
- •Завдання біології:
- •Основні методи біологічних досліджень.
- •Основні властивості живого:
- •Клітинні форми це прокаріоти і еукаріоти.
- •1. Нуклеїнові кислоти є високомолекулярними нерегулярними полімерами. Їх мономери - нуклеотиди - складні речовини, що складаються з:
- •Функції рнк на фото
- •Статеве розмноження тварин
- •Статеве розмноження
- •Статеве розмноження тварин
- •Постембріональний розвиток буває прямим і непрямим.
- •Методи генетичних досліджень.
- •Постембріональний розвиток буває прямим і непрямим.
- •Репаративна регенерація
- •Патологічна регенерація
- •Критерії виду
- •Напрямки макроеволюції
Постембріональний розвиток буває прямим і непрямим.
Прямий розвиток — розвиток, при якому організм, що з'явився, ідентичний по будові дорослому організму, але має менші розміри і не володіє статевою зрілістю. Подальший розвиток пов'язаний із збільшенням розмірів і придбанням статевої зрілості. Наприклад: розвиток рептилій, птахів, ссавців.
Непрямий розвиток, або розвиток з метаморфозами — організм, що з'явився, відрізняється за будовою від дорослого організму, зазвичай влаштований простіше, може мати специфічні органи, такий зародок називається личинкою. Личинка харчується, росте. І з часом личинкові органи замінюються органами, властивими дорослому організму (імаго). Наприклад: розвиток жаби, деяких комах, різних черв'яків.
Ембріональний розвиток супроводжується зростанням.
№34
Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є відсутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпосередньо в кров або лімфу, що їх омиває. Ці секрети називають гормонами
До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, щитоподібна, прищитоподібні, загруднинна (тимус, вилочкова), шишкоподібна (епіфіз), надниркові, статеві, підшлункова. Останні дві одночасно є й залозами зовнішньої секреції, тому їх називають змішаними
Гормони мають сильний вплив на регуляцію обміну речовин, росту, статевого розвитку, функцій' окремих органів. Одні гормони здатні підсилювати функцію, інші — послаблювати.
Залози внутрішньої секреції виконують багато функцій. Найпоказовішим у цьому відношенні є гіпофіз. Він невеликий за розміром, маса його 0,35—0,65 г, розміщений біля основи мозку, з яким з'єднаний за допомогою ніжки. В гіпофізі виділяють дві частки — передню і задню, а також проміжну частину (входить до складу передньої частки). Усі вони продукують гормони з різними функціями.
Передня частка виробляє кілька гормонів. Один з них впливає на ріст тіла(соматотропін), інші —на діяльність статевих залоз(гонадотропін), щитоподібної(тереотропін), надниркових залоз(адренокортикотропний) тощо. Гормон стимулює розвиток організму, одночасно впливаючи на обмін жирів, вуглеводів і білків. При надлишку цього гормону розвивається гігантизм. У дітей і дорослих хвороба виявляється порізному. Зріст хворих дітей значно перевищує зріст однолітків, і в юному віці вони можуть досягати двох метрів
Якщо гіперфункція передньої частки гіпофіза розвивається у дорослих, то у них ніби відновлюється ріст. При цьому збільшуються тільки ті частини тіла (руки, ноги, язик, ніс, щелепи), які не втратили здатність рости. Захворювання називають акромегалією.
При недостатній кількості гормону росту у дітей розвивається карликовість. На відміну від кретинізму, що пов'язаний з гіпофункцією щитоподібної залози, зберігаються пропорціі тіла і психічний розвиток. Якщо захворювання виникає у дорослих, то змінюється обмін речовин, який супроводжується тяжким ожирінням або, навпаки, схудненням (виснаженням). Проміжна частина гіпофіза виділяє гормон, що регулює утворення пігменту шкіри(меланотропін).
№35
Регенерація — це відновлення структур організму у процесі життєдіяльності та своєчасне відновлення тих структур, втрачені внаслідок патологічних процесів.
У біологічному аспекті вона є пристосувальним процесом, сформованим у ході еволюції, який притаманний усьому живому і спрямований на відновлення структури та функції тканини. Значення регенерації полягає в матеріальному забезпеченні гомеостазу на різних рівнях структурної організації живої матерії.
Розрізняють дві форми регенерації:
1. Внутрішньоклітинна — молекулярна, внутрішньоорганоїдна та органоїдна регенерації.
2. Клітинна регенерація — в основі має прямий та непрямий поділ клітин.
Фізіологічна регенерація
Відбувається протягом усього життя організму і характеризується оновленням клітин слизових, серозних оболонок, внутрішніх органів, різних тканин, залежно від зміни умов їх існування в процесі виконання тих або інших функцій. Подібна регенерація постійно відбувається, наприклад, у покривному епітелії, в якому періодично спостерігається десквамація зроговілих клітин із заміною їх клітинами глибших шарів, що розмножуються; аналогічним чином відбувається також розмноження та дозрівання в кістковому мозку еритроцитів,лейкоцитів, тощо.
У високодиференційованих клітинах, де регенерація за рахунок клітинного поділу неможлива, цей процес характеризується періодичним оновленням тих або інших внутрішньоклітинних органел (головний мозок, серце тощо). Репаративна (відновна) регенерація є по суті посиленою фізіологічною регенерацією у хворому організмі. Іншими словами, під час захворювання фізіологічна регенерація "трансформується" в репаративну, яка після одужання хворого знову повертається в рамки фізіологічної.