54 Питання

Серед методів планування важливе місце займають методи розрахунку планових показників. існують три таких методу: екстраполяції, пофакторний і нормативний.

Метод екстраполяції, званий на практиці ще плануванням від досягнутого рівня, полягає в тому, що величина планових показників визначається на основі сформованої їх динаміки в попередні періоди. Цей метод відрізняється простотою розрахунку (фактично досягнута величина визначається показника в базисному періоді коригується на склався середній відсоток її зміни), проте він неточний, оскільки не враховує реально умов, що створюються в плановому періоді.

Більш обгрунтованим є пофакторний метод розрахунку планових показників . У цьому випадку фактичні величини показників за базисний період коректується шляхом розрахунку їх зміни в плановому періоді під впливом технічних і організаційних чинників.

Найбільш точним є нормативний метод планування. Відповідно з цим методом планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх зміни в результаті впровадження технічних та організаційних заходів у плановому періоді.

Нормативний метод дозволяє врахувати в плані резерви підвищення ефективності виробництва, пов'язати належним чином всі показники. Застосування нормативного методу вимагає відповідної нормативної бази на всіх рівнях управління.

Індексний метод широко використовується у практиці аналітичної роботи для вивчення ступеня виконання різних планових завдань, визначення динаміки аналізованих показників, розрахунку впливу окремих факторів на зміну результатів виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського господарства.

За своєю суттю індекс - це відносна величина (динаміки, виконання плану), що характеризує зміну рівня будь-якого економічного явища в часі, просторі або порівняно з планом, нормою, стандартом. Різновидом індексів є процент виконання плану, темпи і коефіцієнти зростання (ланцюгові, базисні, середні).

Розрізняють індивідуальні й загальні індекси. Індивідуальні індекси характеризують зміну одного якого-небудь обсягу виробництва конкретної продукції, ціни одиниці товару певного виду та ін. Загальні індекси характеризують зміну рівня показника, до складу якого входять різні елементи (однорідні або неоднорідні). Наприклад, у першому випадку маємо дані про обсяг перевезених пасажирів кількома трамвайними депо (тобто однорідних в певному розумінні), про ціни на гвоздики у кількох продавців (магазини, кіоски підприємства зеленого господарства). У другому випадку - про обсяг виробництва різнорідної продукції (послуг) одним або кількома комунальними підприємствами, тарифи на різні комунальні послуги по місту.

У разі застосування в аналізі індексного методу рекомендується дотримуватись відповідних умовних позначень, які прийняті у практиці аналітичної роботи. Показники базисного періоду мають у формулах підрядковий знак "0", а поточного - "1". Якщо зміна явища вивчається не за два, а більше періодів, то кожний з них позначається відповідно "0", "1", "2", "3" та ін. Показник, зміну якого вивчають, називають індексованим.

Якщо за базу порівняння приймається рівень попереднього періоду, то індекси називають ланцюговими, якщо один і той же початковий - базисними.

При використанні індексного методу для розв'язання аналітичних задач слід мати на увазі закономірності (правила), виражені у вигляді певних взаємозв'язків між показниками:

1. Добуток ланцюгових індексів дорівнює кінцевому базисному індексу.

2. Частка від ділення наступного базисного індексу на попередній дорівнює відповідному ланцюговому індексу.

3. Індекси аналізованих показників мають між собою такий же взаємозв'язок, як і абсолютні рівні цих показників.

4. Частка від ділення одиниці на індивідуальний індекс першого показника дорівнює індивідуальному індексу, що характеризує зміну оберненого йому показника.