43. Загальна характеристика розпорядчих документів.

Незалежно від характеру і змісту діяльності підприємства, його організаційно-правової форми, структури, органи управління будь-якого рівня уповноважені видавати розпорядчі документи.

Розпорядчими називають документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність ,оперативне керівництво в певній установі, організації, фірмі, на підприємстві. До документів цієї групи належать розпорядження, постанови, накази, ухвали, вказівки, укази, рішення. Розпорядчі документи регламентують процеси діяльності, встановлюють . припиняють, змінюють різні правові відносини і створюються у випадках, передбачених нормативними актами. Жоден з них не може містити положень, що суперечать закону.

Рішення, які фіксуються в розпорядчих документах, можуть стосуватися удосконалення організаційної структури установи, визначення чи коригування засобів і способів здійснення основної діяльності, забезпечення організації фінансовими, трудовими, матеріальними, інформаційними та іншими ресурсами.

Розпорядчі документи містять рішення, що в системі управління мають напрям «зверху донизу»: від вищої організації до підпорядкованих їй, від керівника до підлеглих. З юридичної точки зору розпорядчі документи відносяться до правових актів: у них містяться юридичні приписи суб’єктів управління. Конкретність таких приписів виявляється в тому, що:

- за допомогою розпорядчих документів вирішуються проблеми і питання, які виникають у сфері управління;

- їх адресатом є конкретні установи, структурні підрозділи, посадові особи чи працівники;

- вони є юридичними фактами, що спричиняють виникнення конкретних адміністративно-правових відносин.

Юридичною базою для створення розпорядчих документів слугують закони Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, вказівки вищих організацій, органів державної влади й управління. Документи, що видаються на підставі розпорядчих актів вищих органів влади, повинні містити посилання на них із зазначенням найменування цих документів, дат, їх номерів та заголовків. Підготовка розпорядчих документів є обов’язковою в таких випадках:

- з організаційних питань;

- з питань планування;

- в галузі виробництва;

- у царині розвитку підприємства й капітального будівництва;

- у сфері фінансів;

- у галузі управління трудовими ресурсами.

У практиці діяльності органів управління найчастіше видаються такі розпорядчі документи, як постанова та розпорядження, в діяльності підприємств і організацій – наказ і розпорядження.

За способом (процедурою) прийняття рішень із певного питання розпорядчі документи поділяють на:

- документи, що приймаються на засадах колегіальності (шляхом колективного обговорення та прийняття рішень групою працівників – колегією, правлінням, комісією, радою, зборами);

- документи, які видаються на засадах одноосібного прийняття рішень (керівником).

44. Постанови, накази, вказівки, ухвали, розпорядження,

Рішення як розпорядчі документи.

Постанова – це правовий акт, що приймається вищими та деякими центральними органами управління з метою розв'язання найбільш важливих і принципових завдань, що стоять перед цими органами, та встановлення стабільних норм і правил поведінки.

Текст складається із двох частин: констатуючої і розпорядчої.

Реквізити: герб України; назва установи, що підготувала постанову; назва виду документа (постанова); дата; місце видання; заголовок (стислий виклад змісту постанови); підписи.

Наказ – це правовий акт, що його видає керівник підприємства (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності й у межах своєї компетенції для вирішення основних та оперативних завдань, які поставлено перед даним підприємством. В інших випадках наказ може стосуватися широкого кола організацій та посадових осіб незалежно від підлеглості.

Вказівка – це розпорядчий документ керівників єдиноначальних органів державного управління переважно інформаційно-методичного характеру, пов’язаний із виконанням наказів, інструкцій та інших актів вищих органів управління. Вказівки видають при оформленні відряджень, вирішенні поточних організаційних питань, доведенні до виконавців нормативних положень.

Ухвала – правовий акт, що приймається місцевими радами, держадміністраціями, виконавчими комітетами. Ухвала може прийматися як результат діяльності колегіальних органів – колегій міністерств, відомств, наукових рад тощо.

Розпорядження – це документ, який видається посадовими особами, державними органами, установами, підприємствами в межах їх компетенції й має обов’язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих установ, яким адресовано розпорядження.

Рішення – правові акти, що ухвалюються органами виконавчої влади в колегіальному порядку з метою вирішення найважливіших питань щодо їх компетенції; спільна акти, які видаються кількома неоднорідними органами – колегіальними органами й органами, що діють на правах єдиноначальності, державними органами і громадськими організаціями; документи, які містять висновки суду чи арбітражу, резолюції, зборів, нарад.

Реквізити рішення: назва виду документа, місце складання, дата, заголовок, текст, додатки, підпис уповноваженої особи.