2. Виды ф-п норм

Классификация финансово-правовых норм осуществ­ляется по различным основаниям.

В зависимости от характера воздействия на участников финансовых отношений они подразделяются на обязываю­щие, запрещающие, уполномочивающие. Обязывающие - регулируют активное пове­дение субъектов и предписывают в категорической форме совершать определенные действия, например, встать на учет в налоговых органах. За неисполнение либо несвоевремен­ное исполнение субъектами финансового права возложен­ных на них обязанностей со стороны государства применя­ются различные меры принуждения. Обязывающий ха­рактер присущ большинству финансово-правовых норм, что является отражением метода финансового права — ме­тода властных предписаний. Запрещающие - регулируют пассивное поведение субъектов финансовых отношений и предписывают не совершать действий, нарушающих фи­нансовую дисциплину и законность. Этот вид финансово-правовых норм нацеливает субъектов финансового права на пассивное поведение в виде отказа от совершения зап­рещенных государством деяний. Уполномочивающие - наделяют правом совершать определенные юридически значимые действия, например, уполномочивают налоговые органы контролировать соблю­дение налогового законодательства гражданами и юридическими лицами.

В зависимости от содержа­ния могут быть материальными и процессуальными. Материальные закрепляют содержание финансово-правовых отношений, т.е. состав финансовой системы, юридические факты, правовой статус субъектов финансового права, бюджетное устройство, виды и объем денежных обязательств юридических и физичес­ких лиц перед государством определяют объем и направ­ление расходов государства, т.е. закрепляют материаль­ное, денежное содержание юридических прав и обязанностей участников финансовых отношений. Процессуальные устанавли­вают порядок применения и действия норм материального права. Так, законодатель определяет бюджетный процесс как регламентируемую нормами права деятельность, связанную с составлением, рассмотрением, утверждением бюдже­тов, их исполнением и контролем за их исполнением, рас­смотрением отчетов об исполнении бюджетов. В финансовом праве нет четкого подразделения на материальную и процессуальную части: большинство институтов концентрируют и материальные и процессуальные нормы. Но процессуальные нормы более прослеживаются в бюджетном праве; нормы процес­суального характера выделяются и в налоговом праве.

По действию во времени:постоянные (не определены во време­ни действия) и временные (определены во времени дей­ствия).

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ В УКРАЇНІ Ефективне функціонування фінансової системи держави, здійснення цілеспрямованої фінансової політики за допомогою фінансового механізму залежить від організації управління фінансами в державі. Управління фінансами відбувається через систему державних органів та інститутів за допомогою форм і методів організації управлінської діяльності. Така діяльність зумовлена історичними, економічними та політичними умовами розвитку держави. В управлінні фінансами вирізняють об'єкти і суб'єкти управління. Об'єктами управління є різні форми та методи фінансових відносин. Суб'єктами — ті організаційні структури, які здійснюють управління (фінансові державні органи, фінансові відділи підприємств та ін.). Сукупність усіх організаційних структур, що виконують управління фінансами, становить фінансовий апарат. Основне завдання органів управління фінансовою системою в державі полягає в забезпеченні злагодженості функціонування окремих сфер і ланок фінансових відносин. В управлінні фінансами розрізняють декілька функціональних складових: планування, стратегічне й оперативне управління та контроль. ПЛАНУВАННЯ має важливе місце в системі управління фінансами. Його об'єктом є фінансова діяльність держави та суб'єктів господарювання, а результатом — складання фінансових планів. У процесі планування держава та суб'єкти господарювання оцінюють стан своїх фінансів, виявляють можливість збільшення фінансових ресурсів. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ — це загальне управління фінансами, що включає дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни. Стратегічне управління виявляється у визначенні фінансових ресурсів шляхом прогнозування на майбутнє, встановлення обсягів фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм тощо; здійснення вищими органами державної влади та управління (Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України). До сфери безпосереднього державного управління належать лише державні фінанси. У сфері управління фінансами ДО ПОВНОВАЖЕНЬ ВРУ НАЛЕЖАТЬ: розгляд проекту та затвердження закону про Державний бюджет України, контроль за виконанням Державного бюджету, ухвалення рішення щодо звіту про його виконання, розгляд і затвердження усіх законодавчих актів, котрі стосуються фінансової системи та фінансової політики в країні, контроль за їх виконанням, використанням позик, одержаних Україною, утвердження усіх рішень, пов'язаних із фінансовою політикою держави. У сфері управління фінансами ГОЛОВНИМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ КМУ є: розробка та реалізація стратегічних напрямів єдиної державної фінансової політики, проекту закону про Державний бюджет України, забезпечення виконання затвердженого Верховного Радою Державного бюджету України та подання звіту про його виконання, забезпечення виконання усіх законів, що стосуються фінансової політики держави. ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ — це управління фінансами, що становить сукупність заходів, розроблених на основні оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання й виконання фінансових планів. Оперативне управління фінансами — головна функція апарату фінансової системи держави: Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, фінансових управлінь (відділів), міністерств, відомств, місцевих рад, фінансових служб підприємств та організацій. Центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади з управління фінансами є МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ, яке входить до складу і підпорядковується Кабінету Міністрів, втілює у життя фінансову політику держави. Основні функції Міністерства фінансів полягають у таких діях: — розробленні та реалізації основних напрямів фінансової політики держави, забезпеченні її втілення в життя; — забезпеченні стабільності державних фінансів, їх активного впливу на соціально-економічний розвиток країни; — організації бюджетного процесу, складанні проекту та забезпеченні виконання Державного бюджету України; — концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України та її регіонів; — аналізі підсумків виконання бюджетів усіх рівнів; — удосконаленні методів фінансово-бюджетного планування; — проведення роботи з розвитку фінансового ринку (ринку цінних паперів, кредитного ринку, ринку фінансових послуг); — здійсненні фінансового контролю за раціональним та цільовим використанням бюджетних коштів, коштів державних цільових фондів; — регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання шляхом установлення правил виконання фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку і стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Особливим підрозділом Міністерства фінансів України, що спеціально займається виконанням Державного бюджету України, є ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ. Цей фінансовий орган створений з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, чіткого контролю за надходженням коштів до Державного бюджету та їх використанням. Головними завданнями Держ казначейства Україні є: — організація виконання Державного бюджету України на основі принципу єдиного казначейського рахунку та здійснення контролю за цим; — управління коштами Державного бюджету України та коштами державних цільових позабюджетних фондів; — фінансування видатків Державного бюджету України; — ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України; — управління державним внутрішнім і зовнішнім боргами; — здійснення керівництва підвідомчими територіальними органами; — ведення зведених реєстрів розпорядників коштів Державного бюджету, державних позабюджетних фондів; — розроблення нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності й організації виконання бюджетів усіх рівнів для підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів. Отже, Міністерство фінансів України організовує виконання Державного бюджету через Державне казначейство України та його територіальні органи.

 РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ - вищий контрольний орган, кот. Здійснює онтроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України Рахункова палата України повинна:

- інформувати ВРУ, її комітети про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій,

- організовувати і проводити оперативний контроль за використанням коштів Державного бюджету України за звітний період.

- здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. - виявлення порушень фінансової дисципліни,

- вжиття заходів їх припинення та запобігання порушенням законності у фінансовій сфері

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ (ДПС) УКРАЇНИ

система органів Державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації (ДПА) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції (ДПІ) в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Завдання органів державної податкової служби: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); - внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; - роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення. У сфері бюджетних відносин визначальне місце просідає ДЕРЖАВНА КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ, що діє на основі відповідного закону. ДКРС складається з: Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь у АРК, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах. До головних завдань ДКРС України належать:

- здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів,

- розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державне регулювання банківською та кредитною системою здійснює НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ.

Основна функція - забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Національний банк України - особливий центральний орган державного управління. - головні функції:

а) втілювати монетарну політику;

б) регулювати національну валюту і бути єдиним емісійним центром;

в) захищати національні та міжнародні резерви й управляти ними;

г) діяти як фінансові консультанти уряду й парламенту;

д) регулювати процентні ставки в межах здійснюваної грошово-кредитної політики;

е) здійснювати банківське регулювання та нагляд за банківською системою і процесом клірингу. - НБУ підзвітний Верховній Раді України.

- З Кабінетом Міністрів НБУ проводить взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.

- Наділений правом законодавчої ініціативи

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Фінансовий контроль - частина загальнодержавного контролю. Йому властиві всі риси державного контролю, який одночасно може виступати однією з функцій управління та його стадією, елементом керівництва і засобом забезпечення законності. Значення фінансового контролю визначається характером фінансової діяльності держави.

Завдання фінансового контролю - 1) забезпечити своєчасне, найбільш ефективне, повне збирання грошових коштів, пошук нових джерел доходів; 2) перевірка фінансових планів підприємств з метою раціонального використання коштів; 3) забезпечення виконання і додержання законів і фінансової дисципліни всіма держ, гром орг, посад особами і громад; 4) попередження та усунення порушень фінансової дисципліни.

Фінансовий контроль є завершальною стадією управління фінансами, наділеною специфікою вторинності, тобто перевірки вже наявного. Є інструментом попередження, усунення порушень у фін діяльності та поліпшення її.

Об'єкт фінансового контролю не обмежено перевіркою грошових фондів. Фінансовий контроль поширюється на безпосередньо фінансові та пов'язані з ними господарські відносини. Безпосереднім предметом фінансового контролю виступають первинні документи, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність контрольованого суб'єкта. Фінансовий контроль є інструментом фінансового права, який складається із норм матеріальних та процесуальних, які регулюють суспільні відносини, які виникають з приводу встановлення відповідності фактичного стану завданому в галузі фінансової діяльності держави.

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ - це діяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі, перерозподілі та використанні грошових коштів та зв' язаних з цим матеріальних цінностей.

ВИДИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ:

-1) в залежності від часу проведення:

- попередній - здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків за бюджетом і планом, має на меті перевірку обґрунтованості розрахунків і пошук можливості більш ефективного їх використання;

- поточний - здійснюється під час виконання планів, проведення грошових операцій, реалізації мат цінностей. Мета -досягти найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, виявити додаткові можливості для збільшення доходів і зменшення витрат;

- наступний - здійснюється за наслідками фінансово-господарської діяльності, при розгляді і затвердженні звітів, аналізів, виконання завдань, списання матеріальних цінностей і здійснюється шляхом ревізій, перевірок, інвентаризації. Мета - оцінка досягнутого й розробка стратегії на майбутнє.