Поняття про архівну інформацію

Архівація даних – це сполучення кількох файлів каталогів до єдиного файла-архіву. Для цього використовуються програми-архіватори, які забезпечують як архівацію, так і стиснення даних. За допомогою спеціальних алгоритмів архіватории видаляють з файлів усю надмірну інформацію, а при зворотніх операціях розпаковування вони відновлюють інформацію у первісному вигляді. При цьому стиснення та відновлення інформації відбувається без втрат.

Таким чином під архівацією слід розуміти процес перекодування деякої сукупності файлів з метою зменшення загального обсягу пам’яті, який вони запам’ятовують. Архівацію ще називають процесом стиснення даних( скорочення обсягу вихідних файлів шляхом усунення надлишкової інформації).Відповідно до цього стиснення буває без втрат та із втратами.

Розрізняють такі методи стиснення даних без втрат(методи кодування):

• Групове кодування RLE – один з найстаріших методів стиснення, який найчастіше використовувався в основному для архівації графіки.

• Кодування Хаффмана – в основі лежить той факт, що деякі символи в тексті можуть траплятися частіше середньої частоти повторень, а інші – рідше.

• Кодування Лемпеля-Зіва – використовує факт неодноразового повторення фрагментів тексту, тобто послідовностей байтів.

Програми архівування інформації.

Класифікація програм архівування інформації

Для роботи з архівами існують програми, що називаються архіваторами. Ці програми, окрім створення архівів, здійснюють стиснення даних.

З попередніх архівних форматів серед користувачів Windows-версій найпопулярнішими є ZIP, ARJ і менш поширений LZH. Популярним є також формат САВ, розроблений фірмою Microsoft, що ввійшов до складу Wsndows 9х. Багато архіваторів, орієнтованих на формати ZIP і ARJ, дозволяють розпаковувати і САВ- архіви. WinZIP і WinRAR, встановлюються на комп’ютері окремо від ОС Windows. Ці архіватори інтегрують до системи Windows 9x: дозволяють пакувати і розпаковувати файли за допомогою операцій Drag and Drog, подавати архіви у вигляді звичайних папок, викликати для архівних файлів контекстні меню.

Основними можливостями сучасних архіваторів є: занесення груп файлів та підкаталогів у архів, поновлення архіву, перегляд файлів в архіві, вилучення файлів з архіву, захист файлів від несанкціонованого доступу, перевірка цілісності архіву, створення багатотомних архівів та архівів, які автоматично розкриваються ( саморозархівовні ) тощо. Сучасні архіватори дозволяють економити від 20% до 90% дискового простору.

Огляд програм архівування, що використовуються на підприємстві

Для архівування інформації на підприємстві програма-архіватор WinRAR.

Вона дозволяє працювати не лише з архівним форматом rar, а й з іншими архівами:zip, cab, arj, lzh.

Архівація файлів ( створення архіву).

Для архівації файлів і папок за допомогою WinRAR потрібно виконати такі дії:

• Завантажити програму WinRAR і перейти до папки, в якій розміщено файли (папки), призначені для архівації.

• Виділити об’єкти, які підлягають архівації.

Це можна зробити лівою кнопкою миші при натиснутій клавіші Ctrl або Shift ( залежно від розташування у списку об’єктів, що виділяються).

• Клацнути по кнопці Добавить на панелі інструментів, після чого з′явиться діалог Имя и параметрі архива.

Тут потрібно ввести і’мя архіву або підтвердити і’мя, запропоноване за заумовчанням.

• Вибрати формат нового архіву(rar або zip).

Дальше потрібно вказати за допомогою списків, що розкриваються, метод стискання та розмір тому, а за допомогою перемикачів та прапорців – інші параметри архівації.

• Клацнути кнопкою ОК.

У процесі архівації на екрані відображається діалог зі статистикою процесу.

Перервати процес можна клацанням по кнопці Отмена.

Перегляд і розпакування файла з архіву.

Щоб забезпечити доступ до файла архіву, потрібно відкрити архів у WinRAR, двічі клацнувши мишею.

Для перегляду файла також потрібно двічі клацнувти лівою кнопкою мишею на його значку, у результаті завантажиться додаток( прикладна програма). Уцьому додатку відкриється вибраний файл-документ.

Для розпакування файлів(папок) потрібно їх виділити і натиснути кнопку Извлечь на панелі інструментів (Alt+E).

Додавання файлу до архіву.

Для цього потрібно виділити у вікні WinRAR об’єкти, які необхідно додати до архіву, і клацнути по кнопці Добавить на панелі інструментів. У діалозі, який з’явиться, в полі Архив потрібно задати і’мя архіву (до якого додаватимемо об’єкт). Далі – ОК, в результаті чого до вказаного архіву будуть добавлені нові об’єкти.

Багатотомні, саморозпаковувальні й неперервні архіви.

Для створення багатотомного архіву потрібно в діалозі Имя и параметрі архива в полі Размер тома вибрати значення 1 457 500(для дискет 3.5”) або Автоопределение (для накопичувачів іншого формату). Створивши багатотомний архів його змінити неможливою.

Для створення саморозпаковувального архіву потрібно в діалозі Имя и параметрі архива встановити прапорець Создать SFX-архив і далі клацнути по кнопці ОК.

Щоб створити неперервний архів в діалозі Имя и параметрі архива слід встановити прапорець Создать неперервний архів.

Поняття про комп’ютерні віруси.

Класифікація вірусів

Комп’ютерний вірус – це програма, однак не зовсім звичайна. Вона відрізняється від звичайних програм тим, що, по-перше, запускається без відома користувача, а по-друге, після свого запуску починає самовідворюватися, тобто створювати шкідливі копії.

Комп’ютерний вірус – це спеціальна програма або сукупність машинного коду, яка здатна розмножуватись і виконує на ПК деструктивні дії.

Оскільки комп’ютерні віруси є програмами, вони можуть виявитись лише при запуску на виконання. Поки вірус не запущений, він може досить довго знаходитись на диску в “дрімаючому” стані і не завдавати ніякої шкоди. Важливо знайти вірус ще до того, як він встигне виявити себе. Це принцип роботи всіх антивірусних програм, призначених для боротьби з вірусами.

Комп’ютерний вірус називається так завдяки своїй спроможності до самовідтворення і “ розмноження ” . Після свого запуску може створювати власні копії, тобто нові фрагменти програмного коду.

Існує багато різних підходів до класифікації вірусів. За середовищем, в яке втілюються віруси і через яке вони розмножується, їх можна поділити на

Файлові віруси – ті, які поміщають своє тіло в файли.

Завантажувальні віруси – заражають завантажувальний сектор диска( Boot-сектор)

Файлово-завантажувальні віруси.

Макровіруси – вносяться у файли документівWord, Exсel й інші файли,

підготовлені в додатках, що мають свою мову макрокоманд.

Мережеві віруси – поширюються в комп’ютерній мережі.

Можлива класифікація вірусів не тільки за середовищем їхнього існування, а й за іншими характеристиками. Наприклад,

• за принципом дії( резедентні та нерезедентні),

• за руйнівними можливостями( нешкідливі, небезпечні, не небезпечні, дуже небезпечні),

• за алгоритмом роботи( віруси супутники, віруси «черв’яки», студентські віруси та інші),

• за місцем втілення у файл( напочатку, всередині, вкінці).

Антивірусні програми.

Класифікація антивірусних засобів

Для виявлення та знищення комп’ютерних вірусів використовують антивірусні програми. Види антивірусних програм:

1. програми-детектори дозволяють виявити файли, які заражені одним із відомих їм вірусів;

2. програми-лікарі, або фаги, знешкоджують віруси в заражених файлах та на дисках («викусуючи» тіло вірусу із заражених об’єктів ) та відновлюють файли;

3. програми-ревізори запам’ятовують відомості про файли ( контрольні суми, атрибути, розміри, дати останньої модифікації тощо) та системні області дисків ( часто системні області повністю) , а потім порівнюють їх із реальним вмістом вінчестером, кожна знайдена невідповідність служить сигналом про появу вірусу або «троянської» програми ( яка нещадно руйнує інформацію на дисках але яку за сукупністю ознак не можна віднести до комп’ютерних вірусів);

4. програми- монітори, або фільтри, резидентно розташовуються в оперативній пам′яті комп’ютера і реагують на звернення, які роблять віруси для свого розмноження або виконання руйнівних дій, до операційної системи; при цьому користувач може дозволити або заборонити виконання відповідних операцій;

5. програми-вакцини, або імунізатори, модифікують файли і диски таким чином, що вірус, аналізуючи вакциновану програму чи диск, вважає, що вони вже заражені, і повторне зараження не здійснює.

У сучасних антивірусних пакетах функції детектора і лікаря зазвичай виконує одна програма, яка називається сканером.

З метою профілактики зараження комп’ютерів вірусами варто дотримуватись виконання наступних заходів:

- купувати дистрибутивні копії програмного забезпечення у офіційних продавців, а не копіювати їх з інших джерел;

- періодично створювати на зовнішніх носіях архівні копії файлів, з якими постійно ведеться робота;

- намагатися не запускати неперевірені файли ( з чужих дисків, отриманих з мережі та електронною поштою). Перед запуском нових програм потрібно перевірити їх однією або декількома антивірусними програмами. При роботі із новим програмним забезпеченням варто, щоб в оперативній пам′яті резидентно знаходився антивірусний монітор;

- періодично здійснювати профілактичну перевірку на наявність вірусів; регулярно оновлювати антивірусні бази програм, якими ви користуєтесь; варто мати окрему системну дискету з так званим «ремонтним» набором програм для обслуговування дисків та антивірусних програм;

захищати диски від несанкціонованого доступу ( встановлювати захист від запису на дискетах або програмним чином захищати логічні диски на вінчестері);

здійснювати перевірку цілісності інформації на дисках за допомогою програм-ревізорів.

Антивірусними програмами, що використовуються

на підприємстві

Добре відомими і широко розповсюдженими антивірусними програмами (пакетами) є Dr.Web, AntiViral Toolkit (AVP), Adlnf, Norton AntiVirus. Перші два з яких використовуються на підприємстві. Позитивною рисою програм AVP і Dr.Web є наявність в них евристичного аналізатора для виявлення само модифікованих вірусів, здатність виявляти макровіруси, тестувати архіви та упаковані файли.

Пакет AVP містить такі компоненти:

AVP Сканер – програма-детектор і лікар одночасно, призначена для пошуку і вилучення вірусів. Він має зручний інтерфейс користувачів, велику кількість налаштувань, які вибираються користувачем, а також одну з найбільших у світі антивірусних баз, що гарантує захист від великої кількості різноманітних вірусів.

AVP Монітор – резидентний модуль, що міститься постійно в оперативній пам′яті і відстежує усі файлові операції в системі. Він дозволяє виявити і видалити вірус до моменту реального зараження системи в цілому.

AVP Центр управления - резидентний модуль, що виконує функції керуючої оболонки. Він призначений для встановлення, відновлення і видалення компонентів пакета, для формування розкладу автозапуску задач і контролю за результатами їх виконання.

AVP Автоматическое обновление – модуль, призначений для регулярного відновлення антивірусної бази та компонентів AVP із локальних дисків або через Інтернет.

AVP Инспектор – програма- ревізор, що задовольняє підвищеним вимогам до антивірусного захисту. При першому запуску програма створює базу даних про файли, структури папок, пошкоджені кластери на диску. У процесі роботи відстежуються зміни в папках і файлах і фіксуються всі можливі вірусоподібні дії.

Після встановлення пакета AVP у головному меню з’явиться група Програми - Antiviral Toolkit Pro, у якій містяться піктограми зазначених вище модулів пакета.

У робочому вікні програми AVP Scanner можне використовувати такі режими роботи: Об’єкти (вибір об’єктів тестування та встановлення основних параметрів тестування), Параметрьі (встановлення додаткових параметрів тестування), Настройка (встановлення сервісних функцій програм), Статистика (виведення звіту про результати тестування).

Отже, в режимі Об’єкти вказують параметри тестування, зокрема Только отчëт для виявлення (знаходження) об’єктів заражених комп’ютерними вірусами та параметр Лечить – для автоматичного лікування заражених об’єктів після їх виявлення. У разі потреби переходять в режим Параметрі та Настройка. Вибір режиму робиться кнопками на панелі вибору режимів, яка розташована вертикально. Процес тестування розпочинається після натискування на кнопку Пуск із головної панелі інструментів. Припинити та зупинити (перервати) процес тестування можна кнопками Пристановить/Продолжить сканирование та Остановить сканирование відповідно. Після закінчення чи переривання тестування програма автоматично переходить у режим Статистика.

Антивірусна програма Dr.Web має потужний евристичний аналізатор коду, завдяки якому вдається надійно виявляти нові віруси, ще не відомі антивірусній програмі.

Для запуску Dr.Web потрібно двічі клацнути по піктограмі файла DrWeb32w.exe. Після завантаження програми з`являється вікно. У цьому вікні потрібно позначити об’єкти, що підлягають скануванню. Щоб позначити диск, який має перевірятися, потрібно клацнути мишею по піктограмі диска в правій частині вікна Dr.Web, де з’явиться червона кулька.

Після виділення об’єктів, які необхідно перевірити, потрібно натиснути кнопку Start/stop scanning (Почати/зупинити сканування), розташованому в правому нижньому куті вікна програми.

По закінченні сканування можна вивести звіт про найдені віруси, якщо клацнути по кнопці Report list (Звіт) на панелі інструментів повний звіт про роботу в поточному сеансі ( кількість перевірених, інфікованих, вилікуваних об’єктів) виводиться клацанням по кнопці Statistics (Статистика). Повернутися до попереднього вигляду вікна можна, клацнувши по кнопці Scan tree (Дерево сканування).