54. Земельна рента: визначення та основні форми

Земе́льнаре́нта — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання.

Основні форми:

1. Диференціальна земельна рента – це різниця між суспільною вартістю вир-ва, яка визначається витратами вир-ва на гірших ділянках землі та індивідуальною вартістбвир-ва на кращих і земельних ділянках.

1.1.Диференціальна рента І р. — це додатковий чистий доход, який утворюється в господарствах, що користуються кращими землями, а також ближче розташовані до ринків збуту продукції, шляхів сполучення.

1.2.Диференціальна земельна рента І м. – рента, яка утв. на землях, які розташовані ближче до місць збуту.

1.3.Диференціальна рента II- форма надлишкового додаткового продукту, який одержують у наслідок різної продуктивності затрат, що послідовно здійснюються на одній і тій же ділянці землі, тобто внаслідок інтенсифікації землеробства.

2. Абсолютна рента — це різниця між ринковою вартістю продукції та ціною виробництва (затрати виробництва плюс середній прибуток).

3. Монопольна рента - переплата споживачів рідкісних продуктів, які вирощуються на землях з виключно особливими природними умовами.

55. Організація підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність – праця індивіда, заснована на розвитку особистих факторів, розширенні знань про свої можливості, спрямована на до­сягнення найкращого результату у господарські діяльності, на отримання еко­номічної вигоди і насамперед привласнення додаткового продукту.

Основними задачами що вирішуються :

- Вибір сфери та масштабів діяльності;

- Вибір місце розташування підприємства, фірми;

- Вибір форми підприємницької діяльності і назви фірми;

- Фінансування та інвестування.

Суб'єктами підприємництва(підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності, юридичні особи всіх форм власності.

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності(виробництво, торгі­вля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблювані продукції (послугах, інформації).

Види:

Одноосібне володіння - це таке підприємство власником якого є одна особа або сім'я, яка отримує весь доход (після сплати податків), самостійно несе відповідальність за збитки.

Товариство або партнерство. Ця форма передбачає об'єднання двох або більше господарчих суб'єктів.

Корпорація - власниками є володарі акцій, які мають обмежену відпо­відальність в розмірі свого вкладу в акціонерний капітал корпорації. Увесь прибуток належить її акціонерам.

56. Світове господарство: сутність, структура, джерела формування

Всесвітнє господарство являє собою сукупність національних еко­номік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'язків, що виходять за терито­ріальні межі окремих країн - міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини являють собою систему госпо­дарських відносин між різними країнами світу.

Розвиток сучасного всесвітнього господарства визначають такі спільні закони: закон вартості, закон конкуренції, закон зростання продуктив­ності праці, закон попиту та пропозиції, закон інтернаціоналізації виробництва.

Світове господарство склалося на початку XXст.. у результаті тривалого історичного процесу, поглиблення міжнародного поділу праці, поступового і неухильного включення економік у загальну систему світових господарських зв'язків.

Історично первинною формою міжнародних економічних відносин була світова торгівля. Ця форма переважала в епоху капіталізму вільної конкуренції. Процес формування світового ринку одержав новий імпульс після створення в середині XIXст.. у провідних країнах великої фабрично-заводської індустрії, яка вже не могла існувати без світового збуту.

Наприкінці XIXст.. в епоху формування крупних монополістичних об'­єднань цей процес в основному завершився.

Утворення світового ринку, а потім і світового господарства, встанов­лення довготривалих торгових, виробничих і фінансових зв'язків між різними країнами означали кінець національної відособленості.

У XXст.. й особливо після Другої світової війни процес включення наці­ональних економік у світове господарство став розвиватися в таких напрямах, як повсюдне послаблення митних і адміністративних бар'єрів на шляху віль­ного переміщення товарів, капіталів і робочої сили; підвищення ролі міжнарод­них валютно-кредитних, фінансових і торгових організацій.