89. 3. Зростання ролі інф-ії та знань як основного ресурсу госп діял та перехід до інфо-технологіч революції.

Передумови, суть та наслідки інформаційно-технологічної революції 60-х рр. З настанням постіндустріального суспільства, яке переростає в інформаційне, та появи нової, постіндустріальної, сервісно-інфомаційної економіки роль знань та інформації стають першочерговими, а основна установа, що їх продукує та надає – університет, виходить на передові рубежі суспільного життя у порівнянні з основними господарськими формами аграрно-індустріальної доби. Економічна криза 70-х рр. ХХ ст. та загроза вичерпання ресурсів активізували пошук нових, нетрадиційних шляхів розвитку. І наука гідно відповіла на виклики часу. За 10 – 15 років було здійснено багато важливих наукових відкриттів та винаходів – більше, ніж за всю попередню історію людства. Ці відкриття дали можливість зробити висновок про початок третьої наукової революції та хвилі технічного прогресу. Сучасну НТР, яка пройшла кілька етапів, а один із них на межі 70-80-х років можна повною мірою вважати як технологічну революцію, а підсилену і доповнену процесами інформатизації виробництва та суспільства – як технолого-інформаційну (інформаційно-технологічну) революцію. Серед основних її компонентів – революційний переворот у продуктивних силах суспільства. Основними рисами цього перевороту були структурна перебудова суспільного виробництва на базі наукомістких технологій, мікропроцесорної техніки, інформатики, радіотехніки, автоматичних систем управління, біотехнології.В ході сучасної технологічної революції наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.ст. людство переживає один із тих рідкісних в історії моментів, який характеризується трансформацією матеріальної культури завдяки роботі нової технологічної парадигми, що побудована навколо інформаційних технологій. Так, до інформаційних технологій в основному відносять збіжну сукупність технологій у мікроелектроніці, створенні обчислювальної техніки (машин та програмного забезпечення), телекомунікації/віщання та оптико-електронної промисловості. Поряд із цим М. Кастельс, на відміну від інших дослідників до галузі інформаційних технологій відносить також генну інженерію. Він вважає, що у 1990-х роках біологія, електроніка та інформатика почали зближуватися і взаємодіяти в галузі використання, відкриття нових матеріалів. Навколо цього ядра інформаційних технологій за останні два десятиліття ХХ ст. виникає сузір’я великих технологічних проривів в галузі нових матеріалів, джерел енергії, в медицині, у виробничій техніці (наявній чи потенційній, як нанотехнології), у тому числі в транспортній технології. Сучасний процес технологічної трансформації розширюється по експоненті. Сьогодні ми живемо у світі, який вже давно називають цифровим, чи елетронно-цифровим .

90. Економічні погляди т.Прокоповича і я.Козельського.

Виразником українського меркантилізму можна вважати Теофана Прокоповича.Хоч Т. Прокопович не був фахівцем з економіки, але у своїй бібліотеці мав багато літератури з економічної проблематики. Серед праць з питань економіки переважають два типи: інформаційного характеру-енциклопедії, словники, різноманітні розвідки та "міркува-ння", більшість з яких пронизана ідеями меркантилізму і присвячена, переважно, питан-ням фінансів, грошового обігу й торгівлі.Володіючи енциклопедичними знаннями та європейським досвідом, який доводилося особисто спостерігати, Т. Прокопович обстоював промислово-купецький шлях розвитку.Підтримуючи розвиток науки, ремесел, мистецтв, він уважав, що людина повинна бути корисною державі. Не давні привілеї, а чесна праця повинна визначати місце людини в суспільстві - така концепція Т. Прокоповича. Він не піддавав осудові нагромадження багатства, але вороже ставився до аморальних способів збагачення. У політичних поглядах учений стояв на позиції просвіченого абсолютизму, а тому був палким прихильником просвітництва, сприяв тим, які мали здібності до науки і прагнули знань. Яскравим виразником прогресивної економічної думки України цього періоду являється також філософ і народний просвітитель Яків Козельський.Науковець одним із перших в Україні досліджував економічні категорії простого і розширеного відтворення. Під першим він розумів вироб-ництво без прибутку, а під другим–розширення виробництва за рахунок посилення гноб-лення кріпосних селян. Науковець вважав, що сільськогосподарська праця не є єдиним джерелом утворення “чистого продукту”, праця стає джерелом багатства у будь-якій сфері виробництва. Найефективнішою формою власності Я. Козельський вважав дрібну приватну власність, а спонукальним мотивом господарської діяльності дрібного власника –особисту вигоду. Я. Козельський виступав проти тих захисників феодального суспільства, хто заперечував право знедолених на опір і засуджував його як аморальне. Чи не першим серед прогресивно настроєних вітчизняних мислителів він висловив у полемічній літературі свою переконаність у неминучій перемозі народної революції й ліквідації феодального ладу.