іван Олексійович приділяв меншу увагу, тому, враховуючи цей момент, ми вирішили дослідити більш широко традиції та обряди села Бистрик.

Нам стало відомо, що у Івана Олексійовича з’явилися послідовники. Одним з таких є Говійний Олександр Миколайович, учитель історії Бистрицької школи [інформатор №2]. Саме він дав стислу характеристику історії заснування та розвитку села. Ось що він нам розповів:

«На тому місці, де виникло село Бистрик, раніше проходила дорога з Києва до Володимира на Волзі через Ніжин, Кролевець, Глухів, Орел. Після монголо-татарської навали вона занепала, поросла бур'янами. Те населення, що мешкало вздовж дороги, не їздило по ній, а зв'язувалось між собою водним транспортом або ходило лісовими стежками, щоб не залишити слідів між населеними пунктами. На окремих ділянках дороги Кролевець-Глухів, де впадає річка Бистриця в річку Реть, і розташоване місце майбутнього села Бистрик.

Реть була глибоководною, береги болотисті із прилеглим суцільним лісом з північної сторони, що ускладнювало підхід до відкритої води.

Що стосується річки Бистриці, то вона розташована між крутими і високими берегами, недоступними для броду.

В районі майбутнього хутора Прогрес вона розгалужувалась на три рукави, один з яких повертав в бік Микольчиного і Морозового ярів, інший - на хутір Прогрес в бік села Погребки (Ярове), а третій - в бік яру, де розташовані озера, на березі яких жили хуторяни.

Південна частина місцевості р. Реть від поселення Кролевеця до Тулиголово і Глухова була гориста з глибокими і довгими ярами, які поросли чагарниками і густим лісом.

На ділянці дороги Кролевець-Тулиголово шлях проходив від майбутнього села Бистрик на відстані 3-4 км від р. Реть вгору за течією р. Бистриці в районі хутора Прогрес. В цьому місті річка мала широке і міцне піщане русло, що дозволяло вільно переправлятися в літню, не дощовий період, пору року. На цьому місці, в майбутньому, поселяться перші поселенці і будуть обслуговувати переправу».

Якщо ж поглянути на сучасний Бистрик, то, можна сказати, що це - невелике, молоде село, в якому живуть таланові, працьовиті, віддані своїй справі люди. У ньому функціонує школа, дитячий садок, ФАП, Будинок культури. Населення села близько 700 чоловік, більшість з яких - молодь. Але є і старші покоління, серед них Сорока Палагея Юхімівна, яка цього року святкуватиме свій 101 День народження. Проживають у селі і багатодітні родини, серед яких можна виділити сім’ї Противня Анатолія Михайловича та Катерини Іванівни, Марченка Миколи Васильовича та Валентини Сергіївни, Онщенка Ігоря Васильовича та Людмили Василівни, але найчисельнішою є родина Ковбаси Володимира Андрійовича і Тетяни Павлівни, які виховали 13 дітей, 5 з них проживають у рідному селі, 5 – у районному центрі, в м. Кролевець, 3 – у далекому Магадані. Бабусю з дідусем радують 20 онуків і 6 правнуків. Також Тетяні Павлівні присвоєно звання «Мати - героїня». У селі проживає родина Єгорових, яка, створивши будинок сімейного типу, взяла під свою опіку трьох дівчаток з школи-інтернату.

Активно почав відроджуватися Будинок культури, завдяки директорові закладу Товстиці Наталії Андріївні та художньому керівникові Карачун Катерині Григорівні [інформатор №1]. Цього року його визнано кращим Будинком культури в районі. У цьому закладі молодь розвиває свої таланти. Катерина Григорівна доклала чимало зусиль, створивши хореографічний колектив «Вербиченька» (фрагмент відео 1). Наталія Андріївна опікується ансамблем «Бистричанка» (фрагмент відео 2 під час святкування Дня села). Обидва колективи беруть активну участь у святкуваннях з нагоди Дня Перемоги, Дня села, Нового року, Міжнародного жіночого свята, Дня матері. Також значних результатів досягла у конкурсі «Кролевецька Красуня - 2010» Мороз Наталія, посівши третє місце. А молодий вокаліст Слюсар Дмитро, постійно бере участь у різного року конкурсах та фестивалях, зокрема відзначився на святкуванні фестивалю «Кролевецькі рушники», виступивши з власною піснею. На рахунку Дмитра є багато власних пісень про маму, рідний край, Батьківщину(фрагмент відео 3). Сьогодні село пишається здобутками молодого покоління.

Також у селі Бистрик процвітає українська вишивка. Цим мистецтвом займаються жінки, яким з покоління в покоління передавали свої уміння мами та бабусі. Найкращими у цій справі можна назвати Левченко Марію Іванівну, Говійну Галину Василівну, Шуменьок Ольгу Василівну, Клименко Марію Миколаївну.

(на фото Шуменьок О. В. з вишивкою)

Також, варто відмітити, що у с. Бистрик народився видатний поет, партизан-ковпаківець П. С. Рудь, музей якого знаходиться у сільській школі. (Додаток 1)

(музейний куточок П. С. Рудя)

Карачун Катерина Григорівна – інформатор № 1.

Народилася 25 листопада 1963 року в селі Бистрик. Закінчивши середню школу, вступила до Путивльського педагогічного училища на вихователя. По закінченню навчання вийшла заміж, пішла працювати у дитячий садок. Народила і виховала 2 донечок, у кожної вже є своя сім’я. Пішла на заслужений відпочинок, за вислугою років та почала працювати художнім керівником у сільському Будинку культури, де очолює дитячий танцювальний колектив «Вербиченька». Саме вона розповіла про обряди проведення весілля, родин, хрестин, пострижин.

Говійний Олександр Миколайович - інформатор №2.

Народився 20 квітня 1968 року в селі Бистрик. З дитинства Олександра цікавили історичні книжки, і після закінчення школи він вступив до Сумського педагогічного інституту, навчався на історичному факультеті. Одружившись деякий час працював у місті Суми, потім переїхав до рідного села, де на даний момент працює вчителем історії. Олександр Миколайович активно займається краєзнавчою робою, до якої залучає дітей, він розповів легенди про походження села, про назви місцевих ярів, літню обрядовість.

Макаренко Тетяна Андріївна – інформатор №3

Народилася 11 вересня 1943 року в селі Бистрик. Після закінчення 7-річної школи пішла працювати, через скрутне сімейне становище. За деякий час втратила батька. Згодом вийшла заміж, народила 2 дітей, які мають свої сім’ї, і проживають далеко від матері, син Михайло у Луганську, донька Олена у Чебоксарах. Поховала Тетяна Андріївна і чоловіка, зараз проживає сама. Коли приїжджають на літо онуки, то вона говорить: «Відчуваю, що живу». Тетяна Андріївна розповіла про зимову та літню обрядовість.

Весілля… Це давній обряд українського народу, якому завжди надавалося серйознішого й важливішого значення, ніж вінчанню в церкві. Воно становило не тільки новий етап у житті молодих, а мало й велике громадське значення як один із заходів продовження життя нації, зростання могутності народу, утвердження його серед інших народів. Водночас весілля було важливим складником національної культури. У ньому відбивалися світогляд, мораль, поетичні уявлення, музичні й артистичні здібності, багатство фантазії трудового народу.

У різних регіонах України весілля відбувалося по-різному.

Так, наприклад, у нашому селі Бистрик весілля поділялося на 3 цикли: передвесільний, весільний, після весільний етап.