- •I. Загальні основи педагогіки
- •1. Предмет і завдання педагогіки, її основні категорії, їх сутність.
- •2.Роль Духновича, Грінченка, Ушинського у розвитку нац.Пед.Думки
- •3. Мета, характер, ідеал національного виховання. Укр.Нар.Пед-ка про мету вих-ня
- •4. Основні напрямки всебічного розвитку особистості
- •5. Методологія та методи н-п дослідження. Їх елементи (етапи)
- •6. Поняття про розвиток і формування ос-сті.
- •7. Діяльність, активність і спілкування як чинники розвитку особистості
- •8. Вікова періодизація розвитку школяра
- •12. Особливості системи освіти в провідних країнах світу
- •II. Теорія виховання
- •1,2. Сутність виховання, його мета. Завдання складових частин всебічного, гармонійного розвитку особистості.
- •3. Самовиховання, його сутність, умови, етапи, прийоми реалізації
- •4. Закономірності виховання їх характеристика.
- •5. Принципи національного виховання. Їх характеристика.
- •6. Сутність методів, прийомів і засобів виховання.
- •7. Методи формування свідомості особистості
- •9. Характеристика методів стимулювання поведінки і діяльності вихованців. А.С. Макаренко і в.О. Сухомлинський про місце і роль покарань і заохочень у системі виховання.
- •10. Методи контролю та аналізу рівня вихованості.
- •11. Розумове виховання. Формування наукового світогляду
- •12. Завдання і зміст морального виховання. Шляхи і засоби морального виховання.
- •12А. Завдання, шляхи та засоби трудового виховання. Ідея трудового виховання в історії розвитку педагогіки і шкільництва.
- •13. Завдання, шляхи та засоби естетичного виховання.
- •14. Завдання, шляхи та засоби фізичного виховання.
- •15. Колектив і його роль у вихованні школярів. Ознаки колективу. Стадії розвитку колективу.
- •16. Діалектика розвитку колективу. А.С. Макаренко і в.О. Сухомлинський про особливості виховання особистості в колективі.
- •16. Розвиток дитячого колективу
- •17. Дитячі та юнацькі організації
- •18. Участь сім'ї і громадськості в організації дозвілля школярів
- •19. Позашкільні навчально-виховні заклади
- •20. Місце і роль сім’ї у вихованні дітей. Функції сім’ї у вихованні дітей.
- •21. Принципи сумісної роботи педагогів і батьків
- •22. Стилі стосунків між батьками і дітьми (за Макаренко - батьківський авторитет)
- •III. Теорія навчання
- •1. Сутність навчання, його методологічна основа, рушійні сили процесу навчання.
- •2. Функції та мотиви навчання. Типи навчання, їх характеристика.
- •3,4. Процес навчання та Учіння.
- •5. Викладання як діяльність учителя. Структура діяльності вчителя в навчальному процесі
- •6. Принципи навчання, наукові засади їх становлення в історії розвитку.
- •7. Принцип систематичності і послідовності.
- •8. Принцип науковості та доступності навчання
- •9. Принцип наочності навчання
- •10. Принцип активності та свідомості у навчанні
- •13. Взаємозв'язок загальної, політехнічної і професійної освіти
- •14. Навчальні програми
- •15. Навчальні підручники і посібники. Вимоги до них. Проблема створення електронних джерел
- •16. Навчальні плани
- •17. Сутність методів, прийомів і засобів навчання. Підходи до класифікації методів навчання.
- •18. Характеристика методів організації навчально-пізнавальної діяльності
- •19. Методи стимулювання навчальної діяльності учнів
- •20. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
- •21. Організаційні форми навчання. Типологія уроків
- •22. Урок, як форма організації навчання. Вимоги до уроку. Структура уроку
- •23. Класно-урочна система. Історія виникнення та сучасний стан
- •24. Структура уроків в залежності від дидактичної мети
- •25. Домашня навчальна робота. Види д/з.
- •26. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів. 12-бальна система оцінювання
- •27. Нетрадиційні кроки, їх характеристика
- •28. Поняття контролю. Методи і форми контролю. Ф-ії контролю
- •29. Види навчання. Їх характеристика
- •30. Нові технології навчання
- •IV.Школознавство
- •1,2. Предмет школознавства. Принципи управління освітою
- •3. Управління. Ф-ії, методи та принципи управління освітою.
- •5. Структура органів управління освітою
- •6. Керівництво навчально-виховною роботою школи
- •7. Планування роботи школи. Перспективне. Річне. Поточне
- •8. Педагогічна та громадська ради.
- •9. Методична робота в школі. Її напрямки
- •10. Основні форми методичної роботи в школі
- •11. Передовий педагогічний досвід. Вивчення, узагальнення і поширення
- •12. Структура діяльності вчителя як засіб підвищення професійної майстерності.
13. Взаємозв'язок загальної, політехнічної і професійної освіти
Освіта є складним феноменом і процесом, який охоплює послідовні етапи і такі взаємопов'язані змістові напрями, як загальна, політехнічна, професійна освіта.
Загальна освіта. Завдання її – забезпечити здобуття учнями основних знань, формування мислительних умінь і навичок. Загальна освіта – сукупність знань основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.
У середній школі загальна освіта охоплює такі рівні, як початкова, основна, повна освіта.
Початкова освіта. Вона забезпечує загальний розвиток дитини, вміння добре читати, писати, знання основ арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інформації, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі та спілкування, основ гігієни, вироблення перших трудових навичок.
Основна середня освіта. Цей рівень передбачає досконале оволодіння українською та рідною мовами, засвоєння знань з базових дисциплін, можливість здобуття наступних рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до трудової діяльності або набуття кваліфікації через різні форми професійної підготовки, формування високих громадянських якостей і світоглядних позицій.
Повна середня освіта. Забезпечує цей рівень освіти поглиблене оволодіння знаннями з базових дисциплін та за вибором, орієнтацію на професійну спеціалізацію, формування цілісних уявлень про природу, людину, суспільство, громадянської позиції особистості, можливість здобуття освіти вищого рівня.
Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах: середня загальноосвітня школа; спеціалізована школа (школа-інтернат); гімназія; ліцей; колегіум; загальноосвітня школа-інтернат; спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат): загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребу ють корекції фізичного та (або) розумового розвитку; загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) для дітей, які потребують тривалого лікування; школа соціальної реабілітації:(створюється окремо для хлопців і дівчат); вечірня (змінна) школа.
До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать: позашкільний навчально-виховний заклад; міжшкільний навчально-виробничий комбінат; професійно-технічний навчальний заклад; вищий навчальний заклад І –II рівнів акредитації.
Політехнічна освіта. Цей напрям освіти є невід'ємним елементом навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі й наукові принципи виробництва, оволодіння загальнотехнічними вміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.
Здійснюється вона насамперед у процесі вивчення предметів політехнічного циклу (математики, фізики, хімії, біології, географії), а також інших предметів (історії, основ держави і права, літератури, трудового навчання). Вагоме значення мають практикуми, факультативи з машинознавства, автосправи, електротехніки тощо.
Застосовуючи політехнічні знання на практиці, учні набувають практичних, загальнотрудових умінь та навичок, зокрема таких: користування простими знаряддями праці та інструментами, аналіз і часткове складання технічної документації, виконання нескладних операцій з ручної та механізованої обробки металу, дерева, ремонт нескладної апаратури та ін.
Професійна освіта. Одним із завдань навчання є підготовка юної особистості до професійного вибору на основі певних знань і навичок. У зв'язку з цим загальна і політехнічна освіта є основою профорієнтації та професійної освіти. Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.
Зміст професійної освіти забезпечує поглиблене вивчення наукових основ і технології обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь і навичок, виховання психологічних, моральних, естетичних якостей, необхідних фахівцеві конкретної галузі трудової діяльності.
Професійну освіту частково здійснюють загальноосвітні навчальні заклади в процесі профорієнтації, на факультативних заняттях, у різноманітних гуртках. Але в основному професійну освіту молодь здобуває у професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах різних типів і профілів.
У професійно-технічних училищах можна не лише здобути спеціальність, а й отримати середню освіту.
Особливе місце в підготовці висококваліфікованих кадрів належить вищим навчальним закладам. Вищу професійну освіту можна здобути у вищих навчальних закладах III –IV рівнів акредитації (класичні, технічні та педагогічні університети, академії й інститути); у державних вищих навчальних закладах І –II рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі); вищих навчальних закладах, заснованих на інших формах власності. Система вищої освіти здатна забезпечити місцями у вищих навчальних закладах 35% випускників загальноосвітніх закладів. У вищих закладах освіти навчаються і здобувають професію з 71 напряму понад 1,5 млн. студентів: до 620 тис. у закладах І –II рівнів акредитації та понад 920 тис. – у закладах III –IV рівнів акредитації.
Поєднання загальної, політехнічної та професійної освіти свідчить про органічний зв'язок між науковими дисциплінами, між наукою і виробництвом.
Реалізація змісту освіти повинна допомогти випускнику загальноосвітньої школи визначити своє місце в житті, ефективно освоїти життєві та соціальні ролі.