6. Організаційно-управлінські акти органів прокуратури та їх класифікація.

У будь якій системі управління, у тому числі й у систенмі органів прокуратури, розробляється і приймається велика кількість рішень, що стосується роботи у сфері управління. Організаційно-управлінське рішення – це програма дій, виражена у формі розпорядження (акту управління), що містить постановку цілей, визначає трудові і матеріальні ресурси, шляхи і засоби досягнення цих цілей, а також форми організуючої діяльності суб’єктів і об’єктів управління в реалізації рішення. Для прийняття організаційно-управлінських рішень, як правило, передбачена юридична форма, тобто визначене правове зовнішнє вираження. Організаційно-управлінські акти в органах прокуратури характеризуються такими ознаками:

2. Розглядаючи всі організаційно-управлінські акти міських, міжрайонних, районних та прирівняних до них прокуратур, можна виділити те, що вони приймаються на основі аналогічних актів вищестоящих прокуратур.

3. Акти управління в органах прокуратури носять організуючий характер.

4. Акти управління в органах прокуратури видаються у визначених ЗУ „Про прокуратуру”, галузевими наказами Генерального прокурора України випадках і повинні їм відповідати.

5. Організаційно-управлінські акти видаються уповноваженим на те органом або особою.

6. Загальними гарантами ефективності управлінського рішення є всебічна обгрунтованість, яка визначає його дієвість, можливість досягнення намічених цілей.

7. Організаційно-управлінські акти повинні бути точними і чіткими, такими, що не допускають різночитань. 8. Рішення повинно бути видане за визначеною формою і підписане належними посадовими особами.

9. Організаційно-управлінські рішення приймаються у визначеному процесуальному порядку.

Види в Ген прок-рі:

накази,розпорядження,інструкції,вказівки,завдання,доручення,рішення,листи.

Види організаційно-управлінських актів в обласній прокуратурі: - за ступенем обов’язковості: * рішення-команди, які є суворо обов’язковими для виконання; * рішення-рекомендації – інформаційні листи про передовий досвід (вони орієнтують прокурорів на використання аналогічних способів виявлення і усунення порушень, які заслужили схвалення ГПУ і прокуратурою області, поширення передового досвіду), огляди прокурорської практики (надсилаються періодично на адресу міських прокуратур, в них повідомляється про типові недоліки в організації і діяльності прокуратур, виявлені під час проведення перевірок і узагальнень – їх значення полягає в тому, що вони є певними орієнтирами, прокурори, так би мовити,„вчаться не на своїх помилках, а на чужих” ) тощо.

Види організаційно-управлінських актів в міськрайпрокуратурах – наказ про розподіл обов’язків, план роботи, протоколи оперативних, координаційних і міжвідомчих нарад, постанови цих нарад і т.д.

8. Координаційна рада генеральних прокурорів країн снд:завдання та напрями діяльності.

Необхідність подальшого розвитку співробітництва між органами прокуратур держав, що утворилися на території колишнього СРСР потім увійшли до складу СНД, зумовила створення ними в 1995 році Координаційної ради генеральних прокурорів країн СНД. На першому засіданні Ради 7 грудня 1995 року було прийнято Положення про Координаційну раду генеральних прокурорів держав Співдружності Незалежних Держав.

Створення Координаційної ради стало втіленням прагнення країн СНД та їхніх прокуратур до подальшого зміцнення міжнародного співробітництва й розширення взаємної допомоги на належній правовій основі в боротьбі зі злочинністю, включаючи питання виявлення-розслідування, попередження злочинів, інші аспекти зміцнення законності на основі принципів поваги загальновизнаних норм міжнародного права, державного суверенітету й невтручання у внутрішні справи держав.

Координаційна рада генеральних прокурорів країн СНД є регіональною організацією. До складу Координаційної ради входять генеральні прокурори одинадцяти країн Співдружності. В основу формування й діяльності Ради покладено спільність попереднього тривалого розвитку, реальні, об'єктивно діючі умови й потреби співробітництва в боротьбі зі злочинністю, особливо транснаціональною, її організованими формами. Співробітництво відбувається з метою надання правової допомоги в різних сферах правових відносин.

Пріоритетними завданнями Координаційної ради визнано:

• узгодження й поєднання зусиль, координацію дій, обмін інформацією, розширення співробітництва прокуратур держав-учасниць СНД у захисті прав і свобод громадян;

• зміцнення законності та правопорядку в боротьбі з міжнародною і регіональною злочинністю;

• розробку рекомендацій та пропозицій щодо зближення національного законодавства;

• участь у розвитку договірно-правової бази СНД.

Рада здійснює аналіз стану транснаціональної злочинності в СНД, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо протидії їй, розробку загальної стратегії й погодженої політики боротьби із транснаціональною злочинністю, особливо пов'язаною з наркобізнесом, незаконним обігом зброї, відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом з використанням кредитно-фінансових установ цих країн, тощо.

Одним із напрямів діяльності Ради та її структур є оцінка ефективності міжнародно-правових актів, що регламентують різні аспекти надання правової допомоги й правових відносин із цивільних, сімейних і кримінальних справ, включаючи відповідну Мінську конвенцію, двосторонні угоди й інші акти про співробітництво. За результатами аналізу виробляються погоджені пропозиції главам держав та урядів країн СНД про заходи вдосконалення правового регулювання.