61. Архаїчна епоха. Еволюція доричних та іонічних храмів. Основні архітектурні пам’ятки.

Архаїка була добою складання монументальних образотворчих та архітектурних форм, в цей період виникли доричний та іонічний архітектурні ордери, були вироблені нові архітектурні принципи, прийоми та форми. Втім жодних матеріальних памяток донині не збереглось, як і достовірних свідчень про них.

В архаїчній архітектурі іонічного та доричного ордера із вапняку, широко використовувалось яскраве розфарбування. Найчастішим було поєднання червоного та синього кольорів. Розфарбовувались тимпани (трикутне поле під двосхильним дахом) та тло метоп, тригліфи та деякі інші частини антаблементу. Розфарбовувалась і скульптура, що прикрашала архаїчні храми. Розфарбування збільшувало відчуття святковості обрису архітектури та підкреслювало архітектоніку його частин (особливо у доричному ордері). 

Найвизначнішими архаїчними храмами Малої Азії були зведені близько середини VI ст. до н.е.храм Артеміди в Ефесі, храм Гери на о. Самосі та храм Аполлона у Дидимах близ Милету. Всі три споруди являли собою грандіозні за розмірами, цілком побудовані з мармуру, диптери, тобтохрами із подвійною зовнішньою колонадою.Храм Гери в Самосі та храм Артеміди в Ефесі мають дуже велике значення для історіїархітектури, оскільки в них вперше зустрічається зрілий, повністю виконаний іонічний ордер у його малоазійському варіанті. Храм Артеміди в Ефесі в давнину вважався одним з семи чудес світу.Будівництво храму розпочалось ще у першій половині VI ст. до н.е. У довжину храм досягав 100 м. Глибокий пронаос складався з чотирьох рядів колон, по дві в кожному ряді. Колони на західному та східному фасадах спирались на барабани, прикрашені скульптурними рельєфами. 

62. Класична епоха. Характерні типи храмової архітектури. Еволюція доричних та іонічних храмів. Основні архітектурні пам’ятки.

Класичні храми є вершиною грецького зодчества з точки зору пропорційних співвідношень, поєднання тектоніки та естетики в одній споруді.

Всі храми поліхромні (на фасадах застосовували кольорове керамічне облицювання, використовувалась інкрустація мармуром). Поширення набули мозаїчні підлоги.

Характерні риси:

• Співвідношення між кількістб колон на короткому і довгому фасадах вираховується за формулою 2п+1, де п - кількість колон на короткому фасаді.

• На короткому фасаді завжди парна кількість колон, що дозволяє зробити центральну симетрію.

• Змішування доричного та іонічного ордерів в одному храмі. Доричний для екстер’єру, іонічний для інтер’єру, але в пізню Класичну епоху іонічний застосовувався і на фасаді.

• Більш витончені пропорції

• Поява курватури (викривлення стилобату і антаблемента та легкий нахил колон і стін целли всередину)

• Поява коринфського ордера

• Значного поширення набувають круглі в плані храми – толоси.

• Перші арочні склепіння (пізньокласична епоха)

Еволюція храмів

Переважає периптер, домінує доричний ордер. В плані храм стає менш витягнутим.

Зникає використання непарної кількості колон на коротких фасадах.

Храми:

Храм Афіни Афайї на о. Егіна, храм Зевса в Олімпії, святилище Зевса в Агрідженто на о. Сицилія, храм Посейдона у Пестумі, Гефестейон в Афінах, храм Аполлона в Бассах, Парфенон в Афінах, Пропілеї Афінського акрополя, храм Ніки Аптерос, Ерехтейон.