2. Сезонні зміни клімату

2.1. Зима. Взимку середня температура січня на арктичних Новосибірських островах становіть –30⁰С, на узбережжі материка в межах Яно-Індигірської та Колимської низовин –35⁰С, а у віддалених від узбережжя районах –38⁰С. Але найбільш низькі зимові температури повітря спостерігаються ще південніше – в Верхоянській та Оймяконській улоговинах Яно-Оймяконського нагір’я, де середня температура січня становить –50⁰С, а абсолютний мінімум температури дорівнює –71⁰С. Назва міста Оймякон перекладається як “лютий мороз”, а райони міст Верхоянська і Оймякона називають “полюсами холоду” Північної півкулі. Дуже низькі температури повітря на Яно-Оймяконському нагір’ї обумовлені розміщенням північної частини Азії в арктичному і субарктичному кліматичних поясах, а також пануванням антициклональних умов погоди внаслідок впливу Азіатського максимуму. Останній утворюється взимку внаслідок інтенсивного охолодження євразійського суходолу і є найпотужнішим зимовим баричним центром на земній кулі. Холодне та сухе континентальне повітря, яке розтікається від нього в усі боки, приносить ясну, безхмарну, але дуже морозну погоду. Що стосується рельєфу, то гірські хребти, які оточують Верхоянську і Оймяконську улоговини, закривають їх від пом’якшуючого впливу океанів. До того ж холодне повітря застоюється в глибоких замкнених міжгірних улоговинах і ще більше охолоджується.

Більш високі, порівняно з материковою частиною, зимові температури на арктичних островах обумовлені меншою стійкістю антициклонального режиму погоди та отеплюючим впливом морів Північного Льодовитого океану. Значно тепліша зима і на узбережжі Анадирської затоки, де середня температура січня дорівнює –20...–22⁰С, хоча узбережжя лежить на одній широті з Верхоянськом. Причиною цього є вплив Алеутського баричного мінімуму.

Низькі зимові температури характерні для Байкальської гірської країни, яку охоплює центральна частина Азіатського баричного максимуму. Середня температура січня дорівнює тут –22...–32⁰С, а в міжгірних улоговинах до –36⁰С. Проте в прибережних районах Байкалу середня температура повітря складає “лише” –16...–18⁰С, що пояснюється отеплюючим впливом величезної водної маси озера.

Дуже холодно в північній частині Центральної Азії – в Північній Монголії, яка також перебуває під впливом зимового Азіатського антициклону. Середні температури січня на більшій частині Центральної Азії змінюються від –10 до –25⁰С. Середня температура січня в Улан-Баторі становить –27⁰С, а абсолютний мінімум досягає –50⁰С. А ось в пустелях Середньої Азії, які доволі часто, але не постійно знаходяться під дією Азіатського антициклону, зима вже вдвічі, а то і втричі тепліша: середня температура січня становить –8...–12⁰С (при можливому зниженні до –40⁰С).

Досить низькі температури січня спостерігаються в північній частині Великої Китайської рівнини і на острові Хоккайдо – до –5⁰С, незважаючи на те, що ці райони розташовані в досить низьких широтах. В північній частині Великої Китайської рівнини взимку переважають холодні і сухі повітряні маси, що проникають сюди із Сибіру, тому тут встановлюються найнижчі на земній кулі для цих широт середні січневі температури. Низькі січневі температури на острові Хоккайдо пояснюються впливом холодного повітря мусонного типу з континенту, а також наявністю біля східних берегів материка холодної Курильської течії.

Середня температура січня 0⁰С тримається в межах Малоазіатського та Іранського нагір’їв, а також Великої Китайської рівнини приблизно до 35⁰ пн. ш. Земна поверхня в цих, субтропічних, широтах отримує багато тепла, а вплив Азіатського антициклону вже не відчувається. Хоча нерідко у цей час сюди заходять холодні арктичні повітряні маси, які знижують температуру повітря до –18...–25⁰С.

Дуже тепла зима в південній частині Азії, яка лежить в межах тропічних, субекваторіальних і екваторіальних широт і отримує значну кількість сумарної сонячної радіації. Середня температура січня на півдні півострова Індостан дорівнює +15⁰С, на півдні +20⁰С. А найбільш високі зимові температури в Азії притаманні Малайському архіпелагу, який лежить в межах екваторіальних широт. Середні температури найхолоднішого місяця становлять там +24...+25⁰С. Для всього екваторіального поясу властивий своєрідний добовий хід хмарності: вона починає формуватись з 11-12 годин і досягає максимуму о 15-16 годині, після чого розпочинається злива.

2.2. Літо. Середня температура липня на Новосибірських островах дорівнює +1...+3⁰С, на узбережжі материка +5⁰С і до +12⁰С у внутрішніх районах Яно-Індигірської та Колимської низовин. В степних районах Забайкалля середня температура липня становить +18...+21⁰С.

Високі літні температури характерні для всієї субтропічної, тропічної, субекваторіальної і екваторіальної Азії. Середня температура липня на Аравійському півострові, Передньоазіатських нагір’ях, півостровах Індостан та Індокитай становить +25...+30⁰. Трохи нижчі температури – +24...+25⁰С – притаманні островам Малайського архіпелагу. Найвищі липневі температури повітря характерні для окремих внутрішніх частин Аравійського півострова – понад +55⁰С. Жарко також в Месопотамії – +50⁰С в Багдаді. Це найбільші середні температури липня в Азії.