1.Збудження в цнс.

2.Обмін енергії. Регуляція.

3.Внутрішня секреція статевих залоз, їх значення.Тканинні гормони.

1

Збудження — активний фізіологічний процес, яким нервові клітини відпо­відають на зовнішню дію. Збудженню притаманні такі властивості.

1. Однобічне проведення збудження — це здатність проводити збудження в одному (ортодромному) напрямку, що зу­мовлена властивістю хімічних синапсів проводити збудження від аферентного аксона до еферентного нейрона через синапс, а в ньому завжди від пре- до постсинаптичної мембрани. Ось чому зворотне (антидромне) проведення збудження не­можливе (воно обмежується лише тілом нейрона).

2. Уповільнене проведення збудження в нервовому центрі зумовлене си-иаптичною затримкою, тобто часом, по­трібним для повного розвитку дії медіато­ру на постсинаптичну мембрану проміж­них та еферентних нейронів. Для ви­никнення одного ПД потрібно 0,5 - 1 мс. Наявність численних синаптичних затри­мок уповільнює проведення збудження в центральній частиш рефлекторної дуги. Ось чому загальна тривалість полісииантичного рефлексу може становити десятки й сотні мілісекунд.

3. Сумація збуджень. Рефлекторну реакцію викликає лише таке подразнення, яке має достатню, тобто порогову силу. Проте, як показав ще І. М. Сєченов, і допорогові подразники за певних умов викли­кають рефлекторну реакцію. Рефлекс у таких випадках може виникнути внаслідок часової чи просторової сумації слабких допорогових подразників.

Часова сумація виникає тоді, коли допорогові подразнення багаторазово повторю­ються через короткі інтервали часу, так що відбувається поступове збільшення амплітуди ЗПСП в аферентному нейроні, поки вона не досягне порогового рівня, який ви­кликає появу ПД і відповідну рефлекторну реакцію (мал. 1, а).

Просторова сумація виникає тоді, коли кілька допорогових подразників діють на різні ділянки рецептивного поля якогось рефлексу. У цьому разі на мембрані тіла ефе­рентного нейрона також виникають допоро­гові ЗПСП, які електротонічно поширюють­ся, досягають аксонного горбка, підсумовують­ся і при досягненні порогового рівня депо­ляризації спричинюють появу ПД й відповід­ну рефлекторну реакцію (див. мал. 1, б). Велика кількість рефлексів вищих тварин і людини в природних умовах здійснюються внаслідок часової чи просторової сумації слабких подразників (рефлекси чхання, каш­лю, чухання тощо).

4. Трансформація ритму збудження. Частота імпульсів, які нервові центри надсилають до виконавчих органів, певною мірою визначається силою і частотою под­разнення рецепторів. Однак зазвичай збу­дження, яке надходить до нервового центру і виходить з нього, має іншу частоту: нервові центри здатні змінювати ритм імпульсів, що надходять.

2

Єдиним постачальником енергії для організму людини і тварин є окислення органічних речовин , які поступають з їжею. При розщепленні харчових продуктів до кінцевих елементів – вуглекислого газу і води, - виділяється енергія, частина якої переходить в механічну роботу, яку виконують м'язи, друга частина використовується для синтезу більш складних сполук або накопичується в спеціальних мікро енергетичних сполуках.

У регуляції обміну речовин і енергії виділяють регуляцію обміну організму речовинами та енергією з навколишнім середовищем і регуляцію метаболізму в самому організмі.

Кінцевою метою регуляції обміну речовин і енергії є задоволення відповідно до рівня функціональної активності потреб цілісного організму, його органів, тканин і окремих клітин в енергії та різноманітних пластичних речовинах.

Регуляція обміну речовин і енергії - це мультіпараметріческая регулювання, що включає в себе регулюючі системи безлічі функцій організму (наприклад, дихання, кровообігу, виділення, теплообміну та ін.)

Роль центру в регуляції обміну речовин і енергії відіграє гіпоталамус. Це обумовлено тим, що в гіпоталамусі локалізовані нервові ядра і центри, що мають безпосереднє відношення до регуляції голоду і насичення, теплообміну, осморегуляції. У гіпоталамусі ідентифіковані полісенсорна нейрони, що реагують зрушеннями функціональної активності на зміни концентрації глюкози, водневих іонів, температури тіла, осмотичного тиску, тобто найважливіших гомеостатичних констант внутрішнього середовища організму. У ядрах гіпоталамуса здійснюється аналіз стану внутрішнього середовища організму і формуються управляючі сигнали, які за допомогою еферентних систем пристосовують хід метаболізму до потреб організму.

Під керуючим впливом гіпоталамуса знаходиться і використовується в якості еферентної системи регуляції обміну речовин і енергії - ендокринна система. Гормони гіпоталамуса, гіпофізу та інших ендокринних залоз мають прямий вплив на зростання, розмноження, диференціювання, розвиток та інші функції клітин. Гормони беруть участь у підтриманні в крові необхідного рівня таких речовин, як глюкоза, вільні жирові кислоти, мінеральні іони.

3

Статеві залози: чоловічі - яєчка і жіночі – яєчники виробляють статеві клітини (зовнішня секреція) і статеві гормони (внутрішня секреція).

У чоловічих статевих залозах утворюються статеві гормони - андрогени. Найактивнішим серед них є тестостерон. Жіночі статеві залози (яєчники) синтезують жіночі статеві гормони - естрогени, серед яких – прогестерон. У зародковий період статеві гормони контролюють утворення відповідних статевих органів, а під час статевого дозрівання - появу вторинних статевих ознак. Надходячи у кров, вони розносяться по всьому організмові й змінюють діяльність органів, активізуючи або гальмуючи їхню роботу. Статеві гормони впливають на ріст, обмін речовин і перетворення енергії, фізичний і психічний розвиток, статеве дозрівання. Вживання гормональних препаратів не за призначенням лікаря може порушити обмін речовин і нашкодити здоров'ю. Якщо виникає потреба в лікуванні гормонами, лікарі складають так звану гормональну карту функції конкретної залози. Лише за відсутності якогось гормону призначають лікування гормоновмісними препаратами під суворим контролем стану хворого.

Білет №7