
- •35. Дигібридне схрещування. Третій закон Менделя.
- •36. Взаємодія алельних і неалельних генів.
- •37. Хромосомна теорія спадковості. Зчеплене успадкування. Успадкування ознак зчеплених зі статтю.
- •38. Мінливість організмів та її форми. Модифікаційна мінливість та її характеристики.
- •39. Мінливість організмів та її форми. Мутаційна мінливість. Мутагени. Класифікація мутацій.
- •40. Селекція як наука. Методи селекції.
- •41. Основні напрями біотехнології. Генна інженерія. Трансгенні організми.
- •42. Характеристика ембріогенезу. Зародкові оболонки. Гістогенез і органогенез.
- •43. Аномалії ембріонального розвитку. Вади розвитку.
- •44. Типи постембріонального розвитку. Прямий і непрямий розвиток.
- •45. Смерть - кінцевий етап онтогенезу. Клінічна, біологічна смерть. Реанімація.
- •46. Регенерація, її форми та біологічне значення.
- •47. Імунітет. Клітинний та гуморальний імунітет. Види імунітету.
- •48. Трансплантація органів і тканин. Види трансплантації. Імунологічні механізми тканинної несумісності при трансплантації. Штучні органи.
- •49. Характеристика еволюційних ідей додарвінівського періоду. Основні положення еволюційної теорії ч. Дарвіна.
- •Зародження і розвиток еволюційних ідей
- •50. Вид, його критерії і структура.
- •51. Основні напрямки макроеволюції. Біологічний прогрес і регрес. Ароморфоз, ідіоадаптація, дегенерація.
- •52. Вчення про мікроеволюцію. Популяція - елементарна одиниця виду. Фактори мікроеволюції.
- •53. Походження життя на Землі. Гіпотези виникнення життя.
- •54. Розвиток життя на Землі. Основні геологічні ери, їх біологічна характеристика.
- •55. Походження людини. Поняття про раси.
- •56. Екологія як наука. Предмет, завдання, методи екологічних досліджень. Екологічні фактори.
- •57. Адаптації живих організмів до існування в різних середовищах.
- •58. Біогеоценоз та його структура. Трофічні сітки і ланцюги. Правило екологічної піраміди.
- •59. Основи медичної паразитології. Тип Найпростіші. Морфологія, цикли розвитку, лабораторна діагностика, профілактика.
- •60. Поняття про гельмінти. Вчення к.І.Скрябіна. Клас Сисуни.
- •61. Клас Стьожкові черви.
- •62. Клас Власне круглі черви.
- •63. Тип Членистоногі. Клас Павукоподібні.
- •64. Тип Членистоногі. Загальна характеристика. Медичне значення. Клас Комахи.
- •65. Біосфера. Структура біосфери. Поняття про ноосферу. Вчення Вернадського.
- •66. Екологічні проблеми сучасності. Шляхи та перспективи їх вирішення.
40. Селекція як наука. Методи селекції.
Найважливішою галуззю практичного застосування генетичних досліджень є селекція - наука про теоретичні основи і методи створення нових і поліпшення існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів.
Завданням сучасної селекції є підвищення продуктивності існуючих, а також створення нових, продуктивніших сортів культурних рослин, порід свійських тварин і штамів корисних мікроорганізмів, пристосованих до умов сучасного сільського господарства і промисловості.
П ородою тварин або сортом рослин називають сукупність особин одного виду з певними спадковими ознаками (особливостями будови, процесів життєдіяльності, продуктивності тощо), створену людиною внаслідок штучного добору. Штам - це чиста культура мікроорганізмів (тобто нащадки однієї клітини).
Основні методи селекції — це штучний добір і гібридизація. Теорію штучного добору створив видатний англійський учений Ч. Дарвін.
За Ч. Дарвіном, механізм штучного добору такий. Серед багатьох тварин або рослин певного виду людина вибирає для подальшого розмноження окремих особин, які відрізняються від інших станами ознак, що її зацікавили. Серед нащадків відібраних плідників також проводять добір: особин, які успадкували від батьків бажані для людини стани ознак, залишають для подальшого розмноження. Таким чином, із покоління в покоління бажаний для людини стан ознаки розвивається все більше, оскільки як плідників відбирають особин, у яких він виражений найкраще. Отже, штучний добір - це вибір людиною господарсько найцінніших тварин, рослин, мікроорганізмів для одержання від них нащадків з бажаними станами ознак. Застосовують масову або індивідуальну форми штучного добору. За масового добору з вихідного матеріалу відбирають особин із особливостями фенотипу, які цікавлять селекціонерів. За індивідуального добору для подальшого розмноження залишають плідників, обраних на підставі вивчення їхнього фенотипу і генотипу.
Гібридизація - це процес одержання нащадків унаслідок поєднання генетичного матеріалу різних клітин або організмів. Гібридизація можлива як у межах одного виду (внутрішньовидова), так і між особинами різних видів і навіть родів (міжвидова, або віддалена). У свою чергу, внутрішньовидове схрещування буває спорідненим і неспорідненим.
Споріднене схрещування - це гібридизація організмів, які мають безпосередніх спільних предків. Залежно від ступеня генетичної спорідненості таке схрещування може бути більш або менш тісним.
Неспоріднене схрещування - це гібридизація організмів, які не мають тісних споріднених зв'язків, тобто представників різних ліній, сортів чи порід одного виду. Неспорідненими вважають особин, у яких не було спільних предків щонайменше протягом останніх шести поколінь.
У нащадків від неспорідненого схрещування часто спостерігають явище гетерозису, або гібридної сили. Гетерозис - явище, за якого перше покоління гібридів, одержаних від неспорідненого схрещування має підвищену життєздатність і продуктивність порівняно з вихідними батьківськими формами. Найчіткіше гетерозис проявляється в першому поколінні гібридів. У наступних поколіннях, завдяки явищу розщеплення ознак і переходу частини генів у гомозиготний стан, ефект гетерозису слабшає і до восьмого покоління сходить нанівець. Явище гетерозису широко застосовують у сільському господарстві, оскільки воно значно підвищує продуктивність (наприклад, у кукурудзи - до 20-25%).
Перспективним методом селекційної роботи є віддалена гібридизація - схрещування особин, які належать до різних видів і навіть родів з метою поєднання у генотипі гібридних нащадків цінних спадкових ознак представників різних видів. За допомогою віддаленої гібридизації створено гібриди пшениці й пирію, які відрізняються високою продуктивністю і стійкістю до полягання; пшениці й жита тощо. Відомі міжвидові гібриди й серед плодово-ягідних культур.
У тваринництві також виведено численні міжвидові гібриди. Так, добре відомий гібрид кобили і віслюка-мул, який відрізняється значною силою, витривалістю та довшим терміном життя порівняно з батьківськими видами. Подібні властивості виявляє гібрид одногорбого і двогорбого верблюдів. Гібрид білуги і стерляді (бістер) швидко росте і має високі смакові властивості м'яса.