50. Основні види прибутку. Фактори створення, розподілу, використання.

Прибуток – це основний узагальнюючий показник фінансових результа­тів господарської діяльності фірми. Він підраховується як різниця між валовим доходом і сукупними витратами (собівартістю).

Виділяють такі види прибутку:

• Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальною виручкою від продажу та зовнішніми витратами.

• Економічний прибуток – різниця між загальною виручкою від продажу та сумою зовнішніх та внутрішніх витрат.

• Балансовий – це різниця між виручкою від реалізації продукції і сумою матеріальних витрат, амортизації і заробітної плати.

• Чистий прибуток – це той прибуток, який залишається після сплати різ­них податків.

Фактори:

• Утворюючий

• Взаємовпливаючі

• Фактори розподілу

• Фактори використання

51. Основні види підприємств

У країнах з розвиненою ринковою економікою існує безліч різноманітних підприємств, які класифікуються за різними критеріями:

1. Залежно від форми власності:

• Приватне підпр.

• Підпр. Колективної власності

• Комунальне (муніципальне)

• Державне

• Змішане підпр.

2. Залежно від способу способуутв. Та формування статсного фонду:

• Унітарне

• Корпоративне

3. Залежно від к-ті працівників та обсягну валового доходу розрізняють малі, середні, великі. У світовому гос-ві найважливішими критеріями, за якими класифікують малі підпр. є:

Трудовий критерій – середньооблікова к-ть працівників на підпр.

Фінансовий критерій – обсяг валового доходу від реалізації продукції чи послуг.

• Малі підпр.

• Середні

• Великі

4. За нац. Належністю

• Нац.

• Закордонні

• Змішані

52. Підприємницький доход: сутність, структура, особливості розподілу

53. Суть аграрних відносин. Власність на землю

Аграрні відносини - це складова частина економічних відносин у сільському господарстві, що виникають з приводу володіння і використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва.

Земля у сільському господарстві є предметом праці і одночасно знаряддям виробництва.

Аграрні відносини притаманні тій чи іншій системі характеризуватимуть у першу чергу відносини зумовлені панівними формами власності на землю: приватна, державна, акціонерна чи корпоративна.

Земельна ділянка може перебувати у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без такого (спільна сумісна власність).

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди — у судовому порядку.

Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладають у письмовій формі та посвідчують нотаріально.

Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) за добровільного об’єднання власниками належних їм земельних ділянок;

б) у разі придбання у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) за прийняття спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники такої земельної ділянки мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, що їх може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:

а) подружжя;

б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;

в) співвласників жилого будинку.