47.Ділові ігри та їх використання при вивченні економіки.

Ділова гра - це метод імітації прийняття управлінських рішень в різноманітних ситуаціях, шляхом гри за правилами, які приймаються самими учасниками гри; це контрольована система, так як процедура гри готуватися, і коректується викладачем. Основні ознаки ділової гри: 1) наявність учасників гри, загальним завданням яких є аналіз ситуації та прийняття рішень відповідно до призначеної ролі-посади; 2) наявність керівника гри; 3) створення умов для досягнення цілей гри; 4) обов’язкова наявність невизначеності, а подекуди і конфлікту; 5) неможливість цілковитої формалізації ситуації; 6) динамічність зміни ситуації та залежність її від попередніх рішень учасників гри; 7) існування проблеми чи об’єкта управління; 8) наявність системи стимулювання або мотивів, що спонукають учасників гри діяти “як у житті”. Якщо гра проходить у планованому режимі, викладач може не втручатися в ігрові відносини, а тільки спостерігати й оцінювати ігрову діяльність учнів. Але якщо дії виходять за межі плану, зривають мети заняття, викладач може відкоригувати спрямованість гри і її емоційний настрій.

Для підготовки ділової гри можна використовувати всі дидактичні методи: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий, дослідницький. Так само слід дотриматися методичні вимоги: 1) гра повинна бути логічним продовженням і завершенням конкретної теоретичної теми (розділу) економічної дисципліни, практичним доповненням вивчення дисципліни в цілому; 2) максимальна наближеність до реальних професійним умов; 3) створення атмосфери пошуку та невимушеності; 4) ретельна підготовка навчально-методичної документації; 5) чітко сформульовані завдання, умови і правила гри; 6) виявлення можливих варіантів вирішення зазначеної проблеми; 7) наявність необхідного обладнання.

У використанні ділової гри можна відзначити позитивні і негативні моменти. Позитивне у застосуванні ділових ігор: висока мотивація, емоційна насиченість процесу навчання, підготовка до професійної діяльності, формуються знання і вміння, студенти вчаться застосовувати свої знання; після ігрове обговорення сприяє закріпленню знань. Негативним є: висока трудомісткість підготовки до заняття для викладача, він повинен бути уважним і доброзичливим керівником протягом всього ходу гри; велика напруженість для викладача, зосередженість на безперервному творчому пошуку, володіння акторськими даними; неготовність студентів до роботи з використанням ділової гри.

48.Неімітаційні (символічні) ігрові методи: особливості розробки та застосування на заняттях з економіки.

Неімітаційні ігрові інтерактивні методи навчання представлені: дослідницькими діловими іграми (Дослідницькі ігри використовують у разі перевірки гіпотез, нових принципів організації та технології робіт); кейс-методами (Це техніка навчання, що використовує опис реальних економічних, соціальних і бізнес-ситуацій. Учні або ті, хто навчаються та аналізують дану ситуацію повинні проаналізувати ситуацію, розібратися в суті проблем, запропонувати можливі рішення і вибрати найкраще з них. Кейси базуються на реальному фактичному матеріалі або ж наближені до реальної ситуації); проектними методами (Потребують специфічних здібностей від членів проектних груп. Кожен спеціаліст повинен володіти певними методами роботи у своїй галузі: Аналізувати (матеріали, процеси, інформації);Володіти різними методами діяльності залежно від змісту проекту (засоби зв'язку, координації, поділу);Домовлятися (співпрацювати з партнерами);Процеси, бесіди, результати,факти;Документувати (процеси, інформації, результати);Звітуватися (перед іншими особами письмово й усно, аргументувати фактами));організаційно-діяльнісними іграми (Це універсальна й ефективна форма організації, розвитку й дослідження колективної миследіяльності, спрямованої на вирішення комплексних соціально-психологічних проблем-не задач. Є Організаційно-розумові, моделюючі, проектні гри); аналізом конкретних ситуацій (аналіз мікроситуацій, аналіз ситуацій-ілюстрацій, аналіз ситуацій-проблем, розбір і обговорення конкретного матеріалу, вивчення передового досвіду і обмін знаннями); тренінговими методами (тренінг сенситивності, комунікативний тренінг, відеотренінг);проблемна лекція, лекція вдвох, лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція пресконференція;евристична бесіда;навчальна дискусія (Дискусія, як спосіб передачі знань у системі “викладач-студент”, “студент-студент” входить до групи проблемних методів і має кілька різновидів: дискусія, пов’язана з викладом; дискусія круглого столу; дискусія групова; дискусія оглядова (загальна); мозкова атака );самостійна робота з літературою; семінари; дискусії.