30.У механізмі державного регулювання бізнесу особливе місце займає його державна підтримка

Мета державної підтримки бізнесу - створення однакових умов для всіх суб'єктів господарювання, зайнятих у сфері бізнесу, а також вирівнювання підприємницьких структур з іншими сферами суспільного виробництва Особливо такої підтримки потребує дрібний та середній бізнес. І не без підстав, оскільки ці форми в нових умовах господарювання виступають структуротворчим фактором економіки. Великі підприємства що є стрижнем будь-якої галузі, завжди втілюють результати структурних змін, і в цьому розумінні уособлюють стабільний, „консервативний" початок економіки.

Малі та середні підприємства бізнесу, готуючи грунт для становлення нових видів виробництва та ринків нових виробів, вперше освоюючи науково-технічні відкриття, тобто впроваджуючи інноваційні пронеси, функціонують як революційні, ініціюючі структурні зрушення, основи, що природно поєднуються з заповзятливістю ділових людей.

Серйозні структурні народногосподарські зміни відбуваються тим швидше і ефективніше, чим вищий ступінь соціальної безконфліктності. І тут велика роль підприємств малого та середнього бізнесу, які здатні мобільно забезпечувати нові робочі місця для людей, що вивільняються при закритті або перепрофілюванні великих підприємств.

Підприємства малого та середнього бізнесу багато в чому підвищують життєздатність великих, їх конкурентоспроможність. Висока рентабельність великого виробництва зумовлюється масовістю випусків продукції та стабільністю асортименту виробів. Разом з тим прискорення науково-технічного прогресу різко скорочує ці можливості: необхідно постійно вносити корективи в техніко-економічні параметри продукції, реагуючи на зміни ринку. Зберегти свої переваги і пристосуватися до нових вимог гігантам складальних виробництв допомагають підприємства малого та середнього бізнесу, які оперативно приводять асортимент комплектуючих виробів у відповідність з досягненнями науки і техніки. Причому кількість таких підприємств повинна перевищувати безпосередні потреби складальних виробництв, оскільки тільки на подібній основі існуватиме повноцінна конкуренція. Це одна з основних передумов успішної взаємодії малих, середніх та великих підприємств. На жаль, у нашій економіці такого взаємозв'язку немає. Все це свідчить про те, що розвиток економіки без зміщення акценту в бік підприємств бізнесу неможливий.

31.Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється Законом України "Про підприємства в Україні". Банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Функції інституту банкрутства підприємства

як елемента ринку

Інститут банкрутства має виконувати три основні функції:

1. Служити механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішноїфінансово-господарської діяльності в майбутньому.

3. Сприяти як найповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Головне завдання провадження справи про банкрутство підприємства полягає в якомога повнішому задоволенні вимог кредиторів. Цього можна досягти:

а) через продаж майна боржника та розподіл виручених коштів між кредиторами, що здійснюється в процесі ліквідаційної процедури;

б) на основі реалізації плану санації (реорганізації) боржника;

в) через укладення мирової угоди.

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі із заро-

бітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності. Суб'єкт, неспроможний виконати зазначені грошові зобов'язання протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, визнається Законом боржником.

Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише

письмова заява до арбітражного суду, яка називається "заява про

порушення справи про банкрутство" (п. 1 ст. 7 Закону). З такою заявою до

арбітражного суду може звернутися будь-хто з кредиторів. Кредитори мають

право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією

заявою, що підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги

(п.9 ст. 7).

Із заявою про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду може

звернутися боржник з власної ініціативи. Боржник реалізує таке право за

наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не

передбачено Законом.

Разом з тим, боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до

арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі

виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе До

неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі

перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або

законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення

про звернення до арбітражного суду з заявою боржника про порушення

справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства

встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у

повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених Законом (п. 5 ст. 7). Справу про

банкрутство порушує арбітражний суд.