- •1.Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.
- •2.Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
- •3. Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.
- •4.Ціль діяльності. Основні види цілей. Фактори формування цілей.
- •5.Навчальні цілі та їх специфіка. Правила постановки цілей навчання. Типові помилки визначення навчальних цілей.
- •6.Поняття таксономії навчальних цілей. Типи навчальних цілей.
- •7. Поняття змісту освіти та характеристика його основних компонентів.
- •8. База знань навчальної теми, елементи бази знань, рівні засвоєння навчальної інформації
- •9.Планування занять. Основні етапи заняття.
- •11.Мотивація навчання. Види мотивів навчання.
- •12. Мотивування і стимулювання навчальної діяльності: спільне та відмінне, етапи, види, методи, прийоми.
- •13. Циклічність управління мотиваційними процесами в навчанні. Використання методів та прийомів мотивації навчання на кожному етапі мотиваційного циклу.
- •14. Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу.
- •15. Мотивування учнів до навчання: індивідуальні особливості мотивації учіння та її діагностика.
- •16.Поняття «організаційні форми навчання» Відмінність форм і методів навчання. Розвиток організаційних форм навчання.
- •17. Умови навчання, місце та роль різних видів умов навчання в організації навчального процесу.
- •18. Засоби навчання. Поєднання різних засобів навчання у процесі викладання.
- •19. Поняття контролю. Основні функції, етапи, види, форми і методи контролю навчання.
- •20. Психологія оцінювання. Оцінка і відмітка в навчанні. Види та форми оцінок.
- •21. Дидактичний тест. Класифікація тестових завдань. Критерії якості дидактичних тестів.
- •22. Основні освітньо-вікові категорії та їх характеристика.
- •23. Основні новоутворення та особливості розвитку особистості на кожному віковому етапі.
- •24. Врахування особливостей освітньо-вікових категорій при реалізації основних функцій управління навчанням.
- •25. Комунікаційний процес і управління навчанням. Характеристика педагогічної функції комунікації.
- •26.Структура комунікативного акту в навчанні.
- •27. Фактори ефективного управління навчанням.
- •1.Методика викладання економіки як наука. Предмет та методи дослідження, її джерела та зв’язок з іншими науками.
- •2.Основні задачі та функції методики викладання економіки.
- •3.«Методика викладання економіки» як навчальна дисципліна в системі формування професійної компетентності економіста та викладача економічних дисциплін.
- •4.Цілі, предмет, об`єкт та зміст курсу “Методика викладання економіки”.
- •10.Навчальна програма економічної дисципліни: зміст, структура та методика розробки.
- •12.Сучасні урок та лекція з економіки: методика їх проектування і проведення.
- •13.Методика підготовки та проведення семінарських занять з економіки.
- •14.Розробка елементів навчальних занять з економіки (моделі засвоєння бази знань з економічних тем, методичної карти заняття, плану проведення занять) для різних вікових груп.
- •15.Методики стимулювання та мотивації до ефективної навчальної діяльності з економічних дисциплін.
- •16.Особливості викладання економічних дисциплін для різних вікових груп навчання (учні молодшого, середнього, старшого шкільного віку, студенти вищих навчальних закладів).
- •17.Характеристика системи інформаційно-методичного забезпечення процесу вивчення економіки.
- •18.Аналіз навчального заняття, його основні компоненти.
- •4. Відбір змісту навчального матеріалу, розвиток особистісного ставлення
- •19.Визначення поняття „самостійна робота”. Особливості організації самостійної роботи в процесі вивчення економічних дисциплін.
- •20.Види та форми самостійної роботи. Шляхи активізації самостійної роботи в економічній освіті.
- •21.Мета, зміст та типи завдань для самостійної роботи з економіки.
- •22.Методи та форми оцінювання самостійної роботи з економічних дисциплін.
- •23.Контроль як методична проблема. Методичні вимоги до його організації та необхідність їх дотримання.
- •24.Завдання та функції контролю при вивченні економічних дисциплін.
- •25.Системи та шкали оцінювання навчальних досягнень з економіки.
- •26.Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів/студентів з економіки. Приклади використання завдань для виявлення рівнів навчальних досягнень з економіки тих, хто навчається.
- •27.Методика розробки вимірників навчальних досягнень з економіки. Основні критерії оцінювання навчальних досягнень з курсу «Методика викладання економіки».
- •28.Особливості контролю в умовах модульно-рейтингової організації навчання економіки.
- •29.Порівняння сучасних форм і методів контролю в економічній освіті.
- •31.Методи активізації роботи студентів на лекційних, семінарських (практичних) заняттях з економічних дисциплін.
- •32.Сучасні засоби навчання в економічній освіті.
- •33.Наочні засоби навчання при вивченні економіки. Їх класифікація та функції.
- •34.Методичні рекомендації до розробки та застосування наочних засобів навчання при вивченні економіки відповідно до віку тих, хто навчається.
- •35.Опорні конспекти, інтелект-карти та структурно-логічні схеми. Особливості їх розробки та використання при навчанні економіки.
- •36.Особливості використання технічних та комп’ютерних засобів в економічній освіті.
- •37.Методичні особливості підготовки та проведення дискусії. Основні дидактичні завдання, які вирішуються під час проведення навчальної дискусії.
- •38.Структура дискусії, критерії вибору теми, цілі дискусії. Вимоги (критерії) до керівника дискусії.
- •39.Види та основні методи проведення дискусій під час викладання економічних дисциплін. Умови ефективної реалізації цих видів дискусії.
- •40.Методика застосування методу „мозкового штурму” в економічній освіті
- •41.Аналіз та оцінка результатів дискусії.
- •42.Кейс-метод в економічній освіті, його цілі та особливості застосування.
- •43.Основні етапи реалізації методу конкретних ситуацій.
- •44.Типи кейсів та основні вимоги до змісту кейсу.
- •45.Позитивні та негативні аспекти застосування методу конкретних ситуацій в економічній освіті.
- •46.Ігрові технології в економічній освіті: сутність, класифікація ігрових методів, етапи підготовки та проведення. Функції керівника навчальної гри.
- •47.Ділові ігри та їх використання при вивченні економіки.
- •48.Неімітаційні (символічні) ігрові методи: особливості розробки та застосування на заняттях з економіки.
- •49.Переваги та недоліки ігрових методів навчання економіки у порівнянні з традиційними. Шляхи підвищення ефективності застосування ігрових методів в економічній освіті.
- •50.Сучасні технології навчання в економічній освіті
- •51.Нова роль викладача в умовах запровадження сучасних технологій навчання.
- •52.Тренінгові технології в економічному навчанні: цілі, етапи розробки і проведення тренінгів з економічних дисциплін.
- •53.Системи дистанційного навчання. Переваги та недоліки дистанційного навчання в економічній освіті.
- •54.Комп`ютерні технології навчання в економічній освіті, переваги та недоліки їх застосування.
- •1 Сутність поняття «спілкування».
- •2. Структура спілкування та його ф-ції ? ивди
- •3.Різновиди бар’єрів на шляху спілкування.
- •4.Особливості вербальної комунікації
- •5.Суттеві особливості процесу слухання.
- •6. Особливості невербальної комунікації
- •7. Сутність поняття «інтерактивна сторона спілкування».
- •8. Розподіл ролей у взаємодії за е. Берном.
- •9. Моделі поведінки партнерів у взаємодії: асертивна, маніпулятивна, актуалізаторська та конфліктна
- •10. Групова взаємодія.
- •11.Сутність поняття «соц.. Перцепція», Психолог. Механізми соц.. Перцепції.
- •12. Ефекти соц.. Перцепції. Соціальні стереотипи.
- •13.Вплив зовнішніх ознак особистості на сприйняття її оточуючими. Імідж.
- •14. Психологічні механізми саморегуляції. можна доповнити методами і наст. Пит.
- •15.Провідні методи та техніки саморегуляції.
- •16. Сутність поняття «педагог. Спілкув.», його структура.
- •17. Особистісні особливості педагога, які ускладнюють пед. Спілкув.
- •18. Стилі пед.. Спілкув.
- •19.Поняття «ділового спілкування, структура.
- •20. Форми ділового спілкування
- •1. Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.
- •2. Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
16. Сутність поняття «педагог. Спілкув.», його структура.
Педагогічне спілкування - взаємодія суб’єктів педагогічного процесу, здійснювана знаковими засобами і спрямована на значимі зміни властивостей, станів, поведінки й індивідуально-значеннєвих утворень партнерів.
Головними ознаками педагогічного спілкування є:1. Особистісна орієнтація співрозмовників — готовність бачити і розуміти співрозмовника; самоцінне ставлення до 2. Суб’єкт-суб’єктний характер спілкування передбачає рівність психологічних позицій співрозмовників. 3. Проникнення у світ почуттів і переживань, готовність пристати до думки співрозмовника. 4. Нестандартні прийоми спілкування, що є наслідком відходу від суто рольової позиції вчителя.
Функції пед..спілк: пізнання особистості, обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співпереживання, самоствердження.
У психологічній структурі індивідуально-групового спілкування можна виділити кілька етапів:А) Підготовка педагога до спілкування. На цьому етапі педагог повинен спланувати процес і зміст спілкування, виходячи з цілей і змісту заняття. Б) Вступ у педагогічний контакт і початковий момент взаємодії з групою. На цьому етапі уточнюється можливість реалізації задуманого плану спілкування. В) Організація й управління спілкуванням у ході проведення заняття (уроку, лекції, семінару). На цьому етапі викладач втілює задуману систему комунікацій, здійснює мовний вплив, підбирає та реалізує адекватні ситуації спілкування і передавання інформації, підтримує контакт з аудиторією.
В. А. Кан-Калік з огляду на особливості поведінкових актів, структурує процес професійно-педагогічної взаємодії таким чином:
1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). 2. Початковий етап спілкування. Мета його — встановлення емоційного і ділового контакту у педагогічній взаємодії. В. А. Кан-Калік дає цьому етапові назву «комунікативна атака»; 3. Керування спілкуванням. 4. Аналіз спілкування. Головне завдання цього етапу — співвіднесення мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування.
17. Особистісні особливості педагога, які ускладнюють пед. Спілкув.
- зверхнє ставлення до учнів, демонстрація свого соц.. статусу;
- неврахування особливостей сприйняття учнями мови: надмірна його насиченість незрозумілими словами, науковими термінами. знижує їх інтерес до матеріалу, створює дистанцію у взаємодії.
- зовнішній вигляд, поведінка, що не сприймаються учнями;
- емоційна неврівноваженість, прояв емоцій, що не відповідають ситуації (особливо це стосується роздратування, гніву);
- поспішність у судженнях тощо.
18. Стилі пед.. Спілкув.
В. А. Кан-Калік виділяє наступні стилі спілкування:
- В основі спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю лежить стійко-позитивне ставлення педагога до дітей і справи, прагнення спільно (а виходить, і демократично) вирішувати питання організації діяльності.- Стиль педагогічного спілкування на основі дружнього ставлення тісно пов’язаний з першим — по суті це одна з умов становлення стилю спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю. Розглядаючи систему взаємин педагога з учнями, А. С. Макаренко неодноразово наполягав на формуванні дружнього тону у відносинах педагога з колективом. - Спілкування-дистанція. Суть його у тому, що в системі взаємин педагога й учнів постійно, як важливий обмежник, фігурує дистанція: «Ви не знаєте — я знаю»; «Слухайте мене — я старше, маю досвід, наші позиції непорівнянні». У такого педагога в цілому може бути позитивне ставлення до дітей, але організація діяльності ближче до авторитарного стилю, що знижує загальний творчий рівень спільної роботи з учнями. - Спілкування-залякування. Він поєднує в собі негативне ставлення до учнів і авторитарність у способах організації діяльності. Типовими формами прояву залякування, спілкування-залякування є: «Слухайте уважно, а то викличу і двійку поставлю», «Ви в мене взнаєте, я вам завдам» і т. ін.- Проявом лібералізму, невимогливості за можливого позитивного відношення до дітей є стиль спілкування-загравання. Воно викликано прагненням завоювати помилковий, «дешевий» авторитет.