Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що виникають при експлуатації установок кріогенної техніки:

• низька температура конструктивних елементів;

• самовільне підвищення тиску рідких і газоподібних кріогенних продуктів під час їх зберігання і транспортування.

Безпека при експлуатації установок кріогенної техніки:

• захист від опіків та обмороження:

- недопущення контакту;

- герметизація;

- теплоізоляція;

- огородження устаткування попереджувальні написи

• захист від дії термічних деформацій:

- застосування компенсаційних елементів та матеріалів

• захист від підвищення тиску при випаровуванні та нагріванні:

- встановлення запобіжних пристроїв (клапани, мембрани).

Вимоги до приміщень з установками кріогенної техніки:

• автоматична припливно-витяжна вентиляція;

• для стікання пролитих продуктів вздовж стін або під підлогою розміщують канали аварійної вентиляції.

2. Загальні відомості про процеси горіння, вибухопожежну безпеку речовин і матеріалів.

Опанування вогню було необхідним чинником розвитку цивілізації. Вміння користуватися вогнем дало людині можливість захистити себе, використовувати силу вогню для своїх потреб і розвитку суспільства. Але вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний призвести до знищення матеріальних цінностей, руйнування будівель, створювати загрозу життю та здоров’ю людей.

Пожежа – неконтрольоване горіння, що розповсюджується в часі і просторі , супроводжується знищенням матеріальних цінностей та створює небезпеку для життя людей.

Причини виникнення пожеж:

• необережне поводження з вогнем;

• порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування, побутових електроприладів та приладів опалення;

• пустощі дітей з вогнем, підпали.

Небезпечні фактори пожежі:

• полум’я та іскри;

• підвищена температура навколишнього середовища;

• токсичні продукти горіння й термічного розкладу речовин;

• дим;

• знижена концентрація кисню.

Вторинні прояви небезпечних факторів пожежі:

• уламки частин зруйнованих апаратів, конструкцій;

• радіоактивні та токсичні речовини, викинуті із зруйнованих апаратів;

• електричний струм при переході напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, обладнання внаслідок пошкодження ізоляції під дією високих температур;

• небезпечні фактори вибухів, пов’язані з пожежами;

• вогнегасні речовини.

Закономірно, що існує зацікавленість у зниженні виникнення пожеж і зменшення шкоди від них. Досягнення цієї мети повинна сприяти пожежна безпека

Пожежна безпека – стан об’єкта, який виключає можливість виникнення і розвитку пожежі, впливу на людей її небезпечних факторів та захист матеріальних цінностей.

Отже, необхідно забезпечувати пожежну безпеку.

Пожежа розвивається внаслідок процесу горіння.

Горіння – це процес окислення, який супроводжується виділенням тепла, диму, полум’ям та світінням.

Для горіння необхідно:

• горюча речовина;

• окисник;

• джерело запалювання.

Види горіння:

повне – достатня кількість окислювача;

неповне – знижена кількість окислювача;

гомогенне – речовини мають одинаків агрегатний стан;

гетерогенне – речовини у різних агрегатних станах.

Пожежі характеризуються гетерогенним горінням.

Процес горіння виникає через такі початкові форми загоряння:

• спалах – короткочасне загоряння газоповітряної суміші над горючою речовиною, що супроводжується видимим випромінюванням, без ударної хвилі і стійкого горіння;

• займання – початок горіння під впливом джерела запалювання;

• самозаймання – початок горіння за певних умов без нагріву зовнішнім джерелом;

• самоспалахування - самозаймання, що супроводжується появою полум’я;

• тління – горіння при безполуменевому горінні твердих речовин з видимим випромінюванням світла із зони горіння;

• вибух – горіння, що супроводжується виділенням енергії та утворення стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу;

• детонація – горіння, що призводить до прискорення поширення полум’я та виникнення в суміші ударної хвилі.

2.

Для визначення рівня пожежної безпеки, вибору засобів та заходів профілактики і гасіння пожежі використовують пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів - сукупність властивостей, які характеризують їх схильність до виникнення й поширення горіння, особливості горіння і здатність піддаватися гасінню.

Відповідно до ГОСТу за горючістю речовини і матеріали поділяються:

• негорючі (неспалимі) – ті, які нездатні до горіння в повітрі (цегла, бетон, камінь, метали);

• важкогорючі (важкоспалимі) – ті які, здатні до самозаймання в повітрі від джерела запалювання, але самостійно не горять після вилучення (асфальт, пінобетон, пресовані дерев’яно-волокнисті плити);

• горючі (спалимі) – ті, які здатні до самозапалювання після вилучення:

- легкозаймисті – ті, які займаються від джерела запалювання (від іскри, сірника) без попереднього нагрівання (папір, целюлоза);

- важкозаймисті – ті, які займаються від потужного джерела енергії (пресований картон).