
- •Класифікація складносурядних речень
- •Фонетика. Звук як основна одиниця фонетики
- •Група слів у лексичному складі української мови
- •4.Історичні та позиційні звуки мови
- •5.Типи фразеологізмів у сучасній українській мові
- •6. Питання про статус службових слів у сучасному мовознавстві.
- •7. Прості ускладнені речення Ускладнені прості речення
- •Кома між однорідними членами
- •Кома та знак оклику при звертанні
- •Речення зі вставними і вставленими сполуками
- •Вставні слова, речення і словосполучення
- •Кома і тире при відокремленому означенні
- •Кома при відокремленому додатку
- •Кома і тире при відокремленій прикладці
- •Кома при відокремленій обставині
- •Відокремлені уточнюючі члени речення
- •Кома перед як
- •10.Типи речень з модальністю.
- •12.Система дієслівних форм, їх характеристика.
- •13.Історія вчення про частини мови.
- •14.Морфеміка та словотвір як суміжні мовознавчі дисципліни.
- •15.Архаїзми, історизми, загальновживані слова в українській мові.
- •16.Синоніми, антоніми, омоніми, пароніми.
- •18.Правила написання великої літери.
- •19.Дієприкметник.
- •20.Дієприслівник.
- •21.Прислівник як частина мови.
- •22.Займенник. Розряди займенників за значенням.
- •23.Головні та другорядні члени речення.
- •24.Речення з однорідними членами.
- •25. «Чорна рада» п.Куліша – перший історичний роман в українській літературі.
- •26.Поеми т.Шевченка. Аналіз «і мертвим, і живим…»
- •27. «Повія» Панаса Мирного.
- •28.Твори і.Нечуя-Левицького з життя інтелігенції («Хмари»).
- •29. І.Франко – драматург. Аналіз драми «Украдене щастя».
- •30. Поетика м.Коцюбинського. Аналіз новели «Цвіт яблуні».
- •31. Леся Українка як автор ліро-епічних жанрів. Аналіз «Лісової пісні».
- •32. Творчість поетів-неокласиків як своєрідне явище в українській літературі.
- •Я закохавсь в гучних віках, я волю полюбив державну.
- •2. Використовує ступінь найбільшої «задіяності» абстрактного персонажа у сюжеті твору, подаючи Беатріче як образ зображення:
- •Як жадібно ти ловиш, темнозора, пливке, як пух, летюче листя слів, коли дзвінкі дощі моїх рядків шумлять, немов осінні осокори.
- •Поглянь, тепер твої всі ночі й дні круг тебе дивним сяйвом заясніли і засліпили нас, мов крила білі...
- •1) Прямий чуттєвий контакт людини з явищами і предметами, доступними її спогляданню; 2) специфічна позиція людини стосовно предметів споглядання.
- •33. М.Хвильовий – новеліст. Аналіз новели «Мати»?.
- •34.М.Куліш – драматург-новатор. Аналіз «Патетичної сонати».
- •35. «Україна в огні» о.Довженка. Проблематика. Образи. Поетика. Трагедійний образ України в кіноповісті Довженка "Україна в огні"
- •36. Романи о.Гончара. Аналіз «Людина і зброя».
- •37. Ліна Костенко як авторка романів у віршах. Аналіз «Маруся Чурай».
- •38. Мотив лірики в.Симоненка.
- •39. Т.Шевченко – драматург. Аналіз драми «Назар Стодоля».
- •40. Мотиви лірики і.Франка. Аналіз однієї поезії.
- •42. Поняття про полемічну літературу. Іван Вишенський – полеміст.
- •43. Загальна характеристика творчості Остапа Вишні. Аналіз одного з творів.
- •44. Пісенність лірики а.Малишка, д.Павличка.
- •45. Поема м.Вороного «Євшан-зілля».
- •46. Мотиви лірики т.Шевченка. Аналіз поезії «Мені однаково…»
- •47. Загальна характеристика драматургії іі половини хіх століття. Аналіз комедії і.Карпенка-Карого «Мартин Боруля».
- •Морально-етичні проблеми в комедії Івана Карпенка-Карого "Мартин Боруля"
- •48. Людина й історія в прозових творах м.Старицького.
4.Історичні та позиційні звуки мови
Чергування голосних звуків |
Чергування звуків — постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл — столи, нести — носити, плести — заплітати, могти —помагати. В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне(фонетично не зумовлене). 1. Позиційне —це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити —ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и — и [е] — е [и]. 2. Історичне — це чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов. Інші виникли в період формування фонетичної системи Української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних: а) чергування о — а: могти — помагати, горіти — згарище, схопити — хапати; б) чергування е — і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати; в) чергування о — е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок — дзвінка; г) чергування і — а: сідати — садити; д) чергування и — і: бити — бій, бий — бійка; е) чергування о, е — і: столи — стіл, семи — сім, печі — піч. Примітка. У коренях дієслів звук о чергується із звуком е, якщо маємо наступний наголошений суфікс -а-; -я- {котити — катати, скочити — скакати). Але деякі слова цьому правилу не підлягають: вимовити — вимовляти, простити — прощати.
ЧЕРГУВАННЯ О, Е З І Це чергування є специфічним для української мови. Фонеми о, е виступають найчастіше у відкритих складах, фонема і —в закритих. Наприклад: 1. У різних формах того самого слова: семи —сім, осені — осінь, гори — гір, мого — мій, радість — радості — радістю, ніч — ночі — ніччю, піч — печі — піччю, Канів — Канева, Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова. 2. У словах одного кореня або спільної основи: воля — вільний, будова —будівельник, робота — робітник, нога — підніжжя. 3. При зміні початкового звука о на і з'являється протетичний приголосний звук в: овес — вівса, око — вічко. Примітка. У словах із звукосполученнями: -оро-, -оло-, -ере-, -еле- о, е в закритих складах не переходить в і. Наприклад: подорож, мороз, сторож, очерет, шелест, прибережний, перед, через, посередній та ін.
ЧЕРГУВАННЯ О, Е З НУЛЕМ ЗВУКА При заміні слова голосні о, е в суфіксах випадають. Наприклад: садок — садка, день — дня, орел — орла, сон — сну. |
ЗВУК А З ЕТИМОЛОГІЧНОГО (ДАВНЬОГО) О
У сучасній українській мові є ряд слів, у яких в основі сталася зміна етимологічного (давнього) звука о на а. Наприклад: багато, багаття, багатир (у значенні багач); гаразд, гарячий (але горіти); хазяїн, кажан, калач тощо.
Таку зміну називають гармонійною асиміляцією (уподібненням).
У багатьох словах давній звук о зберігається: богатир (у значенні силач), монастир, солдат, лопата, товар, козак, гончар, корявий, поганий та ін.
ЧЕРГУВАННЯ Е З О ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА J
У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук є і звук о: шести —шостий, четвертий — чотири, жених —жонатий.
1. Звук є після ж, ч, ш, щ, буквосполучення дж та j живається перед м'яким приголосним (зокрема, перед складом з е та и): пшениця, вечеря, учень, щербина, жевріти, вишенька, четверо, честь та ін.
2. Звук о вживається після шиплячих, буквосполучення дж та і перед твердими тіриголоснимй: (зокрема, перед складом з
о, а у, и): пшоно, жолудь, жоржина, бдокола, чоловік, щока, жовтий, знайомий, його, іграшок, жорстокість, дружок.
3. Не змінюється е на о після шиплячих у книжних та іншомовних словах: чек, жетон, печера, чемпіон, ковчег та ін.
4. У деяких словах е зберігається після шиплячих за усталеною традицією: шепіт, черга, чепурний, черпати, чекати, щедрий, щезати, червоний та ін.
ВПРАВИ:
1) Запишіть слова, вставте, де потрібно, пропущені букви. Прокоментуйте їх правопис: веч...ря — звеч...ра, с.сти — с.діти, д...ти —д...тина, ч...тири — Ч,..твертий, Ш...СТЬ - Ш...СТЕРО - Ш...СТИЙ, В...З - В...ЗИТИ - в...зти, д...нь — Д...ні, спати — с.н — сни, с.м — с.ми — с.мий, н...ч.— н...чі — н...ч...ю, б...гато — б...гатий — б...гатир — б...гатство, воля — в...літи — в...льний, л...д — л...ду, дзв...н — дзв...нити, ПЛ...СТИ — пл...т — запл...тати
2) Підберіть слова, в яких було б чергування голосних: о — е, і — а, е — і, о — а.
3) Пригадайте й запишіть слова, в яких чергувалися б о, е, з і, о та е з нулем звука. Складіть із ними речення.
4) Від поданих слів утворіть відповідні форми, у яких би випали звуки е, о: учень, велетень, хлопець, молодець, палець, ранець, перець, виконавець, майстер, січень, березень, квітень, червень, липень, Дурень, пень, день, стілець, горобець, гравець, садок, листок, струмок, ставок, лісок, тинок, деньок, замок, горбок, брусок, куток, візок, лужок, льонок, стіжок, колосок, гурток, молоток, колобок, моток