1.Понятя про гомеостаз, роль рідких середовищ організму при збереженні гомеостазу.Склад і функція крові.

2.Моторна функція тонкої та товстої кишки. Акт дефекації.

3.Температура тіла та механізм терморегуляції.

1

Гомеостаз - це система скоординованих реакцій, спрямованих на забезпечення, підтримання або відновлення сталості внутрішнього середовища організму.

Особливе значення для життєдіяльності організму має сталість складу крові - рідкої основи організму (fluid matrix), за висловом У. Кеннона. Добре відома стійкість її активної реакції (pH), осмотичного тиску, співвідношення електролітів (натрію, кальцію, хлору, магнію, фосфору), вмісту глюкози, числа формених елементів і т. д. Так, наприклад, pH крові, як правило, не виходить за межі 7,35-7,47. Навіть різкі розлади кислотно-лужного обміну з патологічним накопиченням кислот в тканинної рідини, наприклад при діабетичному ацидозі, дуже мало впливають на активну реакцію крові. Незважаючи на те, що осмотичний тиск крові і тканинної рідини піддається безперервним коливань внаслідок постійного надходження осмотично активних продуктів проміжного обміну, воно зберігається на певному рівні і змінюється тільки при деяких виражених патологічних станах. Збереження постійного осмотичного тиску має першорядне значення для водного обміну і підтримки іонної рівноваги в організмі.

Кров складається з рідкої частини плазми, клітин лейкоцитів та постклітинних структур: еритроцитів, тромбоцитів.

Функції крові:

• Транспортна

• Поживна — кров розносить по тілу поживні речовини від кишечнику або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки). Завдяки цій функції кров відносять до трофічних тканин.

• Видільна (екскреторна) полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.

• Дихальна — перенос кисню від легень до тканин та вуглекислого газу від тканин до легень;

• Регуляторна — кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об'єднують діяльність різних органів та систем, тобто здійснює гуморальну регуляцію функцій організму.

• Терморегуляторна, тобто збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові. Кров, рівномірно розподіляючись в організмі, створює умови або для тепловіддачі (посилюючи рух крові в капілярах шкіри), або для збереження тепла (розширюючи судини внутрішніх органів).

• Захисна — лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до згортання, внаслідок чого припиняється кровотеча (тромбоцит).

• Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму, гомеостазу) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи усі органи і тканини, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи.

• Трофічна.

2

Тонка кишка здійснює складні рухи:

а) перистамтичні скорочення забезпечують просування зі мусу в напрямку товстої кишки. Вони можливі тільки тоді, коли в кішківнику є вміст.

б) маятникоподібні скорочення сприяють ретельному переміщуванні хімусу з травним соками.

Мото́рна фу́нкція товсто́го кише́чника. Для товстого кишечника характерні кілька типів скорочень:

• маятникоподібні

• перистальтичні

• антиперистальтичні.

Усі вони забезпечують перемішування кишкового вмісту, а кілька разів на добу виникають сильні скорочення, які охоплюють великі ділянки і переміщують вміст до прямої кишки. Це так, звана мас-перистальтика.

Стимулюють моторику блукаючого і тазового нервів, рефлекторні впливи з шлунка і дванадцятипалої кишки, місцеві механічні і хімічні подразнення. Калові маси видаляються за допомогою акту дефекації, який виникає рефлекторно при подразненні механорецепторів прямої кишки.

3

Температу́ра - фізична величина, яка описує здатність макроскопічної системи (тіла), що знаходиться в стані термодинамічної рівноваги, до передачі тепла іншим тілам.

Терморегуляція здійснюється рефлекторно, під впливом подразнень, що надходять з терморецепторів шкіри, внутрішніх органів і слизових оболонок.

Центр терморегуляції міститься в гіпоталамусі й підпорядкований корі великих півкуль головного мозку.

В залежності від механізму розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію у гомойотермних організмів.

• Хімічна терморегуляція забезпечує зміни рівня загальних енерговитрат і теплопродукції тканин (терморегуляційний тонус м'язів, теплопродукцію мозку, міокарда, печінки тощо). Здійснюється шляхом змін інтенсивності окисних процесів.

• Фізична терморегуляція забезпечує зміни тепловіддачі за рахунок судинних реакцій шкіри, потовиділення, сезонних змін теплоізолюючих властивостей хутра, терморегуляторної поведінки тощо.

Білет №6