
- •24. Критерії розподілу школярів на медичні групи.
- •25. Організація занять фізичними вправами школярів смг
- •26. Структура занять в смг та їх зміст.
- •27. Дозування фіз. Навантажень на заняттях смг
- •28. Вплив дихальних вправ на здоровя школярів віднесених до смг
- •29. Правила правильного диханя.
- •30. Загальне поняття про поставу. Характерні ознаки правильної постави.
- •Розглядають такі характерні ознаки правильної постави:
- •31. Причини порушення постави.
- •32. Характеристика видів порушень постави.
- •33. Методика корекції дефектів постави.
- •34. Загальна характеристика сколіотичної хвороби.
- •35. Методика корекції сколіозів на заняттях в смг.
- •36. Загальна характеристика плоскостопості.
- •37. Корекція статичної плоскостопості.
- •38. Загальне поняття про ожиріння.
- •39. Причини, що викликають захворювання ожирінням у дітей.
- •40. Правила використання лікувального бігу для зменшення маси тіла.
- •41 Методи визначення та оцінки фізичного розвитку школярів.
- •42. Використання методів соматоскопії та антропометрії при обстеженні постави школярів.
- •43. Використання педагогічного тестування для оцінки функціонального стану опорно-рухового апарату.
- •44. Правила складання комплексу гімнастичних вправ для зменшення маси тіла.
27. Дозування фіз. Навантажень на заняттях смг
Рухові режими
лікувальний
підтримуючий
тренувальний
визначаються співвідношення спеціальних та загальнорозвиваючих вправ
Лікувальний режим
справляє терапевтичний вплив на уражену систему, орган
фізичні навантаження мають, переважно, локальний характер
загальне фізичне навантаження є невеликим
фізіологічні зрушення з боку вегетативної нервової системи є незначними
від заняття до заняття навантаження незначно збільшується і може бути малим чи помірним
ознак загальної втоми не спостерігається, лише відмічається втома окремих м`язових груп.
Підтримуючий режим
навантаження забезпечує підтримання досягнутих результатів лікування
від заняття до заняття навантаження практично не збільшуються та характеризуються помірною чи великою інтенсивностю
застосовують як загальні, так і локальні навантаження
Тренувальний режим
використовується для підвищення фізичної працездатності
фізіологічні зрушення є значними
сприяє розвитку втоми, як локальної так і загальної
фізичні навантаження зростають від заняття до заняття. Втім, субмаксимальні та максимальні фізичні навантаження на заняттях з учнями СМГ не практикуються.
Об'єктивним показником фізичних навантажень на заняттях в СМГ є ЧСС
підгрупа «А»
120-130 уд/хв. на початку навчального року
140-150 уд/хв. на при кінці навчального року
підгрупа «Б»
120-130 уд/хв. протягом всього навчального року.
Об'єктивним показником фізичних навантажень на заняттях в СМГ є ЧСС
на початковому етапі занять
збільшення ЧСС на 25-30% від вихідного рівня
в подальшому
підвищення ЧСС на 40-45%
наслідком тривалих систематичних занять в СМГ
збільшують ЧСС на 70-80% від вихідного показника.
Об'єктивним показником фізичних навантажень на заняттях в СМГ є ЧСС
в перші місяці
збільшення ЧСС не більше ніж на 30 скорочень за хвилину
з часом (учні 5-7 класів)
ЧСС повинна відповідати показникам 130-140 уд/хв
згодом - (учнів старших класів)
140-150 уд/хв
Об'єктивним показником фізичних навантажень на заняттях в СМГ є ЧСС
після фізичних навантажень ЧСС повинна відновитися до вихідного рівня протягом
3-5 хвилин
10 хвилин
не більше 15-20 хвилин.
Моторна щільність занять в СМГ
на перших заняттях - 30-40%
в міру адаптації до фізичних навантажень - 60-70%.
28. Вплив дихальних вправ на здоровя школярів віднесених до смг
Дихальні вправи широко використовуються на заняттях в СМГ і утворюють окремий розділ навчальної програми, де передбачено їх використання з дітьми всіх вікових груп. Дихальні вправи складають зміст вступної частини, застосовуються для вирішення задач в підготовчій, основній та заключній частинах занять, можуть набувати загальнорозвиваючого чи спеціального характеру.
Широке застосування дихальних вправ обумовлено результатами педагогічних спостережень за дітьми, віднесених до СМГ. Практичний досвід роботи з ними свідчить про те, що школярі не вміють керувати процесом дихання. У 90% таких дітей спостерігаються низькі резервні можливості дихальної системи, відмічається надлишкова вентиляція при низькому коефіцієнті засвоєння кисню. Діти невиправдано затримують дихання на початку виконання вправ, що негативно позначається на якості їх виконання та стані здоров я. Внаслідок відсутності навичок регулювання дихання школярі не спроможні до швидкого довільного переключення уваги. До того ж, статистика свідчить про переважання захворювань дихальної системи серед інших, а дихальні вправи в таких випадках відіграють особливо важливу роль у реабілітації дітей.
Абсолютними протипоказаннями до виконання дихальних вправ е лише важкі порушення функції с-с системи при нестійкому АТ з тенденцією до його пониження, а також аритмія що супроводжується серцевою недостатністю.
Виконання дихальних вправ сприяє посиленню кровообігу, процесу дифузії газів в легенях, повнішому насиченню крові киснем та покращенню обміну речовин при порушеннях дихальних процесів та фізичних навантаженнях .
Дихальні вправи сприяють активному виведенню з організму шкідливих продуктів життєдіяльності - антропотоксинів ( вуглецю, жирних кислот, метану, етанолу, метанолу, альдегідів тощо).
Дихальні вправи полегшують роботу серцево-судинної системи. Правильне. повне дихання утворює “грудо-черевну помпу”. Її механізм полягає у збільшені черевного тиску при вдиху, коли діафрагма опускається і збільшені грудного тиску на видиху, коли діафрагма припіднімається. Це полегшує процес повертання венозної крові до серця, а значить зменшує на нього навантаження через перерозподіл такої роботи і на діафрагму.
Дихальні вправи сприяють нормалізації нервової регуляції дихання та ліквідують порушення діяльності дихальної системи.
Окремі дихальні вправи сприяють ліквідації патологічних процесів у внутрішніх органах через покращання кровообігу (реберне дихання) та масажну дію (черевне дихання).
Дихальні вправи запобігають атрофії малодіючих частин легеневої тканини, яка є свідченням передчасного старіння організму, а також збільшують показники ЖЕЛ, ХВЛ на 25 – 40 %.
На сучасному етапі вивчені фізіологічні механізми впливу дихальних вправ на стан нервової системи, тонус кори головного мозку та емоційний стан. Так, регулювання тривалості вдиху і видиху може діяти заспокійливо, як прийом розслаблення, або мати мобілізуючий ефект.
Дихальні вправи удосконалюють довільні рефлекторно-гуморальні механізми регуляції функції дихання і розширюють фізіологічні механізми пристосування організму до розумових і фізичних навантажень.
Застосування дихальних вправ під час фізичних навантажень сприяє підвищенню працездатності організму, прискорює процеси відновлення та ліквідацію кисневого боргу.