5. Детермінанти (нецінові фактори) попиту та пропозиції.

Основними чинниками (детермінантами) попиту, окрім ціни даного товару (QD=f(P)), вважаються:

• Ціни товарів-замінників (ст.40);

• Ціни доповнюючих товарів (ст.40);

• Дохід споживачів (І);

• Уподобання споживачів (М);

• Очікування споживачів щодо змін на ринку (О);

• Природні (зовнішні) умови споживання (Z).

Зазначені чинники (ст.41), що їх називають неціновими детермінантами попиту, визначають умови, в яких форм-ся попит.

71. Попит та пропозиція землі.

Особенностью земли как экономического ресурса является ее ограниченность. В отличие от капитала земля неподвижна. Возможности расширения сельскохозяйственных площадей весьма незначительны. В большинстве стран наблюдается тенденция к сокращению сельскохозяйственных площадей как следствие развития городского хозяйства и инфраструктуры. Факторами, влияющими на предложение земли, являются плодородие и положение. Естественно, что количество хорошей земли вокруг конкретного города ограничено вдвойне: и по количеству, и по качеству. Плодородие, например, зависит от качества почвы, климата, характера применяемой техники, трудовых навыков и производственного опыта работников. Фиксированный характер предложения земли означает, что кривая предложения абсолютно неэластична. Предложение земли не может быть увеличено даже в условиях значительного роста цен на землю. Спрос на землю неоднороден. Он включает 2 элемента: сельскохозяйственный и несельскохозяйственный спрос. Кривая спроса на землю будет иметь отрицательный наклон. Это связано с тем, что по мере вовлечения земли в хозяйственный оборот нужно переходить от лучших по плодородию земель к средним и худшим. Закон уменьшающегося плодородия земель был выведен в XIX веке Д. Рикардо.

№55. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів.

Олігополія – така ринкова модель, яка характеризується наявністю на ринку кількох фірм, які при формуванні своєї політики повинні враховувати реакції своїх конкурентів. Олігополія виникає внаслідок злиття, а також у зв’язку з наявністю різних бар’єрів.

Характері риси:

в ідносно невелика к-сть фірм присутніх на ринку (від 3-4 фірм, що контролюють 90% ринку до 8-10, що контролюють 60%: жорстка; м’яка, розпливчата) (США: 3 фірми в ат мобільній галузі)

однорідний (Cu-Ni, Al, сталь) або диференційований (побутова техніка, автомобілі) товар.

В исокі бар’єри входження в галузь: економіy на масштабах; витрати пов’язані з рекламою (шоу-бізнес, тютюнова і алкогольна пром-ть); патенти та ліцензії.

Загальна взаємозалежність учасників ринку => необхідність враховувати реакцію конкурента при розробці своєї стратегії. Це є унікальна для олігополії риса.

Взаємозалежність компаній обумовлена тим, що на ринку існує невелика кількість компаній зміни політики однієї з них приводять до зміни становища інших. Для прикладу розглянемо ринок, на якому існує 3 фірми: А, В,С. Припустімо, що кожна з них контролює 1/3 ринку певного продукту. Припустимо, що фірма А вирішила зменшити ціну на свій товар. => її доля на ринку збільшиться, але це приведе до негативного впливу на фірми В і С (знизить їх долі ринку). Очевидно, що можна чекати змін у поведінці фірм В і С. Цілком можливо, що ці компанії також знизять свої ціни до рівня цін А, а можливий випадок, коли вони почнуть продавати свої товари за ще нижчими цінами, втягуючи таким чином ринок у “цінову війну”. З цього прикладу можна зробити висновок, що жодна з фірм не наважиться на зміну своєї цінової політики не прорахувавши при цьому наймовірніші реакції конкурентів. В закордонній економіці ситуацію на олігополістичному ринку дуже часто порівнюють з грою у преферанс чи шахи, коли жоден із противників наперед не знає як саме він зіграє бо його дії залежать від того як поведуть себе його противники.