9.3. Інвестиції у виробничу та соціальну інфраструктури

Досвід розвинутих країн засвідчує, що держава фінансує більшу частину фундаментальних (безприбуткових) наукових дос­ліджень і науково-технічних розробок. Вона також вкладає значні кошти у фінансування венчурних (ризикових) підприємств. Особ­ливе місце в системі державного інвестування посідають об'єкти виробничої інфраструктури (транспорт і транспортне гос­подарство, лінії електропередач, засоби передавання та опрацю­вання інформації тощо). Крім цього значні державні вкладення роблять у соціальну сферу (будівництво об'єктів охорони здоро­в'я, освіти, культури та ін.). Після визначення джерел фінансу­вання вибирають інструменти залучення капіталу і визначають тип фінансування. На рис. 9.3 показана класифікаційна схема спо­собів залучення капіталу до інвестиційного процесу.¹

У західних країнах, крім традиційних способів залучення ка­піталу (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда

_____

¹ Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. C.I 9.

247

ЗАЛУЧЕННЯ КАПІТАЛУ	Акціонування	Корпоратизація
		Самофінансування
		Транстинг
		Венчурні фірми
		Придбання рядового пакета акцій
	Боргове фінансування	Кредитування
		Кредит з факторингом
		Форфейтинг
		Іпотечний кредит
		Кредит державних установ
		Іноземний кредит
		Розміщення боргових зобов'язань
	Фінансування на консорційних засадах	Спільні підприємства
		Альянси
		Франчайзинг
		Ліцензування
		Інжиніринг
		Еккаутинг
	Оренда	Оперативна оренда
		Фінансовий лізинг
		Лізбек
		Селенг
	Пільгове фінансування	Урядовий пільговий кредит
		Гарантування
		Інвестиційний податковий кредит
		Безвідсотковий кредит
	Субсидування	Дотування
		Гранти
		Субвенції
		Спонсорство
		Донорство

Рис. 9.3. Способи залучення капіталу

248

тощо), з'явились нові, так як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг і ін. Вибір найсприятливішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає втратам на усіх стадіях життєвого циклу інвестицій.

У перехідний період в основі інвестиційної політики держа­ви повинне бути гнучке поєднання адміністративних та економі­чних методів регулювання.

Зниження податкового тиску на підприємства може створи­ти умови для формування у них власних фінансових джерел інве­стицій - амортизаційних фондів і реінвестованої частини прибут­ку. Крім того, використання доходів від продажу акцій підприємств дасть змогу припинити спад виробництва і перейти від стагнації до економічного зростання. Однак таких ресурсів недостатньо для того, щоб зробити глибоку структурну перебудову економіки і за­безпечити стабільне економічне зростання. Тому Україні потрібно залучати іноземні інвестиції, зокрема таких інвесторів, як ООН, Європейський Союз, група Всесвітнього банку, Европейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МФВ) та інші. Кожна з цих організацій ставить перед по­тенційними інвесторами певні вимоги до оформлення передінве-стиційної документації з зазначенням пріоритетних напрямів.

Пріоритетними напрямами інвестиційної активності Все­світнього банку є проекти в галузі сільського господарства, енер­гетики, промисловості, охорони здоров'я, розвитку міського гос­подарства, водопостачання, зв'язку.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає позики тільки на виробничі цілі після ретельного аналізу можливостей їх погашення боржником та, як звичайно, під державні гарантії.

На особливу увагу заслуговує Європейський банк рекон­струкції та розвитку, що є міжнародним інститутом з капіталом 10 млрд у. о. Членами Банку є 40 країн. У його роботі беруть участь Європейське економічне співтовариство та Європейсь­кий інвестиційний банк, представники яких входять до Ради Ди­ректорів.

Пріоритетними напрямками діяльності Банку є: пайові капі-

249

таловкладення, надання консультацій, позик для реалізації про­ектів, пов'язаних з розвитком демократичних інститутів та рин­ково-орієнтованих економік, сприяння розвитку приватного підприємництва v країнах Центральної та Східної Європи. Більше половини коштів, які надає Банк цим країнам, адресовані під­приємствам приватного сектора та на реалізацію програм прива­тизації державних підприємств.

Надаючи позики комерційним підприємствам, Банк не вима­гає урядових гарантій, однак обов'язковим є повне повернення позичених коштів. Причому сума платежу містить у собі виплати, не пов'язані з ризиком банку у разі надання позики.

В Україні ЄБРР фінансує проекти реконструкції аеропорту "Бориспіль", створення єдиного плодоовочевого ринку в Києві, а також виділяє кошти на підтримку малих та середніх приватних підприємств.

Пожвавлення процесу залучення іноземних інвестицій до­ручено безпосередньо Кабінету Міністрів України, Національно­му агентству реконструкції та економічної інтеграції.

Загалом чинники, що формують інвестиційний клімат краї­ни, показано на рис.9.4.

Ефективність співробітництва з іноземними інвесторами значно залежить від вдалого вибору його форм. Проте для Украї­ни важливішим є питання ефективності використання цих інвес­тицій. Адже, як засвідчив досвід останніх років, іноземні інвес­тиції скеровують головно на ліквідацію державної заборгованості минулих років, а не для безпосереднього інвестування в економі­ку країни.

Економічний механізм залучення та використання іноземно­го капіталу формується і діє на двох рівнях: на макрорівні, шля­хом цілеспрямованої діяльності органів державної влади стосов­но регулювання іноземних інвестицій, та на мікрорівні, у процесі конкретної співпраці місцевих господарських одиниць з інозем­ними інвесторами.

Більшість вітчизняних підприємств функціонує завдяки дов­готерміновим кредитам Державного інвестиційного банку. У цьо-

250

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ	Рівень розвитку продук­тивних сил та стан інвести­ційного ринку	Стан та структура виробництва
		Рівень розвитку робочої сили
		Стан ринку інвестицій та інвестиційних товарів, фондового ринку
	Політична воля влади та правове поле держави	Наявність відповідної законодавчої і норма­тивної бази
		Досягнення стабільності національної грошової одиниці. Валютне регулювання
		Забезпечення привабливості об'єктів інвесту­вання
	Стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників	Інвестиційна діяльність банків, її рівень
		Рівень розвитку та функціонування парабан-ківської системи
		Інвестиційна політика Національного банку Режим іноземного інвестування
	Статус іноземного інвестора	Діяльність міжнародних фінансово-кредит­них інституцій
		Наявність вільних економічних та офшорних зон
		Відносини власності в державі
	Інвестиційна активність населення	Стан ринку нерухомості
		Виконання державної програми приватизації

Рис. 9.4. Чинники, що формують інвестиційний клімат держави.

му випадку інвестиції скеровують, спираючись на результати кон­курсу інвестиційних проектів, бізнес-планів, на підставі чинного законодавства України. Пріоритети тут надають малому бізнесу.

У Додатку 1 наведено головні чинні законодавчі нормативні акти України, які регулюють інвестиційну діяльність. Попередній бізнес-план інвестиційного проекту є в Додатку 2.¹

_____

¹ ШевчукВ.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. К.: Генеза, 1997. С. 368-383.

251

9.4. Прогнозування і державне регулювання відтворення основних фондів, введення в дію виробничих потужностей і об'єктів

Плануванню державних інвестицій і регулюванню умов інве­стиційної діяльності повинне передувати дослідження фактично­го стану інвестиційного процесу і прогнозування його на майбутнє. Особливе місце посідає прогноз відтворення основних фондів.

Прогноз вибуття основних фондів роблять на підставі обся­гу вибуття основних виробничих фондів (В) з урахуванням попе­редніх термінів служби і темпів їх зростання. Розрахунок викону­ють за формулою

В = а (e^at - 1),

де а - середньогалузевий темп приросту основних фондів за пер­спективний період; t - середньогалузевий термін служби основ­них фондів у розрахунковому періоді; е - основа натурального логарифму.

Прогноз потреби в основних фондах виконують на підставі намічуваного зростання виробництва і з урахуванням чинників, які зумовлюють:

додатковий приріст продукції у результаті поліпшення вико­ристання основних фондів і виробничих потужностей на початок прогнозного періоду (ΔХ);

приріст продукції з основних фондів, уведених завдяки ре­конструкції і розширенню діючих підприємств (А₀);

скорочення обсягу виробництва у зв'язку з вибуттям основ­них фондів (A_w).

На підставі показника фондомісткості, з фондів, які вводять, Δf визначають потребу введення основних фондів у прогнозному періоді:

β=Δf(X₁ + X_w - ΔX - X₀).

За умов директивного планування завдання з введення у дію основних фондів, виробничих потужностей і об'єктів дають міністерствам та регіонам-замовникам і міністерствам-підрядчи­кам директивне.

252

В умовах перехідного періоду і становлення механізму дер­жавного регулювання в індикативному плані розробляють, цент­ралізовано запроваджують і доводять лише державні замовлення на введення в дію виробничих потужностей, основних фондів і об'єктів, які увійшли до числа тих, що фінансуються з державно­го бюджету або є пріоритетними. Для реалізації цих замовлень укладають державні контракти. Введення в дію основних фондів, виробничих потужностей і об'єктів, які фінасують з коштів підприємств, організацій, інших юридичних осіб, планують без­посередньо суб'єкти інвестиційної діяльності.

Введення в дію виробничих потужностей планують стосов­но найважливіших видів продукції основних галузей. Розрахунки щодо приросту виробничих потужностей роблять з урахуванням усіх можливих варіантів приросту виробничих потужностей: но­вого будівництва, технічного переозброєння, реконструкції, роз­ширення діючих підприємств, проведення різноманітних органі­заційно-технічних заходів.

Потребу в прирості і введенні в дію виробничих потужнос­тей визначають у натуральному і вартісному вираженнях на підставі балансів виробничих потужностей:

М_к = М_п + ΔM_т + ΔM_р + ΔM_нб ± ΔM_на -ΔM_в

де M_п, M_к - виробнича потужність відповідно на початок і кінець планового періоду; ΔМ_т, ΔМ_р - приріст потужностей у результаті відповідного технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств; ΔM_нб - введення в дію потужностей за рахунок будів­ництва нових і розширення діючих підприємств; ±М_на - збільшен­ня або зменшення потужностей через зміну номенклатури й асор­тименту продукції (зміну трудомісткості); ΔМ_в - зменшення вироб­ничих потужностей унаслідок їх вибуття протягом року.

Щоб обгрунтувати завдання щодо приросту і введення в дію виробничих потужностей, формування державних замовлень і дер­жавних контрактів у Державній програмі економічного і соціаль­ного розвитку України, міністерства і регіони складають форму "Баланс виробничих потужностей".

Для обгрунтування обсягів уведення в дію основних фондів,

253

виробничих потужностей, об'єктів у Державній програмі еконо­мічного і соціального розвитку України міністерства і відомства, регіони розробляють і подають до Міністерства економіки, крім зазначених, такі форми і показники (пропозиції): введення в дію об'єктів соціальної інфраструктури, державний контракт на будів­ництво природоохоронних об'єктів за кошти державних центра­лізованих капіталовкладень, введення в дію виробничих потуж­ностей за кошти державних капіталовкладень, розподіл по вико­навцях уведення в дію невиробничих потужностей тощо.

Показники введення в дію виробничих потужностей, основ­них фондів і об'єктів характеризують кінцеві результати інвести­ційної діяльності.