2. Орографія материка та її зв’язок з тектонічною структурою
Орографія материка. В рельєфі Африки переважають рівнини, плато і плоскогір’я. Гори займають незначну частину території. Серед рівнин переважають високі рівнини, плато і плоскогір’я. Низовини займають прибережні частини материка. Серед високих рівнин поширені улоговини – високі ввігнуті рівнини. Середня висота Африки над рівнем моря становить 750 м (третій показник після Антарктиди і Євразії). Північна частина, де переважають висоти до 1000 м, нижча за східну і південну, де середні висоти перевищують 1000 м. Тому Африку за рельєфом поділяють на Низьку і Високу. Найвищою точкою Африки є гора Кіліманджаро (5895 м), що є згаслим вулканом. Найнижчими точками материка є западини Боделе (–155 м), Ассаль (–150 м) і Каттара (–133 м).
Основні тектонічні структури материка та їх зв’язок з орографією. Тектонічна структура Африки порівняно проста. В фундаменті більшої частини материка залягає давня Африкано-Аравійська платформа, складена докембрійськими кристалічними, метаморфічними і виверженими породами. Саме тому в рельєфі Африки переважають рівнини. Платформа складається з декількох блоків і ускладнена багатьма кристалічними щитами, антеклізами, синеклізами і крайовими прогинами. До щитів (Регібатського, Туарегського, Нубійсько-Аравійського та інших) і антекліз приурочені нагір’я (Ахаггар, Тібесті, Ефіопське), плоскогір’я (Східноафриканське) і плато (Тадемаїт, Танезруфт, Іфорас, Фута-Джаллон, Джос, Дарфур, Кордофан). До інших виступів кристалічного фундаменту приурочені платформенні гори: Адамава, Рувензорі, Вірунга, Мітумба, Драконові тощо. Синеклізи виражені в рельєфі великими улоговинами (Чад, Конго, Калахарі та ін.). Крайовим прогинам платформи відповідають берегові низовини (Сенегало-Маврітанська, Гвінейська, Мозамбіцька, Сомалійська, Лівійська). Вирівняним частинам платформи відповідають високі рівнини (Сахарська, Суданська).
З північного заходу і з півдня цоколь Африки облямовують герцинські і альпійські складчасті структури. На північному заході вони складають Атлаські гори (північна частина гір альпійського віку, південна – герцинського), на півдні – Капські гори. Ці гори є епігеосинклінальними.
3. Геоморфологічне районування, морфоструктура і морфоскульптура материка
В рельєфі Африки виділяють 9 геоморфологічних областей: 2 гірські – Атлаські гори, Капські гори; 2 плоскогірні – Ефіопське нагір’я і Східно-Африканське плоскогір’я; 5 рівнинних – Сахаро-Суданські рівнини і плато, Північногвінейська височина, Центральноафриканська область, Південно-Африканська область, острів Мадагаскар.
Атлаські гори. За тектонічною структурою область відповідає герцинсько-альпійській складчастості. В орографічному відношенні являє собою складну мозаїку середньовисоких хребтів, що простягаються у широтному напрямку і відділені один від одного широкими міжгірними улоговинами (Ер-Риф, Середній Атлас, Високий Атлас, Анті-Атлас, Телль-Атлас, Сахарський Атлас). Найвищою точкою є гора Джебель-Тубкаль в масиві Високий Атлас, що має висоту 4165 м. Область складена 2-ма основними типами морфоструктури: 1) складчасті і складчасто-брилові гори і нагір’я; 2) акумулятивні і акумулятивно-денудаційні рівнини в міжгірних і передгірних прогинах. В межах області домінують 2 типи морфоскульптур: 1 – ерозійний, 2 – вулканогенний столово-ступінчастий.
Капські гори. За тектонічною структурою область відповідає герцинській складчастості. В орографічному відношенні являють собою поєднання низьких і середньо високих хребтів, які простягаються кількома паралельними хребтами і розділені широкими поздовжніми долинами і вузькими поперечними ущелинами. Область складена 2-мя типами морфоструктури: 1) омолоджені складчасто-брилові гори; 2) акумулятивні і акумулятивно-денудаційні рівнини. В межах області домінує один тип морфоскульптури – ерозійний.
Ефіопське нагір’я. За тектонічною структурою нагір’я відповідає Ефіопському кристалічному щиту. Більша частина нагір’я перекрита базальтами, які в рельєфі являють собою ступінчасті плато і плоско вершинні гори. В цю область входить і півострів Сомалі, зайнятий ступінчастими плато і прибережною низовиною. Тут виділяють шість основних типів морфоструктури: 1) вулканічні плато і плоскогір’я; 2) цокольні денудаційні плато і плоскогір’я; 3) пластові денудаційні плато; 4) брилові і складчасто-брилові нагір’я в зонах рифтової активізації; 5) акумулятивні і акумулятивно-денудаційні рівнини в днищах рифтових зон; 6) акумулятивні рівнини крайових прогинів. В межах області домінують 5 типів морфоскульптури: 1 – вулканогенний столово-ступінчастий; 2 – алювіально-морський; 3 – острівних гір; 4 – аридно-ерозійний; 5 – западинно-просадочний.
Східноафриканське плоскогір’я. За тектонічною структурою відповідає південноафриканському кристалічному щиту. Являє собою припіднятий до 2000 м кристалічний блок, пенепленизована поверхня якого розбита найбільшою у світі континентальною системою рифтів. Тут знаходяться найбільш високі вершини материка – згаслі і діючі вулкани Кіліманджаро (5895 м), Кенія (5199 м) та ін. На плоскогір’ї виділяють 4 типи морфоструктур: 1) цокольні денудаційні рівнини, плато і плоскогір’я; 2) брилові і складчасто-брилові нагір’я в зонах рифтової активізації; 3) акумулятивні і акумулятивно-денудаційні рівнини в днищах рифтових зон; 4) вулканічні плато і плоскогір’я. В межах плоскогір’я домінують 3 типи морфоскульптур: 1 – острівних гір; 2 – алювіально-морський; 3 – вулканогенний.
Сахаро-Суданські рівнини і плато. За тектонічною структурою відповідають Сахаро-Аравійській плиті з виходами кристалічних порід на поверхню. Райони виходу кристалічних порід на денну поверхню виражаються в рельєфі у формі нагір’їв Ахаггар, Тібесті, Аір та інших і з усіх боків оточені низькими рівнинами і середньо високими плато. Низовини займають обмежену площу. В рельєфі переважають 5 типів морфоструктур: 1) акумулятивні рівнини внутришньоплатформенних і крайових прогинів; 2) пластові акумулятивні і акумулятивно-денудаційні рівнинні плато; 3) цокольні денудаційні рівнини, плато і плоскогір’я; 4) вулканічні плато і плоскогір’я; 5) брилові і складчасто-брилові нагір’я. В межах області домінують 5 типів морфоскульптури: 1 – еоловий; 2 – озерно-алювіальний; 3 – аридно-ерозійний; 4 – острівних гір; 5 – вулканогенний столово-ступінчастий.
Північно-Гвінейська височина. За тектонічною структурою відповідає Гвінейському кристалічному щиту. Від узбережжя Гвінейської затоки височина відділена низовинною рівниною. Тому в області виділяють 2 основних типи морфоструктури: 1) цокольні денудаційні плато і плоскогір’я; 2) акумулятивні рівнини крайових прогинів. В якості основних типів морфоскульптури виділяють два: 1 – острівних гір; 2 – алювіально-морській.
Центрально-Африканська область. За тектонічною структурою відповідає синеклізі африканської платформи – Конго. Центральну частину області займає улоговина Конго, яка лежить на висотах 200-500 м, і з усіх боків оточена виступами давнього кристалічного фундаменту з висотами до 1000 м. В рельєфі області виділяють 3 типи морфоструктури: 1) акумулятивні рівнини внутріплатформенних прогинів; 2) пластові денудаційні рівнини і плато; 3) цокольні денудаційні плато і плоскогір’я. В межах області домінують 3 типи морфоскульптур: 1 – западинно-просадочний; 2 – озерно-алювіальний; 3 – острівних гір.
Південно-Африканська область. За тектонічною структурою відповідає південно-африканському кристалічному щиту, по морфології нагадує Центрально-Африканську область. Але її центральна частина – впадина Калахарі – лежить на більш високому гіпсометричному рівні (900-1000 м). Виступи давнього кристалічного фундаменту, які її оточують, підняті на висоту до 2000 м. В рельєфі області виділяють 4 типи морфоструктур: 1) акумулятивні рівнини внутришньоплатформенних прогинів; 2) пластові денудаційні плато; 3) цокольні денудаційні плато і плоскогір’я; 4) вулканічні плато і плоскогір’я. В межах області домінують 5 типів морфоскульптури: 1 – алювіально-пролювіальний; 2 – западинно-просадочний; 3 – еоловий; 4) вулканогенний столово-ступінчастий; 5 – острівних гір.
Острів Мадагаскар – це материкова глиба, яка відділена від Африки грабеном Мозамбікської протоки. За тектонічною структурою відповідає антеклізі Африканської платформи. Східну половину острова займає пояс кристалічних гір, що перекриті базальтами. Західна частина зайнята ступінчастими плато і прибережною низовиною. В рельєфі острова виділяють 4 основних типи морфоструктур: 1) цокольні денудаційні плато; 2) пластові денудаційні плато; 3) вулканічні плато; 4) акумулятивні рівнини крайових прогинів. В межах острова виділяють 4 типи морфоскульптур: 1 – ерозійний; 2 – острівних гір; 3 – вулканогенний столово-ступінчастий; 4 – алювіально-морський.