
- •1.Класифікація шрифтів. Кеглі друкарських шрифтів і їх назви.
- •2. Акциденція. Види акциденції. Особливості виготовлення акцидентних форм.
- •1. Друкарська система виміру, її суть і призначення.
- •2. Правила складання заголовочної частини таблиці.
- •1. Дати визначення ремарки. Технічні правила складання авторських та режисерських ремарок.
- •1. Дати визначення репліки. Технічні правила складання реплік.
- •2. Технічні правила складання елементів формул.
- •1. Характеристика друкарських шрифтів.
- •2. Правила складання боковика таблиці виводу
- •1. Технічні правила складання переліку дійових осіб в драматичних творах.
- •2. Елементи видавничих акциденцій, правила їх складання.
- •1. Зміст. Основні елементи змісту. Технічні правила складання змісту.
- •2. Елементи фірмових бланків і правила їх складання
1. Дати визначення репліки. Технічні правила складання реплік.
Текст драматичних творів розчленовано на окремі вислови дійових осіб – репліки – основний текст драматичного твору. Репліки набирають шрифтами прямого світлого накреслення.
При верстанні драматичних текстів не можна закінчувати сторінку іменем дійової особи, набраної окремим рядком, а також першим чи першим і другим рядками довгої репліки. В кінці сторінки репліка повинна мати не менше трьох рядків або може закінчуватися кінцевим рядком.
2. Технічні правила складання елементів формул.
Номери формул набирають тими ж шрифтами, що і основний текст, але беруть їх у дужки, щоб відокремити від самих формул. Формули переважно виключають «окремими рядками» і верстають по центру сторінки складання. Відбивка формули від тексту повинна бути в межах одного рядка кегля основного шрифту. Якщо перед формулою короткий кінцевий рядок, то від нього формулу взагалі не відбивають. Між формулами, які розташовані одна за одною, відбивка повинна бути не більше ніж 2-4 п. Збільшення відбивок і розбивок формул погіршує зручність прочитання, збільшує обсяг видання і, звичайно, витрати паперу.
Існує два методи складання експлікацій:
– всі символи з поясненнями впідбір. При цьому пояснення кожного символу закінчується крапкою з комою, після якої роблять пробіл, що дорівнює кеглю шрифту, яким набрано основний текст і який не змінюється при виключці рядків. Всю експлікацію верстають на повний формат рядків складання;
Символ або число завжди відділяють від його опису знаком тире з відбивкою з двох боків по 2 п. Слова «де» або «тут» завжди набирають з рядкової літери. Між такими словами і першим символом ніяких знаків пунктуації не ставлять (переноси формул див. у розділі «Правила переносу з рядка в рядок»).
У хімічних формулах символи хімічних елементів набирають шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення.
Так само набирають і цифри. Формули, які заверстуються безпосередньо в рядках, набирають тим самим кеглем, що і рядки. Складні формули, які виводяться з тексту окремо, можна набирати зменшеним кеглем шрифту, але не нижче кг. 8. Усі символи хімічних елементів набираються прописними літерами.
Цифри в хімічних формулах набирають тим же кеглем, що і символи, а валентність – за тими ж правилами, що й індекси в математичних формулах, тобто на 1-2 ступені нижче, при цьому очко цифр повинно наполовину виступати за лінію основного шрифту. Назву хімічної сполуки поміщають під формулою посередині і набирають шрифтом малого кегля (не менше кг. 6).
БІЛЕТ № 6
1. Характеристика друкарських шрифтів.
До першої групи належать шрифти з помірною контрастністю між основними та з'єднувальними штрихами. Засічки в них короткі, вони є одночасно плавним потовщенням основного штриха і наближаються за своєю формою до трикутника.До другої групи належать шрифти з різко вираженою контрастністю між основними та з'єднувальними штрихами. Засічки в них довгі, тонкі.До третьої групи належать шрифти з малою контрастністю між основними та з'єднувальними штрихами. Засічки наближаються до прямокутної чи трикутної форми.До четвертої групи належать шрифти майже з повною відсутністю контрастності між основними та з'єднувальними штрихами. Засічки в них прямокутні.До п’ятої групи належать шрифти з повною відсутністю контрастності між основними та з'єднувальними штрихами. Вони не мають засічок.До додаткової групи належать шрифти імітаційні (рукописні, машинописні, поліграфічні), які не можуть бути віднесені до перерахованих вище груп.