- •6. Дина́мика (греч. Δύναμις — сила) — раздел механики, в котором изучаются причины возникновения механического движения. Динамика оперирует такими понятиями, как масса, сила,импульс, энергия.
- •10. Работа силы (сил) над одной точкой
- •17. Коливання — найпоширеніша форма руху в навколишньому світі та техніці.
- •28. Всі реальні рідини у тій чи іншій мірі стискаються, тобто під дією зовнішнього тиску зменшують свій об'єм. Стисливість — це здатність рідини змінювати свій об’єм при зміні тиску.
- •36. Робота виходу — найменша кількість енергії, яку необхідно надати
- •39. Магні́тне по́ле — складова електромагнітного поля, за допомогою якої здійснюється взаємодія між рухомими електрично зарядженимичастинками.
- •42. Струм зміщення
- •43. Общая характеристика Максвелла уравнений
- •46. Магні́тна інду́кція — векторна фізична величина, основна характеристика величини і напрямку магнітного поля. Вектор магнітної індукції зазвичай позначають латинською літерою .
28. Всі реальні рідини у тій чи іншій мірі стискаються, тобто під дією зовнішнього тиску зменшують свій об'єм. Стисливість — це здатність рідини змінювати свій об’єм при зміні тиску.
Стисливість рідини визначається рівнянням стану і, як правило, мала за величиною. Мала стисливість рідини обумовлена тим, що рідина характеризується сильною молекулярною взаємодією, а зміни величин тиску в технічних процесах порівняно невеликі.
Поверхне́вий на́тяг — фізичне явище, суть якого в прагненні рідини скоротити площу своєї поверхні при незмінному об'ємі.
Характеризується коефіцієнтом поверхневого натягу.
Завдяки силам поверхневого натягу краплі рідини приймають максимально близьку до сферичної форми, виникає капілярний ефект, деякі комахи можуть ходити по воді.
Поверхневий натяг виникає як у випадку поверхні розділу між рідиною й газом, так і у випадку поверхні розділу двох різних рідин.
Своєю появою сили поверхневого натягу завдячують поверхневій енергії.
Для зменшення сил поверхневого натягу використовуються поверхнево-активні речовини.
КАПІЛЯРНІ ЯВИЩА— явища, зумовлені впливом сил поверхневого натягу на рівновагу або рух вільної поверхні рідини, границі рідини з твердим тілом, а також границі поділу між незмішуваними рідинами; окремий випадок поверхневих явищ,. Прикладом К. я. є піднімання змочувальної або опускання незмочувальної рідини в капілярних (тонких) трубках чи порах твердого тіла (мал.). Ці явища зумовлені виникненням капілярного тиску ?, зв'язаного з поверхневим натягом ? формулою Лапласа: ? = 2?/r, де r — радіус кривини поверхні рідини. Для змочувальних рідин р є додатною величиною, для не змочувальних — від'ємною. Висота h підняття змочувальної (опускання незмочувальної) рідини визначається: h = 2?/(р1 — р2) rg, де g — прискорення вільного падіння, ?1 і р2 — густини відповідно рідини та її пари. К. я. відіграють значну роль в природі, особливо у водному режимі грунтів та в обміні речовин рослин. Широко застосовуються в техніці (напр., у процесах сушіння, просочування тощо).
29. Електри́чне по́ле — одна зі складових електромагнітного поля, що існує навколо тіл або частинок, що мають електричний заряд, а також у вільному вигляді при зміні магнітного поля (наприклад, в електромагнітних хвилях). Електричне поле може спостерігатися завдяки силовому впливу на заряджені тіла.
Кількісними
характеристиками електричного поля
є вектор
напруженості електричного поля
й вектор
електричної індукції
.
У випадку, коли електричне поле не змінюється з часом, його називають електростатичним полем.
Розділ фізики, який вивчає розподіл статичного електричного поля в просторі, називається електростатикою.
Електричне поле створюється зарядженими тілами, зокрема зарядженими елементарними частинками. Таке поле є потенціальним. Його напруженість визначається законом Кулона.Силові лінії потенціального електричного поля починаються і закінчуються на зарядах або виходять на нескінченність.
За законом електромагнітної індукції електричне поле створюється також змінним магнітним полем. Таке електричне поле - вихрове. Силові лінії вихрового електричного поля замкнені.
Напру́женість електри́чного по́ля — це векторна фізична величина, яка дорівнює силі, яка діє у даній точці простору у даний момент часу на пробний одиничний електричний заряд у електричному полі.
де
— сила,
— електричний
заряд,
—
напруженість електричного поля.
В системі СІ вимірюється у В/м, на практиці здебільшого у В/см.
30. Теорема Гаусса (закон Гаусса) — один из основных законов электродинамики, входит в систему уравнений Максвелла. Выражает связь (а именно равенство с точностью до постоянного коэффициента) между потоком напряжённости электрического поля сквозь замкнутую поверхность и зарядом в объёме, ограниченном этой поверхностью. Применяется отдельно для вычисления электростатических полей.
Общая формулировка: Поток вектора напряжённости электрического поля через любую произвольно выбранную замкнутую поверхность пропорционален заключённому внутри этой поверхности электрическому заряду.
СГС-
СИ-
31. З погляду теорії близькодії на заряд безпосередньо діє електричне поле, створене іншим зарядом. Під час переміщення заряду, діюча на нього з бокуполя сила виконує роботу. Тому можна стверджувати, що заряджене тіло в електричному полі має енергію.
A = - (Wp2 - W p1) = - DWp
Поля, що мають цю властивість, називають потенціальними (гравітаційні, електростатичні).
Потенціальна
енергія в електростатичному полі
пропорційна заряду, тому відношення Wp до q не
залежить від вміщеного в поле заряду.
Це дозволяє ввести нову кількісну
характеристику поля -
потенціал - відношення потенціальної
енергії до заряду:
Потенціал - скалярна фізична величина, що є енергетичною характеристикою електричного поля і визначає потенціальну енергію заряду q в довільній точці електричного поля.
Потенціал однорідного поля
.
Потенціал поля точкового заряду
32.
Типовими
провідниками є метали — речовини, які
містять «вільні» електрони. Якщо метал
внести в електричне поле напруженістю
,
то відбуватиметься зміщення електронів.
Утворяться надлишок негативного заряду
на одній частині тіла і надлишок заряду
позитивних іонів — на протилежній
(позитивний іон — це атом, що втратив
електрони). «Вільних» електронів у
металі так багато, що напруженість
поля
,
створюваного поверхневими зарядами
провідника, чисельно дорівнює значенню
напруженості
;
напрями цих напруженостей протилежні.
Конденсáтор (рос. конденсатор, англ. capacitor; нім. Kondensator m) — система з двох чи більше електродів (обкладок), які розділені діелектриком, товщина якого менша у порівнянні з розміром обкладок. Така система має взаємну електричну ємність і здатна зберігати електричний заряд.
33. Постійний струм , електричний струм, що не змінюється з часом ні по силі, ні по напряму. П. т. виникає під дією постійної напруги і може існувати лише в замкнутому ланцюзі; у всіх перетинах нерозгалуженого ланцюга сила П. т. однакова. Основні закони П. т.: Ома закон, що встановлює залежність сили струму від напруги, і Джоуля — Лінь закон, що визначає кількість тепла, що виділяється струмом в провіднику. Розрахунок розгалужених ланцюгів П. т. виробляється за допомогою Кирхгофа правив .
Постійний струм широко використовується в техніці: переважна більшість електронних схем як живлення використовує постійний струм. Змінний струм використовується переважно для зручнішої передачі від генератора до споживача.
Сила
струму (або
просто струм)
— кількісна характеристика електричного
струму в провіднику, скалярна
величина
,
яка відповідає кількості заряду (
),
що проходить через перетин провідника
за час
,
розділеному на цей проміжок часу.
устина струму — визначається, як величина заряду, яка протікає через одиничну площу за одиницю часу.
Густина струму — векторна величина, напрямок якої визначається напрямком потоку заряду. Вона позначається латинською літерою J.
34.
Зако́н О́ма —
физический закон, определяющий связь
между Электродвижущей
силой источника или напряжением с силой
тока и сопротивлениемпроводника.
Экспериментально установлен в 1826 году,
и назван в честь его первооткрывателя Георга
Ома.
А
мы знаем, что
или
.
Отсюда можно записать
,это
запись закона
Ома в дифференциальной форме.
---Формула
выражает закон Джоуля-Ленца в
дифференциальной форме: объемная
плотность тепловой мощности тока в
проводнике равна произведению его
удельной электрической проводимости
на квадрат напряженности электрического
поля.
35. Електри́чний о́пір — властивість провідника створювати перешкоди проходженню електричного струму.
Позначається здебільшого латинською літерою R, одиниця опору в СІ - Ом.
Електричний опір використовується у випадках лінійної залежності електричного струму в провіднику від прикладеної напруги, й є коефіцієнтом пропорційності між падінням напруги U йсилою струму I
.За
величиною опору тіла можна поділити
на:
- провідники,
- напівпровідники,
- діелектрики.
Надпрові́дність — квантове явище протікання електричного струму у твердому тілі без втрат. Явище надпровідності було відкрито[1] в 1911 році голландським науковцем Камерлінґ-Оннесом, лауреатом Нобелівської премії 1913 року. Усього за відкриття в області надпровідності було видано п'ять Нобелівських премій з фізики: в 1913, 1972, 1973, 1987 та 2003 роках.
Явище надпровідності існує для низки матеріалів, не обов'язково добрих провідників при звичайних температурах. Перехід до надпровідного стану відбувається при певній температурі, яку називають критичною температурою надпровідного переходу. Надпровідність, проте, може бути зруйнована, якщо помістити зразок у зовнішнє магнітне поле, яке перевищує певне критичне значення. Це критичне магнітне поле зменшується при збільшенні температури.
