83. Архітектура періоду Римської імперії 1-2 ст. Типи споруд. Тектонічний і стилістичний аналіз. Будівельні матеріали, інженерні та технічні досягнення. Основні архітектурні пам’ятки.

Через соціальні суперечності в суспі­льстві в ЗО р. до н. е. республіку змінила монархія, що ознаменувалося розмахом будівництва і певними стильовими зру­шеннями. Період, який тривав понад два століття, поділяється на чотири ета­пи: правління Августа, його наступників, Флавіїв та Антонінів. Для першого з них характерне прагнення відновити спокон­вічні художні традиції, що збігалося з по­літичним курсом Августа, який називав себе не всевладним монархом, а першою особою в республіці. При цьому збережен­ня традицій мало узгоджуватися з оволо­дінням досконалими грецькими формами доби Перикла, що дає підстави визначити мистецтво цього часу як августовський класицизм. Просліджувалися ретроспекти- візм ідеології, прагнення підпорядкувати культуру династичним цілям, бажання досягти враження багатства і пишноти за рахунок облицювального матеріалу (зок­рема каррарського мармуру).

Храм Юлія Цезаря у Римі (29 р. до н. е.). Присвячена обожненому дикта­

тору невелика споруда розташована між базиліками Емілія і Юлія на місці зне­сеного трибуналу, замкнувши зі сходу простір форуму Романум. Храм у вигля­ді іонічного простиля з портиком глиби­ною в два прогони підносився на цоко­лі, який, у свою чергу, стояв на подіумі В його виступаючій вперед чільній частині було зроблено екседру для круглого вівтаря — місця кремації Цезаря. Тому порівняно неширокі сходи влаштували на флангах, а виступи по- діуму між ними і екседрою прикрасили рострами ворожих кораблів та викорис­товували для виступів ораторів, компен­суючи тим самим колишній трибунал, місце якого і зайняв храм.

Наступна фаза розвитку зодчества, що припала на час правління династії Флавіїв (Веспасіан, Тит і Доміціан), по­значена прагненням у монументальних архітектурних формах відобразити сві­тове панування римської держави. При цьому особливу увагу звертали на ство­рення громадських споруд, розширення комплексу римських форумів.

Період правління династії Антонімів,

зокрема імператорів Траяна (98-117) і Адріана (117-138), позначений стабі­лізацією Римської держави та розквітом мистецтва, якому властиві певна розсуд­ливість, ретроспективізм, широке вико­ристання досягнень культури Середзем­номор'я. Поширився рух панеллінізму, великого значення для столичної архі­

тектури набула грецька класика. Втім за останніх представників династії Марка Аврелія (161-180) та Коммоді (180-192) вже стали проявлятися кризові явища в економіці та культурі і навіть виник рецидив терористичного режиму.

84. Архітектура пізньої імперії

Політичні й соціальні потрясіння, еко­номічна криза супроводжувалися розкла­дом суспільства і його духовним занепа­дом. Це не могло не відбитися на архіте­ктурній творчості. Попри зростання тех­нічної майстерності, зокрема досягнень у створенні грандіозних склепінчастих перекриттів, спостерігався регрес мисте­цької творчості, намагання компенсувати її збагаченням декоративних елементів, їх надмірною насиченістю, розкішшю кош­товних матеріалів, а іноді й прямим запо­зиченням деяких частин зі споруд попе­редніх часів.

Арка Септимія Севера в Римі (203 р ). Вже в III ст. значно ускладнилися форми і оздоблення тріумфальних арок. Розмі­щена у підніжжя Капітолію на форумі Романум побудована з травертину і об­

лицьована мармуром споруда увічнила 10-річчя правління імператора та його перемоги в Месопотамії Можливо, саме розташування у низині зумовило значну висоту арки — 23 м. Вона має три прогони, кожний з чіль­них фасадів прикрашають по чотири композитні колони на п'єдесталах, над розкріпованим антаблементом залише­но гладеньке з написом поле аттика

Септизоній Септимія Севера в Римі (по­чаток III ст.). Велич і казкову розкіш того­часної світової столиці мала демонструвати велика триярусна споруда завдовжки 89 м, розміщена у підніжжя Палатинського па­горба, біля Великого цирку. Вона маску­вала грандіозні субструкції розташованої тут імператорської резиденції . Саме тут закінчувалася Аппієва дорога, якою приїздили з Африки, звідкіля похо­див і сам імператор. Особливо урочистого і вража­ючого вигляду їй надавали великі фонтани перед колонадами екседр. Це дало привід вважати, що за функціональним призна­ченням споруда була німфеєм.

Терми Каракалли в Римі (початок III ст.). Імператори з династії Северів зве­ли грандіозні терми, де вражаючі простори купольної ротонди і залу базиліки об'єдна­ні з величезними перистилями, і всі вони розкішним оздобленням нагадують імпе­раторські палаци і вілли .Займаючи велику прямокутну в плані ді­лянку на схилі пагорба, терми поставлені на платформі заввишки 6 м, у субструкціях розмпцували технічні приміщення. На під­вищеній частині пагорба знаходився при­єднаний до акведука Марція резервуар-від- стійник, звідкіля воду подавали у централь­ний корпус, який стояв поряд збагаченого фонтанами і статуями саду, огородженого по периметру різними будівлями. Головний вхід знаходився з північно-східного боку посеред довжелезної двоярусної шерен­ги номерних лазень, таберн і конторських кімнат. На протилежному боці у підніжжя відстійника розмпцувався просторий ста­дій, де схил пагорба зручно використано для глядацьких місць. їх фланкували пери­стилі бібліотек, кімнати для музикальних і літературних виступів, лекцій. А з боків ділянку симетрично оточували колосальні півкола, подібні до екседр, де знаходилися німфеї, перистилі та глибокі басейни, ма­буть, призначені дня відвідувачів стадія та бібліотек, які могли входити не крізь го­ловний вхід, а користуватись окремими і, пройшовши крізь дугоподібні в плані по­ртики, дістатися потрібних послуг.

Домінував прямокутний в плані з ро­тондою величезний головний корпус (214x110 м), що вміщував одночасно по­над 1,5 тис. осіб і призначався цілкови­

то для культури тіла. Як і в структурі ан­самблю, тут також дзеркально повторені групи вестибюлів, аподеріїв, масажних, палестр, залів для відпочинку, розмі­щених обабіч грандіозної анфілади, яку формували відкритий басейн для пла­вання, фригідарій, тепідарій і кальдарій. Центральне положення в цій анфіладі займав височенний фригідарій, перекри­тий трьома хрестовими склепіннями про­гоном по 19 м, опертими на вісім стовпів з приставними колонами. Перпендикуля­рно до нього розгорталась інша велична і літературних виступів, лекцій. А з боків ділянку симетрично оточували колосальні півкола, подібні до екседр, де знаходилися німфеї, перистилі та глибокі басейни, ма­буть, призначені дня відвідувачів стадія та бібліотек, які могли входити не крізь го­ловний вхід, а користуватись окремими і, пройшовши крізь дугоподібні в плані по­ртики, дістатися потрібних послуг.

Економність розпланування, функ­ціональна доцільність, неабияка раціо­нальність конструкцій, майстерне вирі­шення технічних питань водопостачан­ня, опалення та каналізації поєднувалися з блиском і витонченістю внутрішнього оздоблення, багатством декорування з кольорового мармуру, граніту, порфіру, алебастру, чудовими мозаїками, числен­ними статуями, скульптурними групами і вазами. Вся ця помпезність інтер'єрів відверто контрастувала з просто потинь­кованими фасадами, так само, як вели­кі та високі зали масштабно відтінялися невеликими приміщеннями. Розмаїття, картинність досягалися наскрізними ви­дами крізь колонади та арки, чергуван­ням добре освітлених і затемнених прос­торових планів, нескінченою грою світла і барв, а ступінчастість масштабної шка­ли — колонами різної висоти. Втім усе це багатство форм чітко підпорядковува­лося строгій симетрії цілого і просторо­вому домінуванню великих залів.