40. Правила використання лікувального бігу для зменшення маси тіла.

Особливості методики застосування лікувального бігу для зменшення маси тіла виражаються через наступні правила його використання:

1. Розминка є обов’язковим елементом, що передує бігу.

2.Починати заняття можна з ходьби, чергуючи повільний та швидкий її темп з дихальними вправами. Для початківців загальна дистанція прогулянок, що проводяться протягом дня складає 2 – 3 км. Тренування з таким змістом тривають протягом 2 – 3 місяців.

3. Заняття бігом необхідно починати з незначних за обсягом та інтенсивністю навантажень. Оптимальним темпом для початківців вважається темп 110-150 кроків/хв., його тривалість – від 1 до 3 хвилин, або 110-130м. А дітям при ожирінні Ш-ІУ ступенів та з хворобами, що супроводжують ожиріння необхідно починати біг з дистанції 25-30 м. Маршрути варто бирати без підйомів та спусків.

4. Дихати під час бігу потрібно через ніс, що є ознакою виконання роботи в аеробному режимі.

5. Не можна форсувати фізичне навантаження. В процесі його поступового підвищення спочатку потрібно збільшувати обсяг і лише значно пізніше (через один рік) за умови систематичних тренувань та задовільної адаптації до фізичних навантажень – інтенсивність.

6. Доцільно пробіжки виконувати не в межах одного заняття, а дрібно протягом дня.

7. Найкращим порою доби для занять бігом вважаються вечірні години – за 1,5 –2 години до вечері, але не пізніше, ніж за дві години до сну.

8. Суб’єктивними критеріями правильно визначеного фізичного навантаження є приємна стомленість, хороший настрій, бажання продовжувати заняття.

9. Об’єктивним критерієм фізичного навантаження є ЧСС. Необхідно слідкувати за тим, щоби ЧСС при найбільшому навантаженні не перевищувала 140 –150 уд/хв., а підвищення від вихідного рівня складало не більше 75 –80 % від вихідного рівня.

10. Рекомендується зменшувати масу тіла не більше, ніж на один кг в тиждень, поєднуючи біг середньої інтенсивності з низькокалорійним харчуванням.

Після виконання бігу на першій хвилині відновлення повинно складати 20%, на третій хвилині –30 %, на п’ятій - 50 %, а на десятій – 70-75%.

41 Методи визначення та оцінки фізичного розвитку школярів.

Дослідження рівня фізичного розвитку передбачає наступну послідовність дій:

1. визначення віку дитини на момент дослідження;

2)проведення антропометричних та фізіометричних вимірювань;

2. оцінювання рівня кожного показника фізичного розвитку за фактичним результатом у порівнянні з нормою відповідного стандарту;

3. визначення загального рівня фізичного розвитку;

4. констатація гармонійності або дисгармонійності фізичного розвитку.

Основними методами визначення фізичного розвитку с соматоскопія (зовнішній вигляд), антропометрія та фізіометрія.

Показники фізичного розвитку характеризуються:

- соматометричними величинами (зріст, маса тіла, периметр грудної клітки, ширина плечей, фронтальний та сагітальний діаметри грудної клітки, периметри гомілок та стегон тощо);

- фізіометричні величини (ЖЕЛ, сила кисті, станова сила тощо);

- соматоскопічними величинами (особливості розвитку кістково-м'язової системи, ступінь і характер жировідкладення статевий розвиток, тілобудова, постава, форма грудної клітки живота, нижніх кінцівок).

Дослідження фізичного розвитку проводяться зранку натще або після легкого сніданку. Повторні дослідження варто організовувати в одні і ті ж періоди календарного року, оскільки існують сезонні та індивідуальні темпи змін окремих показників фізичного розвитку. Так, найінтенсивніший ріст у довжину відбувається навесні - з березня по травень. Ці результати у двічі більші, ніж з вересня по жовтень. Найбільше додавання в масі тіла спостерігається восени.

Визначення показників фізичного розвитку здійснюється за уніфікованою методикою. В залежності від завдань дослідження обирається мінімальна, скорочена, чи повна програма вимірювань.

Фізичний розвиток можна оцінити використовуючи методи: індексів, кореляції, перцентилів та антропометричних стандартів.

Метод антропометричних стандартів передбачає порівняння фактичних показників фізичного розвитку з антропометричними стандартами, які розробляються місцевими органами охорони здоров'я.

Антропометричні стандарти фізичного розвитку визначають шляхом вираховування середніх величин антропометричних даних, отриманих при обстеженні різних груп населення, однакових за статтю, віком та соціальним статусом. Середні величини (стандарти) антропометричних ознак визначаються методом математичної статистики. Для кожної ознака фізичного розвитку вираховують середню арифметичну величину (М) та

середнє квадратичне відхилення (сігма), яке визначає межі однорідної групи для кожної ознаки і характеризує величину його коливання.

Оцінювання кожного показника фізичного розвитку відбувається шляхом порівняння фактичної його величини зі значенням статево-вікового стандарту та передбачає п'ять рівнів: низький, нижче середнього, середній, вище середнього та високий.

Гармонійність фізичного розвитку є критерієм здоров'я дітей і підлітків. Гармонійність фізичного розвитку оцінюють за показниками маси тіла, периметру грудної клітки і зросту дитини. Оцінку «гармонійний фізичний розвиток» отримують діти із зростом нижче за середній, середнім та вище середнього, масою тіла і периметром грудної клітки в межах в межах М -1.5сігма до М+1,50сігма. Решта значень оцінюють, як дисгармонійний розвиток: низький зріст, високий зріст, дефіцит або надлишок маси тіла тощо.

Показники фізичного розвитку:

1. Обстеження постави.

2. Обстеження форми живота.

3. Обстеження форми ніг. Розрізняють X - подібну та О - подібну форми ніг.

4. Обстеження мускулатури. Ступінь розвитку мускулатури оцінюють як хороша, задовільна або слабку Визначають рівномірність та виразність рельєфу.

5. Обстеження жировідкладення.

6. Визначення зросту.

7. Вимірювання периметру плеча здійснюється в розслабленому та напруженому станах м'язів.

8. Периметр грудної клітки досліджується в стані спокою, при вдиху та видиху.

9. Периметр шиї вимірюється накладанням стрічки під щитоподібним хрящем.

10. Периметри стегна та гомілки

11. Периметр талії

12. Ширина плеч

13. Передньозадній діаметр грудини (сагітальний)

14. Поперечний діаметр грудної клітки

15. Ширина тазу

16. Визначення ЖЕЛ.

17. Визначення сили кисті

Оцінити фізичний розвиток методом антропометричного стандарту: занести свої дані у спеціально підготовлену таблицю; виявити різницю між фактичною величиною та типовими даними; визначити кількість варіацій; побудувати графік за даними; дати оцінку свого фізичного розвитку, пр. потребі визначити спеціальні фізичні вправи.

Оцінити фізичний розвиток школяра методом атропометричних стандартів з використанням оціночних таблиць В.Г. Ареф'єва.

Фізичний розвиток школярів оцінюється за алгоритмом:

• користуючись таблицями визначити належні масу тіла та периметр грудної клітки школяра певного віку, статі та зросту.

• порівняти належні і фактичні величини маси тіла та периметру грудної клітки із визначенням різниці між ними.

• одержану різницю ділять на часткову сигму;

• оцінюють отриману величину, визначаючи її місце в межах: +-0,67 – середня; +0,68-+1,5 – вища за середню; -0,68- -1,5 нижча за середню; +1,6 і вище – висока; -1,6 і нижче – низька.

• оцінити фізичний розвиток школяра:

Школярі з добрим фізичним розвитком, тобто з середніми вищими за середні, чи нижчими за середні показниками зросту при середніх і вищих за середні показниках маси тіла і периметру грудної клітки.

Школярі з високим фізичним розвитком, тобто з такими ж показниками зросту, що і в пешіій групі, але при високих показ­никах маси тіла та периметру гру^ оТ клітки, або одного з них.

Школярі з фізичним розвитком, нижчим за середній, тобто з середніми, вищими за середній і високими показниками зросту при показниках маси тіла та периметру грудної клітки (або одного з них) нижчими за середній.

Школярі з недостатнім фізичним розвитком, тобто :

а) з високими, вищими за середні і середніми показниками зросту при низьких показниках маси тіла та периметру грудної клітки, або одного з них;

б) з показниками зросту нижчими за середні при показниках маси тіла і периметру грудної клітки (або одного з них) нижчих за середні і низьких;

в) з низькими показниками зросту.