Опис маршрутів
Маршрут №1. Геологічний опис району р. Тетерів.
Оголення масиву гірських порід представлено четвертинними та докембрійськими відкладами. Породи четвертинного періоду відносяться до кайнозойської системи та представленні, порівняно молодими породами, вік 1-2 млн. років, що утворилися внаслідок діяльності льодовиків. Четвертинні відклади представленні глинистими породами в основному суглинки, супіси та каоліни, а також різнозернистими кварцовими пісками з уламками кремнію.
Геологічний вік гранів району річки Тетерів приблизно 150 млн. років і за стратеграфічно-літологічними ознаками вони належать до пізнього протерозою докембрійського періоду. Граніти являють собою інтрузивну магматичну породу кислого складу, яка утворилася глибоко в надрах Землі завдяки діяльності магми.
Дана місцевість представлена сірими і рожево-сірими середньозернистими гранітами масивної структури, які відносяться до осницького комплексу. При виході на поверхню граніти тріщинуваті.
Геологічний розріз даного масиву гірських порід:
Грунтово-рослинний шар, потужністю приблизно 25см.
Глинисті породи ,потужністю до 40 см.
Жорства, потужністю до 50 см.
Вивітряний сильно тріщинуватий граніт, потужністю до 1,5 м.
Граніт тріщинуватий середньозернистий, потужністю до 10 м.
Мінералогічний склад граніту:
кварц – 70%; ортоклаз – 14%; мікроклін – 2%; біотит – 2%; апатит, магматит, турмалін та інші – 12%. Абсолютний вік гранітів – 2000 – 2090 млн. років.
С
келя
Голова Чацького розташована в Житомирі,
на лівому березі р. Тетерів. Є символом
міста.
Скеля із сірого граніту має ширину 120 м і висоту 30 м над рівнем водоймища. Верхній виступ нагадує голову людини - Тадеуша Чацького - польського просвітителя і суспільного діяча. Це єдине, що зараз нагадує про Чацького. Скелю добре видно вдалині, вона являє собою досить складний бюст чоловіка з чіткими рисами і великим носом.
Маршрут №2. Кам’янка.
Даний район представлений відкладами палеогенової системи: глини, піски з кременем і сипка крейда. Низ самої річки складений докембрійськими породами. Сюди відносяться світло-сірі, каолінисті, мілко зернисті кварцові піски з прошарками гранітів та пісковику. На поверхні з четвертинних відкладів виходять кристалічні породи: червоні граніти та пегматити. Загальна потужність відкладів 10м. Присутні прояви граніту.
Геологічний розріз району:
грунтово-рослинний шар до 20-25 см.
Пісок докембрійського періоду містить в собі кварц та кремній, близько 20см. Колір жовто-сірий.
Пісок глинистий з проміжками суглинку, уламками кварцу та кремнію, до 40 см.
Граніт червоного кольору з підвищеним вмістом кварцу, 10 м.
Маршрут №3. Музей коштовного і декоративного каміння.
Музей коштовного та декоративного каміння – один із відомих геологічних музеїв України та світу. Зібрання унікальних мінералів та гірських порід з камерних пегматитів Волині зробили музей популярним як серед геологів-фахівців так і широких верств населення.
Історію музею можна розділити на два періоди.
Під час першого періоду історія мінералогічного музею невідривно пов’язана з історією освоєння Волинського родовища камерних пегматитів.
Один з перших дослідників геологічної будови Волині Осовський Г.І. звернув увагу на скупчення кременів та кварцу біля села Гута-Потіївка Житомирського повіту. В статті 1867 р. “Геолого-геогностичний нарис Волинської губернії” він писав про димчастий кварц: “Значний блиск на скабисто-раковистому зломі, рівність і густота його смоляно-чорного кольору мають переваги над найкращими з сибірських кварців. Димчастий кварц витримує порівняння з кращими богемськими так званими раухтопазами”.
Після публікації статті мінерали з пегматитів Волині почали з’являтися в приватних колекціях переважно у великих містах (Варшаві, Санкт-Петербурзі та інших).
Великий вклад у вивчення геологічної будови району і мінералогії камерних пегматитів Волині вніс П.А.Тутковський. Він впорядкував геологічний опис одного з листів геологічної карти Європейської частини СРСР. Геологічну зйомку листа вчений зробив детально – по триверстому масштабу.
Створенням місцевого музею на родовищі в той час ніхто не займався.
В 1931 році вперше біля сіл Писарівка, Вишняківка почалась розробка пегматитів розвідувально-видобувною партією Українського геолого-розвідувального тресту з метою видобутку топазів. В цей час виникло питання про доцільність організації в районі стаціонарної колекції мінералів та порід. Така музейна колекція була створена на базі партії в селі Писарівка, ініціаторами створення якої були В.П.Амбургер і Б.О.Гаврусевич. В 1939 році, коли О.Є.Ферсман приїздив на родовище, він відвідав цей невеличкий музей, який йому сподобався. На жаль, Велика Вітчизняна війна припинила діяльність музею, і подальша доля його колекційних експонатів залишилась невідомою.
Після війни відновились дослідно-розвідувальні і експлуатаційні роботи переважно на п’єзокварц, як стратегічну сировину. Разом з тим виникла потреба відновити колекцію головних і супутніх мінералів пегматитів і оточуючих гірських порід. Перші колекції експонатів із-за відсутності належного приміщення зберігались в ящиках та в сейфах геологів Волинської експедиції. Поступово кількість експонатів збільшувалась і постало питання про виділення окремого приміщення для належного розміщення зразків.
Так, в 1951 р. був утворений мінералогічний музей. Основоположниками зібраної колекції були В.Т.Клочков і О.І.Салманін.
На той час це була одна велика кімната, де експонати лежали на спеціальних постаментах пірамідальної багатоповерхової форми, виготовлених спеціалістами будівельного цеху Волинської експедиції.
Мінералогічна колекція у 1958 р. була зареєстрована в Житомирському обласному управлінні культури під назвою “Мінералогічний музей на громадських засадах”.
По мірі вивчення та експлуатації Волинського родовища кількість мінералів та гірських порід в музеї розширювалась. Згодом однокімнатне приміщення стало тісним. Музей декілька разів переносили з одного приміщення в інше. І наприкінці 70-х років експонати були розміщені в одноповерховому будинку, де вони зайняли три зали. Переміщення музею супроводжувалось і значним його оновленням. Замість багатоповерхових стелажів були виготовлені в Житомирі меблевою фабрикою, на замовлення, спеціальні скляні вітрини, завдяки чому можна було побачити велич та неповторну красу мінералів та гірських порід Волинського родовища. Кількість та склад експонатів значно поповнився. Музей став складовою частиною тематичної партії ВО “Західкварцсамоцвіти” МінГео СРСР.
Починаючи з 1980 р. історія музею невідривно пов”язана з історією освоєння ВО “Західкварцсамоцвіти” покладів кварц-самоцвітного каміння України, Білорусії та Молдови. В цей час музей поповнюється великою кількістю зразків дорогоцінного каміння органогенного утворення – бурштину, агату, а також зразками опалу, родоніту, мармурового оніксу та інших. Геологи підприємства привозили взірці з родовищ та покладів, на яких проводились геологічні роботи.
І нарешті, в 1992 р. експонати музею було переміщено у двоповерховий спеціально відремонтований для розміщення колекції будинок, де він знаходиться і в даний час. Зали розмістились на другому поверсі. Особлива увага приділялась надійному збереженню експозиції. На той час музей займав три великих зали і фондосховище. І знову музей поповнився взірцями мінералів і гірських порід відомих родовищ України, Уралу, Сибіру, Паміру та інших родовищ світу.
Тут демонструвались зелені кристали берилу, прозорі зразки гірського кришталю, золотистого цитрину і димчастого кварцу та моріону, рожеві, блакитні і поліхромні (рожево-голубі) топази, унікальний аквамарин, фіолетові і зелені кристали флюориту та інші мінерали й гірські породи Волині.
Новий період розвитку музею розпочинається з 1996 р. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 року № 1485 “Про створення музею коштовного і декоративного каміння” вся колекція мінералів та гірських порід мінералогічного музею підприємства “Західкварцсамоцвіти” була передана у музей коштовного та декоративного каміння, підпорядкованого Міністерству фінансів. Крім того, Кабмін постановою за № 238 від 19 березня 1997 року вніс деякі зміни у свою попередню постанову про те, що музею передається весь двоповерховий будинок.
Основним завданням музею є забезпечення надійного збереження колекції, накопичення наукового мінералогічного матеріалу із Волинського родовища камерних пегматитів, також із родовищ України та зарубіжних країн. Важливою задачею музею є пропаганда наукових знань та популяризація результатів досягнень геологічної науки.
В 2001 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2001 р. № 1709 “Про затвердження переліку наукових об”єктів, що становлять національне надбання”, музею коштовного та декоративного каміння присвоєно статус “Науковий об”єкт, що становить національне надбання України”. В 2001р. проведена переоцінка вартості експонатів колекції музею у відповідності з сучасним рівнем світових цін. В цьому ж році в співпраці з Державним гемологічним центром України видана книга у формі каталогу, яка розповідає про унікальне кам’яне багатство, зосереджене в музеї. Наводиться таблиця, яка містить повний перелік мінералів, гірських порід, руд і скам”янілостей. Найбільш цікаві експонати проілюстровані фотознімками, наведена розгорнута текстова характеристика.
В даний час мінералогічний музей налічує більш як 1800 зразків мінералів та гірських порід із геологічних утворень України, держав СНД, Європи, Америки, Африки та інших місць світу.
Музей коштовного і декоративного каміння продовжує розвиватися й нині.
Співробітники музею останніми роками розпочали роботу з перегляду музейних колекцій, комп’ютеризації каталогів, створення бази даних, працюють над модернізацією музею. Кожен рік ведеться поповнення музейної експозиції.