18. Соціальні утопії пізнього Середньовіччя

Основні ідеї утопічного соціалізму підтримав італійський філософ Томмазо Кампанелла (1568—1639). У книзі "Місто Сонця", опублікованій у 1623 p., він змалював устрій майбутнього комуністичного суспільства на прикладі держави соляріїв. Солярії живуть общиною; у них немає приватної власності й класів, а розподіл матеріальних благ безплатний та рівний; вони використовують удосконалені засоби виробництва. Для комунізму Т. Кампанелли характерні елементи примітивізму (спільність жінок, детальна регламентація побутових відносин) та невизначеність шляхів і методів переходу до нього.

Новий поштовх розвитку суспільно-політичної та економічної думки надала Англійська буржуазна революція (1642—1649). У революційний період великого поширення дістали ідеї левелерів ("зрівнювачів") — виразників ідей дрібнобуржуазної демократії, які засуджували абсолютизм, обстоювали республіканську форму правління, пропагували свободу та рівність. На відміну від левелерів, які не заперечували приватну власність, діггери ("копачі"), що належали до лівого крила революційної демократії, висунули вимогу спільності землі та її доступності для кожного. Рух діггерів очолив Джерард Уінстенлі (1609—1652), який засуджував приватне земельне володіння.У своїй праці "Закон свободи" (1651) вчений сформулював утопічний проект майбутньої республіки, де забезпечуватиметься вільне користування землею і все необхідне видаватиметься безплатно. Спроба Дж. Уінстенлі реалізувати свій проект завершилася повною поразкою що свідчить про утопічність ідей ученого.Незважаючи на відмінності, соціальні утопії XV—XVII ст. багато в чому схожі. Це проекти суспільства, заснованого на суспільній власності на засоби виробництва й предмети споживання, де немає місця товарному виробництву та грошам. Пропонувалися принципи всезагальності праці й розвитку фізичних і розумових здібностей людей. Ідеї Т. Мюнцера, Т. Мора, Т. Кампанелли та Дж. Уінстенлі, попри їх утопічність, наївність і романтизм, відіграли велику роль у розвитку соціалістичної думки.

19. Передумови виникнення ринкового господарства в надрах пізньофеодального суспільства

XVI — XVII ст. в еволюції європ цивілізації були пері­одом переходу від феод до індустр-го суспільства. Зміст цієї перехідної епохи полягав у розкладі феод від­носин і формуванні передумов індустріалізації господарства, за­родженні інститутів ринкової економіки.Голов причиною переродж феод відносин у ринкові виступила неадекватність форм організації феод господарства умовам його відтворення й подальшого розвитку суспільства. У надрах феод суспільства відбувалася еволюція господарського розвитку в напрямі поступового витіснення натуральної форми господар­ства товарною. Розклад феод господ-ва був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства, формування великих капіталів, використ найманої робочої сили тощо.

Передумови індустріалізації господарства та зароджен­ня інститутів ринкової економіки складалися в другий період європейського феодалізму в країнах Північно-Західної Євро­пи. Головними з них були: просте товарне виробництво, купецько-лихварський капітал, руйнація натур форм феод господарства, грошова рента, станов. внутрішніх націон ринків. Створенню загальноєвро­п товарного та грошового ринку сприяла між нар. торгівля.

Зростання продуктивності праці у сільському господарстві, збільшення обсягів виробництва сільськогосп сировини і продовольства, які спостерігалися від XII століття, відокрем­лення ремесла від землеробства, що відбулося під впливом об'єктивного процесу суспільного розподілу праці — усе це спричинило екон відродження європейських міст.

У процесі свого розвитку ремесло поступово почало перехо­дити у стадію товарного виробництва — ремісники починають працювати на замовлення споживачів, а вироби продавати торгів­цям. Формами організації такого виробництва стають регліснича майстерня, цех, мануфактура.У містах Зах Європи зароджується промислове й торго­вельне підприємництво. Місцеві жителі організовуються в реміс­ничі цехи й купецькі гільдії. Тут утворюється буржу­азна економіка, яка й зруйнувала феодалізм.Цехове ремесло стало одним із головних перешкод на шляху капіталістичної промисловості, тому воно повинно було по­ступитися менш регламентованому мануфактурному виробни­цтву.Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Зародження мануфактур відбувалося у двох напрямах: 1) торговий капітал підпорядковував виробництво; 2) виробник ставав і підприємцем, і купцем. Одночасно в промисловості зберігалися ремесло і дрібне товарне виробництво. Складні операції європ купецтва, розширення тор­г оборотів і безперервність торг угод покликали до життя нові установи — біржі, де купці чи їхні прикажчики могли щоденно зустрічатися й укладати комерційні та грошові угоди. Біржа стає постійним місцем зустрічі банкірів та їх агентів торговців, маклерів, комісіоне­рів, Пізніше почали утворюватися банківські кон­тори та банки. Збільшення масштабів торгових операцій приводить до по­яви перших закритих товариств з обмеженою відповідальністю — командитних, а потім й акціонерних, які поступово почина­ють витісняти сімейні фірми. Так виникають позасімейні гос­подарства. Усе це свідчило про пожвавлення екон життя внаслідок розвитку нових господарських форм.3 14-15ст. торговий і лихварський капітал починають проникати у вироб­ництво. Товарно-грошові відносини набувають ширшого розвит­ку, виникають елементи нової, капіталістичної господарської системи.