27. Розкрийте характерні риси структуралізму і герменевтики

Структуралізм

Структуралізм як напрям виник у зв'язку з переходом гуманітарних

наук від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного методу95дослідження: моделювання, формалізації і математизації досягнутихрезультатів. Суть методу пізнання структуралістів зводиться до такого: виділення певної множини об'єктів (масиву), «корпусу» текстів, уяких можна передбачити наявність єдиної структури, інваріанта; розкладання текстів на елементарні частинки, в яких типовівідношення зв'язують однорідні пари елементів; систематизація відносин і побудова абстрактної структури шляхоммоделювання; виділення із структури всіх теоретично можливих наслідків і перевірка їх на практиці.

Герменевтика

Герменевтикою (фундатор — В. Дільтей) називають мистецтво і теоріютлумачення текстів. Тому головна операція в герменевтиці — розуміння. Процес розуміння являє собою комплексну і методологічну проблему, яка досліджується герменевтикою з різних боків:

—семантичного;

—логічного;

—психологічного;

—гносеологічного;

—соціологічного;

—математичної теорії прийняття рішень тощо.

На цьому герменевтична інтерпретація не зупиняється, враховується ще намір автора, що передбачає звернення до інтуїтивно-емпіричних ісуб'єктивно-психологічних факторів. Герменевтика, можна сказати, впершевиявила співвідношення частини і цілого) в процесі розуміння. Напрям, мету

і методи герменевтичного аналізу слід оцінювати позитивно, бо

суб'єктивно-психологічних факторів дуже часто недостатньо дляадекватного розуміння змісту того чи іншого тексту, адже один суб'єктінтерпретації хибує своєю обмеженістю, тому залучення різних методів дляаналізу текстів уможливлює більш повне розуміння їх змісту. Мова оголошується «творчою і виробничою силою», оскільки текст є«об'єктивною самостійністю» стосовно будь-якого суб'єкта, включаючиавтора та інтерпретатора. Він (текст) піднімається до рангу герменевтичноїавтономії..

28. В чому сутність некласичної філософії кінця 19-20ст.

З середини 19 ст. відбувається критичне переосмислення основних ідей, принципів і традицій класичної філософії, яскраво виражених у французькому матеріалізмі 18 ст. та в німецькій класичній філософії.

Цими основними ідеями та принципами є:

Виділення активної творчої діяльності людини в якості її сутності та основної проблеми філософського дослідження і осмислення.

Розвиток діяльності людини здійснюється як прогрес в реалізації Свободи і Розуму.

Прогрес як реалізація Свободи і Розуму є закономірним і необхідним рухом до єдиної мети: утвердження суспільної організації як Царства Розуму і Справедливості.

Рух до утвердження Царства Розуму І Справедливості є однолінійним закономірним запрограмованим процесом, що визначається необхідністю реалізації і утвердження людської сутності.

Людська сутність виявляється в діяльності свідомості, а свідомість є, перш за все, діяльністю мислення.

В центрі уваги класичної філософії пізнавальна діяльність людини, яка визнається нею вищим проявом духовної діяльності.

Характерною рисою є пізнавальний оптимізм: в процесі пізнання людина досягає істинного адекватного знання про дійсність, оскільки порядок ідей в розумі відповідає порядку дійсності і адекватно відтворюється в процесі пізнання (принцип тотожності мислення і буття).

Наукою наук є філософія, яка концентрує у собі найвищі досягнення наукового пізнання і є втіленням єдності мислення і буття.

Засобом досягнення Царства Розуму і Свободи в процесі прогресивного розвитку діяльності людини є пізнання і просвітництво.