3. Механізм зміни маси грошей в обороті

Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб’єктів. Внутрішнім елементом цього обороту є грошовий ринок, через який здійснюється перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу та найповнішого забезпечення потреби обороту в грошах у межах наявної їх маси.

Проте внаслідок зростання обсягів валового національного продукту, перевищення імпорту над експортом, уповільнення швидкості руху грошей тощо виникають потреби в поповненні обороту додатковою масою грошей. Додатково випущені гроші надходять у сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредитній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту.

Найбільш ефективним механізмом збільшення або зменшення маси грошей в обороті є механізм їх емісії на кредитній основі. У цьому механізмі беруть участь центральний і комерційні банки.

Центральний банк здійснює первинну емісію, емітуючи готівку та беручи участь у процесі емісії безготівкових грошей. Комерційні банки здійснюють вторинну емісію лише безготівкових грошей.

Емісію готівки центральний банк здійснює на монопольних засадах. При цьому в обіг готівкові гроші випускаються ним виключно в обмін на безготівкові. Відбувається це в процесі економічної діяльності. Так, при виникненні у комерційних банків потреб у готівкових коштах вони отримують їх з одночасним списанням еквівалентної суми з кореспондентського рахунку у центральному банку.

У свою чергу, комерційні банки випускають готівку в обіг, забезпечуючи нею клієнтів в обмін на їхні депозити, що зберігаються на рахунках у банках. Цей процес відбувається і в зворотному напрямі, тобто за протилежною схемою відбувається вилучення готівки з обігу. Перевищення випуску готівки в обіг над її вилученням з обігу означає готівкову емісію – на її суму зростає маса готівки в обороті.

Процедура емісії безготівкових грошей суворо регламентована. Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється через валютний, фондовий та кредитний канали і забезпечується отриманням Національним банком еквівалентного обсягу іноземної валюти або ліквідних фінансових інструментів. За потреби через ці самі канали відбувається вилучення коштів з обігу. Через валютний канал гроші випускаються/вилучаються шляхом здійснення НБУ операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку. Через фондовий канал кошти випускаються/вилучаються шляхом здійснення вітчизняним центробанком операцій з купівлі-продажу на відкритому ринку державних цінних паперів. Через кредитний канал кошти випускаються шляхом здійснення Національним банком підтримки ліквідності комерційних банків через механізм рефінансування. При цьому кошти випускаються на зворотній основі під відповідне забезпечення (яке надається НБУ в заставу) та на визначений термін (від 1 до 365 днів, залежно від інструменту рефінансування), після якого повертаються до центробанку і вилучаються з обігу.

Перевищення випуску над вилученням визначає кількісний обсяг емісії безготівкових грошей в оборот.

Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку структура емісійних операцій може зазнавати змін. Зокрема, у періоди стійкого перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом у структурі випуску грошей в обіг превалював валютний канал. Так, у 2005 р. на цей канал припадало 82% від загального обсягу випущених в обіг грошей, а з жовтня 2008 р. внаслідок загострення ситуації на фінансовому ринку через валютний канал переважно відбувалося вилучення грошей з обігу – НБУ активно проводив операції з продажу іноземної валюти. Одночасно відбувався відплив коштів з депозитних рахунків банків, що зменшувало їхню ресурсну базу. За таких умов Національний банк збільшив обсяги підтримки ліквідності банків через механізми рефінансування, що вже збільшило частку кредитного каналу у структурі емісійних операцій – до 78%.

Комерційні банки беруть участь у створенні безготівкових грошей через механізм грошово-кредитної мультиплікації, впливаючи на безготівковий компонент грошової маси, а через нього – на весь обсяг маси грошей в обороті.

Грошово-кредитна мультиплікація – це процес створення депозитів при кредитуванні банками клієнтури на основі новостворених вільних резервів.

Формування вільних резервів банків здійснюється у такий спосіб. Вся наявна сума грошових коштів у розпорядженні банку становить його загальний резерв. Частину обсягу загального резерву банк повинен зберігати в грошовій формі як обов’язковий резерв і не використовувати для поточних потреб. Різниця між загальним і обов’язковим резервом становить вільний резерв банку. Він може бути використаний банком для активних операцій. Обсяг вільного резерву визначається за формулою:

ВР = ЗР – ОР,

де ВР – вільний резерв банку:

ЗР – загальний резерв банку;

ОР – обов’язковий резерв банку. Обсяг обов’язкових резервів визначається відповідно до встановленої центральним банком норми обов’язкового резервування. Остання визначає частку залучених пасивів, яку банк повинен зберігати на своєму кореспондентському рахунку в центробанку.

Механізм грошово-кредитної мультиплікації можна показати на прикладі, зробивши такі припущення: 1 – центральний банк у поточному періоді надав комерційному банку А кредит у розмірі 1 млн грн; 2 – комерційні банки, не маючи на початок періоду вільних резервів, використовують новостворені резерви лише для безготівкового кредитування клієнтів. Тобто банк А вільні резерви використав для кредитування банку Б. Останній, своєю чергою, у розмірі своїх вільних резервів надав кредит банку В і т. д.; 3 – норма обов’язкового резервування у поточному періоді становить 20%.

Процес грошово-кредитної мультиплікації з урахуванням зроблених припущень описують дані, наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Процес грошово-кредитної мультиплікації, млн. грн.

Комерційні банки	Загальні резерви	Обов’язкові резерви	Вільні резерви
Банк А	1	0,2	0,8
Банк Б	0,8	0,16	0,64
Банк В	0,64	0,128	0,512
…	…	…	…
Підсумок операцій по банківській системі	5	1	4

Отже, банківська система у п’ять разів збільшила свої депозитні ресурси. Тобто, надходячи у міжбанківський оборот, депозитні гроші спричиняють самозростання грошової маси.

Грошово-кредитний мультиплікатор може спрацювати не лише у разі додаткового введення грошей у банківський оборот центральним банком через кредитний канал. Резерви одного з банків можуть зростати завдяки надходженню готівки на рахунок клієнта або внаслідок продажу частини активів (наприклад, цінних паперів) на міжбанківському ринку, у тому числі центрального банку.

Зв’язок між банківськими резервами та грошовою масою характеризує коефіцієнт мультиплікації m, який розраховується за формулою:

m = 1 : n,

де n – встановлена центральним банком норма обов’язкового резервування.

Цей коефіцієнт показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця вільних резервів.

Приріст грошової маси М внаслідок процесу грошово-кредитної мультиплікації розраховується як:

М = R m,

де R – початковий приріст резервів, що спричинив процес мультиплікації.

Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розрахункового (ідеального) через дію певних чинників. Наприклад, клієнти банків можуть використати позичені кошти для готівкових платежів або може збільшитися позичковий процент та зменшитися попит на позички. У таких випадках коефіцієнт мультиплікації знижується. Інші чинники, навпаки, прискорюють процес мультиплікації. Так, зменшення норми обов’язкового резервування призведе до зростання коефіцієнта мультиплікації, адже внаслідок зменшення обсягу обов’язкових резервів матиме місце збільшення вільних банківських резервів.

Фактичний коефіцієнт мультиплікації m_ф визначають за формулою:

m_ф= (М0 + D) : (M0 + r + R) = M_s : M_h,

де М0 – маса готівки в обороті поза банками;

D – маса грошей в депозитах комерційних банків;

(r + R) – гроші в касах комерційних банків та на їхніх кореспондентських рахунках в центробанку;

M_s – грошова пропозиція;

M_h – грошова база.

З цієї формули випливає, що фактичний рівень мультиплікації зростає у разі збільшення обсягу депозитів, також зменшення обсягу зарезервованих коштів і коштів у касах комерційних банків.

Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обороту. Важливим завданням центрального банку є правильне визначення тенденції зміни рівня мультиплікації та своєчасне його регулювання (шляхом зміни норми обов’язкового резервування, впливом на обсяг початкового приросту банківських резервів та на використання банками вільних резервів для кредитування тощо) відповідно до цілей грошово-кредитної політики.