Підприємства зобов’язані:

• розробляти і здійснювати санітарні та епідеміологічні заходи;

• забезпечувати контроль за виконанням санітарних норм шкідливих факторів виробничого середовища;

• повідомляти органи санітарно-епідеміологічної служби про небезпеку для здоров’я населення; відшкодовувати збитки, яких завдано здоров’ю в результаті порушення санітарного законодавства.

Чинники, що формують умови праці:

• характер праці, обумовлений нормативним та законодавчим державним регульованим (тривалість робочого часу, режим праці та відпочинку, санітарні норми і вимоги);

• технічні та організаційні чинники, що впливають на формування умов праці на робочих місцях;

• природні чинники: географічні, геологічні, біологічні.

Показники умов праці:

санітарно-гігієнічні – характеризують виробниче середовище (освітлення, мікроклімат, шум, вібрація);

технічні – характеризують технічний рівень праці (механізація, автоматизація технологічних процесів);

естетичні – характеризують оформлення знарядь праці, робочих місць, кольорів, оформлення виробничого середовища;

організаційні – характеризують вибір оптимальних режимів праці та відпочинку, стан виробничих і побутових приміщень, забезпечення працюючих засобами захисту.

3.

Важливого значення набуває оцінювання стану умов праці й визначення ступеня їх шкідливості та небезпечності.

Для оцінки умов та характеру праці необхідна гігієнічна класифікація праці, на основі якої приймаються рішення, спрямовані на запобігання або обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.

Відповідно до гігієнічної класифікації умови праці поділяються на чотири класи:

І – оптимальні умови - при яких зберігається здоров’я працівника і створюється високий рівень працездатності.

ІІ – допустимі - такі, які не перевищують встановлені норми та не чинять несприятливого впливу на здоров’я.

ІІІ – шкідливі - такі, при яких є шкідливі виробничі чинники, що перевищують нормативи і негативно впливають на організм людини.

ІV – небезпечні (екстремальні) - такі, які створюють виникнення гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтва, загрозу для життя.

Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:

• контролю умов праці працівників на відповідність санітарним правилам і нормам;

• атестації робочих місць за умовами праці;

• санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

• складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

• розслідування випадків професійних захворювань;

• розробки рекомендацій по поліпшенню умов праці.

Результати зусиль щодо поліпшення умов праці залежать від правильного аналізу стану умов праці та оцінки цього стану.

Аналіз умов праці передбачає:

• санітарно – гігієнічні обстеження окремих дільниць;

• санітарну характеристику конкретних професій.

Після обстеження складається акт, який включає:

• опис підприємства;

• дані про гігієнічну оцінку умов праці;

• перелік санітарно – оздоровчих заходів.

Підприємство має свою специфіку щодо умов праці, яка пов’язана з особливостями, з рівнем технічної оснащеності структурних підрозділів та особливостями.

Тому аналіз умов праці повинен:

• виявити небезпечні та шкідливі чинники на виробництві, на робочому місці;

• вивчати вплив та стан здоров’я та працездатність людини;

• розробити профілактичні заходи щодо створення здорових та безпечних умов праці.