30. Валютний курс

Вал. курс - співідн., за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї кр-ни, що визначена в грош. одиниці іншої кр-ни. Установлення курсу називається котируванням валют. Вал. курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні хар-ки кожної валюти формуються у межах нац. госп-в, то їх кількісне порівняння відбувається у зовн-ек. операціях. Вал. курс порівнює нац. вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовн-ек. операцій. Вартісною основою вал. курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Розрізняють кон’юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютн. курс. Кон’юнктурні чинники пов’язані з коливанням ділової активності, політ. та військово-політ. обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами. Поряд з кон’юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на динаміку вал. курсу впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої нац. грош. одиниці у валютній ієрархії. Це такі чинники: 1) зростання нац. доходу; 2) темпи інфляції - чим ↑ темпи інф. в кр-ні, тим ↓ курс її валюти; 3) стан платіжного балансу - активний платіжний б-с сприяє ↑ нац. валюти, пасивний - навпаки; 4) різниця прцентних ставок у країнах - ↑ % ставки стимулює приплив іноземних капіталів, ↓ - навпаки; 5) діяльність вал. ринків та спекулятивні вал. операції; 6) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнар. розрах-х; 7) ступінь довіри до валюти на нац. та світовому ринках; 8) валютна пол-ка; 9) ступінь розвитку фондового ринку.

54-58.Небанківські фінансово-кредитні установи

Небанк. фін. посередники - об’єктивно необх. явище у ринк. економіці Вони не тільки є потужними конкур.у бор-бі за вільні грошові капітали, що саме по собі має позитивне знач., а й беруть на себе надання економ. суб’єктом, таких фн. послуг, виконання яких не вигідно чи законодавчо заборонено банкам. Тому всякий розвиток небанк. посередництва є важливим економ. завданям уряду та ЦБ, В Укр. небанківські фін. посередники набули ще меншого розвитку, ніж банки. Причина гальмування розвитку цих посередниц. структур грош. ринку криється теж у недостатньому поступові економіки, у повільній її ринк. трансформації, у низькому життєвому рівні нас. та незначних грош. заощ. Небанківські фін. посередники: 1)договір. фін-кред. установи (страх. компанії, пенс. фонди, ломбарди, лізинг. компанії, факторинг. компанії). 2)інвестиц. фін-кред. установи (інвестиц. фонди, фін. компанії, кред. тов-ва, кред. спілки).

29. Валютні системи

Валютна система - організац-прав. форма реалізації валют. відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповід. валют. ринків. Тому валютні системи теж поділяються на 3 види: нац, між народ. (рег.) і світову.

Нац. вал. системи баз-ся на нац. грошах і , по суті, є складовими грош. систем окремих країн. Як і ці останні, вони визнач-ся заг/держ. законодавством.

Міжнар. та світова вал. системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнарод. (колектив.) валютах (євро, СДР і ін) і форм-ся на підставі міждерж. угод та світ. традицій.

Призначення нац. вал. системи: -розроблення та реалізація вал. політики, -вал. регулювання, -вал. контроль.

Як організац-прав. явище нац. вал. система склад-ся з цілого ряду елементів, осн.: назва, купюрність та характер емісії нац. валюти, ступінь конвертованості нац. валюти, режим курсу нац. валюти, режим використання іноз. валюти на нац. тер-рії в заг. екон. обороті, режим формування і використання держ. золото валют. резервів, режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від екон. ситуації в країні, регламентація внутріш. валют. ринку і ринку дорого цін. металів, регламентація міжнарод. розрахунків та міжнародних кредит. відносин, визначення нац. органів, на які покладається проведення вал. політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері. Такі органи в У.: КМУ, НбУ, ДПА, Держ.мит. комітет, Мін-во зв'язку У.

Розвиток вал. системи в У. м. ум. / на 3 етапи: 1) Форм-ня вал. системи У. розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже законом України "Про банки і банківську діяльність", ухваленому в 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центр. орган вал. регул-ня країни.

2) тривав до вересня 1996р. Голов. ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів орг.-ції вал. відносин: прискорення лібералізації вал. ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності вал. курсів…

3) розпочався після випуску в обіг постійної національної валюти гривні (з вересня 1996 р.), на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були: остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні, введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень, певна децентралізація вал. ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах, подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості нац. валюти за поточ. операціями, приєднання України (у травні 1997 р.) до 7 статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями.

Щоб не допустити обвального паління гривні, як це сталося з рублем РФ, уряд та НБУ змушені були з вересня 1998 р. посилити обмежувальні заходи на валютному ринку: відновлено обвязковий продаж 50% валютних надходжень резидентів, розширено валютний коридор, посилено контроль за обгрунтованістю операцій з купівлі валюти на міжбанк. ринку, посилені обмеження на операції комерційних банків на вал. ринку…