3. Тропічний пояс

Тропічний географічний пояс сформувався північніше і південніше субекваторіального поясу, тому в ньому виділяють тропічні природні зони Північної і Південної Африки.

3.1. Зона тропічних напівпустель Північної і Південної Африки

Зона простягається вузькою смугою з заходу на схуд північніше зони саван. Сезон дощів триває тут 2-3 місяці, а річна кількість опадів складає 200-300 мм. Типові грунти – сіро-коричневі. Рослинність має різко виражені ксерофітні риси і відрізняється в північній і південній півкулях. В північній півкулі рослинність представлена заростями колючих чагарників і невеликих дерев, головним чином акацій і тамарисків, які мають дрібні сірувато-зелені листя. Між них ростуть жорсткі дерновинні багаторічні злаки. Це так звана чагарниково-злакова напівпустеля. В південній півкулі для напівпустелі характерні сукулентні рослини: алое, молочаї, кавуни (сукуленти – це рослини, які переносять несприятливий сухий сезон за рахунок накопичення великої кількості вологи в м’ясистих стеблах або листях). Широко поширені також колючі подушкоподібні рослини.

3.2. Зона тропічних пустель Північної і Південної Африки

Кількість опадів у зоні пустель не перевищує 100 мм на рік. Рослини мають ряд особливостей, які дозволяють їм переносити крайню задушливість. Як правило, вони безлисті, опушені, вкриті восковим нальотом, мають потужну кореневу систему. Флористичний склад пустельної рослинності Північної і Південної Африки відмінний: в пустелях Північної Африки переважають ксерофіти, в пустелях Південної – сукуленти. Це пояснюється незвичайною сухістю Сахари, де немає води, яку б рослини могли зберігати “про запас”, як це роблять сукуленти. В Сахарі найбільш поширені безлисті злаки, тамариски, акації. В Калахарі переважають алое, молочаї і акації.

Грунти тропічних пустель – примітивні. Іноді це сипучі піски, зустрічаються великі ділянки засолених грунтів. За характером літогенного субстрату виділяють чотири типи пустель: піщані (реги), кам’янисті (хамади), глинисті (серіри) і солончакові. Піщані пустелі часто закріплені злаками і чагарниками, кам’янисті –майже позбавлені життя.

Характерними представниками фауни африканських пустель є антилопи аддакс, бубал, газель, мендес та ін. Аддакси живуть серед безбережних піщаних просторів. Вони подовгу можуть обходитись без води, а широко розставлені копита допомагають їм пересуватись по сипучих пісках дюн. Газелі представлені трьома видами: газеллю доркас, піщаною газеллю і газеллю-дамою. Вони чудово почувають себе серед безкінечних піщаних дюн, оскільки довгі і швидкі ноги дозволяють швидко пересуватись на значні відстані у пошуках їжі і води.

Багато в пустелях гризунів (піщанок, тушканчиків) і зайців. Широко представлені плазуни, особливо ящірки: пустельний варан, гекон, шилохвіст. Із змій характерні піщаний удав, різні гадюки, африканська кобра. Плазуни краще за інших пристосовані до життя в пустелі. Їх основну їжу складають комахи, в організмі яких міститься багато вологи. Температура тіла змінюється у них разом з температурою повітря, і від спекотних променів сонця вони зариваються у пісок або ховаються в щілинах. Повсюдно поширені скорпіони.