
- •Філософія
- •1)Світогляд. Сутність та структура
- •2)Типи світогляду і їх взаємозв*язок
- •3)Розкрийте суть компонентної структури світогляду
- •4)Розкрийте рівневу структуру світогляду
- •5)Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •6)Сутність філософської проблематики
- •7)Типи філософствування та їх характеристика
- •2. Есейсько –афористичний тип філософування
- •3. Художньо-образний тип філософування
- •4. Теоретичний тип філософування
- •8)Виникнення філософії
- •9)Охарактеризуйте особливість взаємодії філософії, міфології та релігії.
- •10)Місце філософії в культурі
- •11)Західна та Східна парадигми філософствування
- •12)Основні риси античної філософії та її основна проблематика
- •13)Охарактеризуйте вплив філософії античності на формування світоглядних позицій Середньовіччя та Відродження.
- •14)Дайте загальну характеристику філософських поглядів Середньовіччя
- •16.Назвіть основні риси і дайте характеристику філософії Нового часу.
- •17. Філософське вчення ф.Бекона, р.Декарта.
- •18. Основні риси філософії Просвітництва.
- •19.Німецька класична філософія: представники та специфіка розробки основних філософських проблем.
- •20. Філософське вчення Канта.
- •21. Філософське вчення Гегеля та його місце в філософії
- •22. Антропологічний матеріалізм Фейербаха та його місце в філософії
- •23. Охарактеризуйте основні напрямки та характерні риси філософії 20ст.
- •24. Основна проблематика та вихідні принципи марксистської філософії
- •25. Назвіть вихідні принципи філософії марксизму та розкрийте їх зміст
- •26. Основні проблеми екзистенціальної філософії 20ст.
- •27. Розкрийте характерні риси структуралізму і герменевтики
- •28. В чому сутність некласичної філософії кінця 19-20ст.
- •29. Проблеми людини у філософській антропології та персоналізмі
- •30. Основні особливості та стани розвитку філософської думки в Україні
- •31)Філософські погляди г. Сковороди.
- •32)Філософські ідеї Києво-Могилянської академії.
- •33)Назвіть основні різновиди сфер буття та охарактеризуйте їх.
- •34)Розкрийте сутність простору і часу як найбільш загальних форм буття.
- •35)Діалектика як вчення про розвиток.
- •36)Свідомість як цілісна система.
- •37)Свідомість та її суттєві властивості.
- •38)Самосвідомість: сутність, форми, рівні та функції.
- •39)Пізнання як філософська проблема.
- •40)Пізнання та теорія істини у філософії.
- •41)Форми і методи наукового пізнання.
- •42)Охарактеризуйте роль практики в процесі пізнання.
- •43)Людина як проблема філософії.
- •44)Сутнісний та екзистенційний підхід до тлумачення сутності людини.
- •45)Проблеми соціалізації особи: сутність, форми, шляхи.
- •46. Визначте природне, соціальне та біологічне в людині.
- •47. Проблемність людського буття: філософське осмислення.
- •48. Історичність буття суспільства.
- •49. Суспільний прогрес та основні концепції його тлумачення.
- •50. Суспільство як цілісна система.
- •51. Проблема сенсу історії та її тлумачення.
- •52. Проблема смерті, безсмертя та сенсу людського буття. Їх філософське вирішення.
- •53. Філософське тлумачення техніки.
- •54. Філософський зміст проблеми відношення «людина-природа».
- •55. Проаналізуйте сутність глобальних проблем людства.
- •56. Філософське розуміння світу: вихідні поняття.
- •57. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •58. Способи обґрунтування та передачі цінностей.
- •59. Базові життєві цінності.
- •Мудрість
- •60. Філософський зміст проблеми культури.
- •61. Охарактеризуйте особливість співвідношення філософії та науки.
- •62. Як пов’язані між собою поняття «філософія» та «світогляд»?
- •63. Який зміст ми вкладаємо в поняття «віра», «знання» і «мудрість»?
- •64. Розкрийте суть поняття «космоцентризм», «геоцентризм», «антропоцентризм» Дайте порівняльну характеристику.
- •65. Розкрийте сутність понять «теїзм», «пантеїзм», «деїзм».
- •66. Дайте порівняльну характеристику понять «містичний пантеїзм», «натуралістичний пантеїзм».
- •67. Як співвідносяться між собою поняття «номіналізм» та «реалізм»?
- •68. Як співвідносяться між собою поняття «раціоналізм» та «ірраціоналізм»?
- •69. Розкрийте сутність понять «емпіризм» та «раціоналізм»
- •70. Особливість співвідношення понять «сцієнтизм» та «анти сцієнтизм».
- •71. Розкрийте сутність понять «індукція» та «дедукція». Дайте їм порівняльну характеристику.
- •72. «Буття», «небуття», «суще» сутність та характер взаємодії.
- •73. Як співвідносяться між собою поняття діалектика і синергетика?
- •74. Рух та розвиток, особливість взаємодії.
- •75. Розкрийте суть поняття парадигми і наукової революції.
- •76.Як співвідносяться поняття Розвиток Прогрес Регрес
- •77.Який зміст ми вкладаємо в поняття розвиток?з якими поняття він співвідноситься???
- •79.Порівняти свідоме і несвідоме
- •80.Веліфікція і фальсифікація
- •81.Людина Особа Особистість
- •83.Дух душа Духовність
- •84.Особистість
- •85.Есенція, екзистенція
41)Форми і методи наукового пізнання.
Вищим рівнем пізнавальної діяльності людей є наукове пізнання, що становить складний суперечливий процес відтворення знань, цілісну систему понять, гіпотез, законів, теорій та інших ідеальних форм пізнання, закріплених у природних і штучних мовах (математичній символіці, хімічних формулах та ін.). Наукове пізнання відрізняється від усіх інших видів пізнання використанням спеціально розроблених методів. Наукові методи завжди відповідають критеріям науковості. Серед них істотним, крім практики, є критерій обґрунтування. Обґрунтування методу включає встановлення його правомірного характеру, коректності, надійності, визначення меж застосування, оцінку достовірності та ефективності. Будь-який метод виявляється у діяльності суб'єкта, який реалізує процес пізнання об'єкта. До всезагальних належать філософські методи: метафізика, еклектика, софістика, діалектика в її ідеалістичному та матеріалістичному різновидах. Усезагальним науковим методом, основою всієї системи методів пізнання є матеріалістична діалектика з її принципами, законами, категоріями та іншими елементами. Вона передбачає, по-перше, вивчення об'єкта у цілому і кожного з його компонентів об'єктивно, тобто такими, якими вони є насправді, незалежно від бажань, прагнень, позицій, поглядів суб'єктів пізнання. Діалектика попереджає про неприпустимість суб'єктивізму — антинаукової і шкідливої альтернативи об'єктивності пізнання та оцінки результатів діяльності.
42)Охарактеризуйте роль практики в процесі пізнання.
Пізнання здійснюється в процесі практичної діяльності людей, тобто знання не народжуються в свідомості людей самі собою. Пізнання може зростати лише на родючому ґрунті реальної справи. Реальні справи людей формують практику. Практика включає всю розмаїту діяльність людей. У складному процесі пізнання практика відіграє надзвичайно важливу роль: по-перше, вона є основою пізнання; по-друге –рушійною силою його; по-третє – кінцевою метою пізнання; по-четверте – критерієм істини. Саме така практика є критерієм істинності наших знань. Лише на практиці людина може довести істинність своїх знань. Але вона не створює цю істинність, а лише дає змогу її встановити. Якщо висновки, отримані на основі наших знань, підтверджуються практикою, а діяльність виявляється успішною, то ці знання істинні. Процес пізнання, обумовлюючись практикою і підкоряючись в кінцевому результаті її законам і цілям, характеризується також і відносною самостійністю. Це пояснюється:– наявністю внутрішніх законів та внутрішньої логіки розвитку пізнання;– існуванням спадкоємності на різних етапах розвитку пізнання;– наявністю ланок між практикою та пізнанням, що опосередковують їх взаємозв'язок. Практика є також і метою пізнання. Пізнання здійснюється не заради самого пізнання, а насамперед є необхідною умовою практичної перебудови світу. Саме цим визначається основне призначення і гуманістична функція пізнання.
43)Людина як проблема філософії.
Проблема людини є однією з найактуальніших у філософії. Однак лише в сучасній філософії виник окремий напрям — філософська антропологія. Філософська антропологія — напрям, завданням якого є системне вивчення й обгрунтування сутності людського буття та людської індивідуальності. Філософи на різних етапах розвитку філософії прагнули розгадати природу людини, віднайти в ній своєрідне щось, завдяки чому людина є людиною. Водночас зміст, розуміння цього сутнісного чинника інтерпретувалися по-різному, що цілком закономірно з огляду на різні епохи, в яких жили філософи, і на надзвичайно складний та суперечливий об'єкт вивчення — людину. Тому доцільними є виокремлення не якогось одного, а кількох невід'ємних ознак людського, зокрема:
1)наявність розуму (ця концепція найпоширеніша і досить стійка. Від Арістотеля до І. Канта, від Г. Гегеля і К. Поппера вона майже не зазнала суттєвих змін);
2)соціальність (людина є істотою, буття якої через необхідність (потреба добування їжі, захисту і відтворення собі подібних, набуття власне людських якостей) пов'язане з соціальною організацією);
3)цілеспрямована діяльність (людина є істотою, що свідомо творить. Тварина діє завдяки властивій їй структурі інстинктів, а людина реалізує себе через цілеспрямовану діяльність із створення необхідних умов для задоволення її біологічних, соціальних і духовних потреб передусім створенням знарядь праці);
4)здатність творити символи, насамперед слово (завдяки слову людина спілкується, полегшує і поліпшує процес суспільної діяльності — трудової, соціальної, політичної, духовної);
5)духовність як міра якісності особи, її людськості (те, що надає людині неповторної унікальності з-поміж усього живого на планеті; те, що властиве тільки їй. Ця визначальна якість є не зовнішньо сформованим феноменом, а надбанням активності самої людини, самоспрямованої на задоволення своїх внутрішніх природних потреб).