- •Філософія
- •1)Світогляд. Сутність та структура
- •2)Типи світогляду і їх взаємозв*язок
- •3)Розкрийте суть компонентної структури світогляду
- •4)Розкрийте рівневу структуру світогляду
- •5)Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •6)Сутність філософської проблематики
- •7)Типи філософствування та їх характеристика
- •2. Есейсько –афористичний тип філософування
- •3. Художньо-образний тип філософування
- •4. Теоретичний тип філософування
- •8)Виникнення філософії
- •9)Охарактеризуйте особливість взаємодії філософії, міфології та релігії.
- •10)Місце філософії в культурі
- •11)Західна та Східна парадигми філософствування
- •12)Основні риси античної філософії та її основна проблематика
- •13)Охарактеризуйте вплив філософії античності на формування світоглядних позицій Середньовіччя та Відродження.
- •14)Дайте загальну характеристику філософських поглядів Середньовіччя
- •16.Назвіть основні риси і дайте характеристику філософії Нового часу.
- •17. Філософське вчення ф.Бекона, р.Декарта.
- •18. Основні риси філософії Просвітництва.
- •19.Німецька класична філософія: представники та специфіка розробки основних філософських проблем.
- •20. Філософське вчення Канта.
- •21. Філософське вчення Гегеля та його місце в філософії
- •22. Антропологічний матеріалізм Фейербаха та його місце в філософії
- •23. Охарактеризуйте основні напрямки та характерні риси філософії 20ст.
- •24. Основна проблематика та вихідні принципи марксистської філософії
- •25. Назвіть вихідні принципи філософії марксизму та розкрийте їх зміст
- •26. Основні проблеми екзистенціальної філософії 20ст.
- •27. Розкрийте характерні риси структуралізму і герменевтики
- •28. В чому сутність некласичної філософії кінця 19-20ст.
- •29. Проблеми людини у філософській антропології та персоналізмі
- •30. Основні особливості та стани розвитку філософської думки в Україні
- •31)Філософські погляди г. Сковороди.
- •32)Філософські ідеї Києво-Могилянської академії.
- •33)Назвіть основні різновиди сфер буття та охарактеризуйте їх.
- •34)Розкрийте сутність простору і часу як найбільш загальних форм буття.
- •35)Діалектика як вчення про розвиток.
- •36)Свідомість як цілісна система.
- •37)Свідомість та її суттєві властивості.
- •38)Самосвідомість: сутність, форми, рівні та функції.
- •39)Пізнання як філософська проблема.
- •40)Пізнання та теорія істини у філософії.
- •41)Форми і методи наукового пізнання.
- •42)Охарактеризуйте роль практики в процесі пізнання.
- •43)Людина як проблема філософії.
- •44)Сутнісний та екзистенційний підхід до тлумачення сутності людини.
- •45)Проблеми соціалізації особи: сутність, форми, шляхи.
- •46. Визначте природне, соціальне та біологічне в людині.
- •47. Проблемність людського буття: філософське осмислення.
- •48. Історичність буття суспільства.
- •49. Суспільний прогрес та основні концепції його тлумачення.
- •50. Суспільство як цілісна система.
- •51. Проблема сенсу історії та її тлумачення.
- •52. Проблема смерті, безсмертя та сенсу людського буття. Їх філософське вирішення.
- •53. Філософське тлумачення техніки.
- •54. Філософський зміст проблеми відношення «людина-природа».
- •55. Проаналізуйте сутність глобальних проблем людства.
- •56. Філософське розуміння світу: вихідні поняття.
- •57. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •58. Способи обґрунтування та передачі цінностей.
- •59. Базові життєві цінності.
- •Мудрість
- •60. Філософський зміст проблеми культури.
- •61. Охарактеризуйте особливість співвідношення філософії та науки.
- •62. Як пов’язані між собою поняття «філософія» та «світогляд»?
- •63. Який зміст ми вкладаємо в поняття «віра», «знання» і «мудрість»?
- •64. Розкрийте суть поняття «космоцентризм», «геоцентризм», «антропоцентризм» Дайте порівняльну характеристику.
- •65. Розкрийте сутність понять «теїзм», «пантеїзм», «деїзм».
- •66. Дайте порівняльну характеристику понять «містичний пантеїзм», «натуралістичний пантеїзм».
- •67. Як співвідносяться між собою поняття «номіналізм» та «реалізм»?
- •68. Як співвідносяться між собою поняття «раціоналізм» та «ірраціоналізм»?
- •69. Розкрийте сутність понять «емпіризм» та «раціоналізм»
- •70. Особливість співвідношення понять «сцієнтизм» та «анти сцієнтизм».
- •71. Розкрийте сутність понять «індукція» та «дедукція». Дайте їм порівняльну характеристику.
- •72. «Буття», «небуття», «суще» сутність та характер взаємодії.
- •73. Як співвідносяться між собою поняття діалектика і синергетика?
- •74. Рух та розвиток, особливість взаємодії.
- •75. Розкрийте суть поняття парадигми і наукової революції.
- •76.Як співвідносяться поняття Розвиток Прогрес Регрес
- •77.Який зміст ми вкладаємо в поняття розвиток?з якими поняття він співвідноситься???
- •79.Порівняти свідоме і несвідоме
- •80.Веліфікція і фальсифікація
- •81.Людина Особа Особистість
- •83.Дух душа Духовність
- •84.Особистість
- •85.Есенція, екзистенція
50. Суспільство як цілісна система.
Суспі́льство — організована сукупність людей, об’єднаних характерними для них відносинами на певному ступені історичного розвитку.
Суспільство – це спосіб спільної життєдіяльності людей, організований на основі певних норм, правил, стандартів у відповідності з духовними цінностями людей (філософія).
Суспільство – реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер існує обєктивно незалежно від свідомості та волі людей. На думку Платона суспільство є обєднанням людей для задоволення своїх потреб і є засобом реалізації потреби людей одне в одному, за Арістотелем, воно є втіленням притаманого від народження соціального інстинкту людини, за Гегелем – як реальний процес житєдіяльності людей, що відбувається завдяки втіленю в життя.
Є. Дюркгейм розглядав суспільство як надіндивідуальну духовну реальність, засновану на колективних уявленнях.
З погляду К. Маркса, суспільство – це сукупність відносин між людьми, що історично розвиваються та складаються в процесі їхньої спільної діяльності.
Так, більшість українських учених аналізує сучасне суспільство як систему на таких рівнях:
людство в цілому, що становить засадничий рівень формування й організації суспільства; соціальна структура суспільства;
соціальні інститути й організації;
окремі індивіди як суб’єкти та об’єкти соціальних відносин.
Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства: - праця (специфічно людська доцільна діяльність); - спілкування (колективний характер діяльності і життя); - свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності). Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність всіх форм і способів взаємодії і об'єднання людей
51. Проблема сенсу історії та її тлумачення.
Філософія історії постає як наука про людей у просторі й часі, про їхні реальні дії та взаємовідносини. Історія людства, на думку філософа-екзистенціаліста Карла Ясперса, має єдину основу - духовну, яка грунтується на вірі. Історія починається із своєрідного осьового часу - з моменту формування світових філософій і релігій, що підняли дух людини до осмислення всезагального, забезпечили їй духовну самостійність і самість.
У традиційному суспільстві сенс історії здебільшого вбачали у здійсненні самої традиції. Осереддям історичного смислу вважили деякий ідеальний стан історії, що був для неї витоком усіх можливих смислів, які сприймалися як обов'язкові для здійснення.
З утвердженням світових релігій сенс історії починають вбачати в спасінні. Вважають, що спасінню підлягає не тільки кожна окрема людина, а й світ загалом, оскільки він весь "лежить у гріху".
Таким чином, разом з утвердженням світових релігій в розумінні й переживанні історії відбувається справжній переворот: сенс історії переноситься з минулого в майбутнє. Осереддям історичного смислу для людини стає не виток історії, а її закінчення, перехід у вічність. Таке розуміння й переживання історії називають есхатологічним (у перекладі з грецької - "останній, кінцевий").
Есхатологічний погляд на історію найбільш виявлений і всебічно обгрунтований у XX сторіччі у працях Миколи Бердяєва. Він наголошує на внутрішньому драматизмі історії, на тому, що їй притаманне обопільне зростання добра та зла, з неминучим розділенням її наприкінці на конечне добро та конечне зло. "Сенс історії поза нею, - пише Бердяєв у своїй праці "Самопізнання", - сенс історії в тому, що вона закінчиться. Історія повинна закінчитися, бо в її межах нерозв'язаною є і проблема особистості".
Гегель усю всесвітню історію витлумачує як прогрес в усвідомленні свободи. Маркс розглядає суспільний прогрес як висхідний розвиток продуктивних сил і виробничих відносин суспільства.
Найбільше на роль безпосереднього вияву історії придатна свобода. Саме свобода може реально правити й за мету, й за засіб історичного процесу.
Про історію людства не можна судити по історії окремих країн, народів, регіонів, навіть епох. Людська історія є принципово незавершеною. Історичний процес, на відміну від природних явищ, є процесом людської діяльності і творчості, а результати творчості не можна однозначно передбачити. Таким чином, науково-теоретична відповідь на запитання про спрямованість історії в її цілісності неможлива, як неможливе і обгрунтування чи спростування історичного прогресу. Проблема спрямованості і сенсу історії — суто філософська проблема, яка має коріння в безпосередньому житті людей і саме там набуває особливого значення. Філософія розуміє історію не як сукупність категоричних подій і фактів, а як реальність, яка створюється людиною і має для неї значущість, цінність. Людина не може жити і творити без бачення перспективи свого теперішнього життя. А це передбачає певне ставлення до історії, визначення свого місця в ній. Саме в процесі безпосереднього життя людей створюється певний узагальнений образ історії. Історія набуває певного сенсу, коли люди ставлять питання: хто ми самі в історії?