7. Поняття джерела адміністративного права.

Під джерелом адміністративного права розуміють зовнішню форму нііраження його норм. Нормами адмін права визначаються межі відповідної по­ведінки орг вик влади, їхніх службовців, громадян, а також громадських організацій у сфері виконавчо-розпорядчої діял-сті держави. А-п норми містяться безпосередньо в Конституції, законодавчих актах, постановах уряду, нормативних наказах, інших нор­мативних актах держ структур, а також у рішеннях місцевих рад та їхніх виконав органів. Усі вони є джерелами адміністративного права. До джерел адміністративного права належать не тільки нормативні акти, а й затверджені ними кодекси, статути, правила і т. ін., що регулю­ють управлінську діяльність. Таким чином джерело адміністративного права - це акт суб'єкта публічного управління, що регулює виконавчо-розпорядчу діяльність і складається з адміністративно-правових норм.

Система джерел адміністративного права (враховуючи ієрархію).

Джерело АП - це акт суб'єкта публічного упр-ня, що регулює вик-роз-чу діял-ть і складається з адмін-правових норм. Класифікація: 1.Конституція України. 2.Законодавчі акти України: а)закони України; б)кодифіковані акти управлінського характеру (кодекси, положення, статути). 3.Постанови ВРУ, що містять адміністративні правові норми. 4.Укази і розпорядження П. 5.Нормативні акти, що приймаються органами виконавчої влади: а)нормативні постанови і розпорядження К МУ; б)положення, статути, правила, інструкції, інші акти, затвердженні КМУ; в)нормативні накази, інструкції керівників центральних органів вик влади; г)нормативні акти урядових органів упр-ня. 6.Нормативні накази керівників держ підприємств, об'єднань, установ і організацій. 7.Розпорядження місцевих держ адміністрацій (їх голів). 8.Нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів. 9.Міжурядові угоди України з іншими державами і міжнародно-првові акти, ратифіковані та визнані нашою державою. 10. Акти судових органів.

8. Адміністративне право як наука і як галузь права.

Як галузь права АП – це система юридичних засобів (норм, відносин, законодавство, методи, форми, компетенція суб’єктів, способи реалізації норм), які застосовуються для формування публічно-управлінських відносин, а також організації і забезпечення публічно-управлінської діяльності. Як галузь юридичної науки АП являє собою систему теоретичних положень, обгрунтувань і тлумачень, що отримані в результаті дослідження та змісту а-п категорій шляхом застосування наукових методів пізнання. Предметом науки АП є закономірності, особливості, колізії та проблеми публічного управління.

9. Поняття норми адміністративного права, її особливості.

А-п норма – це обов’язкове правило поведінки, яке встановлено і охороняється державою, метою якого є регулювання сусп відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері публічного управління. Особливості: 1.в них закріплюються відносини з керування, держконтролю та нагляду; 2.метод впливу цих норм є імперативним, вольовим, державно-владним; 3.виконання норм гарантується державою за допомогою організаційних, роз’яснювальних, стимулюючих і примусових засобів; 4.кожна а-п норма є органічною частиною всієї галузевої системи і поза цією системою діяти не може.

Види норм адміністративного права.

А-п норма – це обов’язкове правило поведінки, яке встановлено і охороняється державою, метою якого є регулювання сусп відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері публічного управління. Види: І. За спрямованістю змісту: 1.такі, що закріплюють порядок утворення і правовий стан суб’єктів, 2.такі, що визначають форми і методи управлінської діяльності, 3.такі, що встановлюють порядок проходження держ. служби, права і обов’язки держслужбовців, 4.такі, що регулюють упр-ня окремими галузями, держ функціями і територіями, 5. норми, що встановлюють права і обов’язки громадян у сфері адм-пр відносин. ІІ. За адресами або суб’єктам: а) адресовані органам держ-виконавчої влади, б)---- іншим державним виконавчо-розпорядчим органам, в)---- держслужбовцям, г)----держпідприємствам, закладам, організаціям. ІІІ. За формою припису: 1.Зобов’язуючі (зобов-ть здійснювати певні дії при виникненні передбачених ними умов). 2.Заборонні (забороняють ті чи інші дії). Можуть мати загальний або спец хар-р. 3.Повноважні (дозвільні, диспозитивні). Уповноважують або дозволяють діяти в рамках норми за своїм розсудом. 4.Стимулюючі (забезпечують певну поведінку заохоченням, пільгами). 5.Рекомендаційні (рекомендації не мають юридично обов’язкового хар-ру). ІV. За галузевою належністю: а)Матеріальні (юридично закріплюють обов’язки, права, відповідальність), б)Процесуальні (регламентують динаміку держупр-ння і пов’язаних з ними відносин. V. За межею дії: 1.У просторі (територія, на яку пош-ться юр. сила), 2.У часі (строкові і безстрокові норми). VІ. За ступенем загальності: а)Загальні, б)Міжгалузеві, в)Галузеві, д)Місцеві (норми місцевих органів влади). VІІ. За юридичною силою: 1.В законах. 2.В указах. 3.В постановах. 4.В рішеннях. 5.В наказах…і т.п.

Структура адміністративно-правових норм.

А-п норма – це обов’язкове правило поведінки, яке встановлено і охороняється державою, метою якого є регулювання сусп відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері публічного управління. Структура: гіпотеза, диспозиція, санкція. Гіпотеза – умови, за яких слід керуватися даною нормою. Абсолютно або відносно визначена. Диспозиція – сформульоване правило поведінки. Санкція – міра відповідальності, конкретний захід адм-ного або дисциплінарного впливу.