41. Творчість а. Кокотюхи.

Андрій Анатолійович Кокотюха (*17 листопада 1970, Ніжин) — сучасний український письменник. Народився у місті Ніжині, в родині зварювальника і медичної сестри. Перший художній твір написав у віці 7 років. Хоча власне художні якості цього твору досі ніким не оцінені. У 1991 році написав повість «Шлюбні ігрища жаб», яка, через брак інших зразків прози, отримала в 1995 році нагороду видавництва «Смолоскип». Після виходу окремою книжкою в 1996 році повість стала називатися «романом», отримала позитивну оцінку від батьків та друзів автора, і широкий негативний розголос у пресі. Завдяки цій публікації А. Кокотюха відразу став одним з відомих сучасних українських письменників. Протягом 1999 — 2006 років побачили світ книги А. Кокотюхи: «Повернення сентиментального гангстера», «Нейтральна територія», «Ментовский город», «Отработанний матеріал», «Мама, донька, бандюган», «Криминальная Украина», «Криминальная Украина-2», «Криминальная Украина-3», «Почему Украина не Россия» (автор-упорядник), «Любити живих» (у співавторстві з Максимом Розумним), «Повзе змія», «Тайны и загадки Украины», «Резонансные дела МВД» (в співавторстві з Костянтином Стогнієм), «Шукачі скарбів», «Юля» (автор-упорядник), «Темна вода», «Зоопарк або Діти до 16 років». Крім того написав низку журнальних публікацій повістей та оповідань. За однією такою публікацією на студії ім. О. Довженка зняли кіно під назвою «Тупик». Оцінимо творчість Кокотюхи, за його твором "Шлюбні ігрища жаб". один з перших українських детективів, що значно відрізнається від інших світових творів цього славетного жанру.Щиро кажучи, спочатку мені знову не сподобалось читати про "жорстокі 90-ті", про " бандитські розбірки" тощо. Я помітила, що у сюжеті творів українського письменника  досить повільно протікає сюжет, досить слабка дінаміка, дія відбувається протягом кількох днів,  і все дуже-дуже детально. Як для мене, цей спосіб вираження навіває нудьгу.Але, дочитавши твір до кінця, я зрозуміла усю його філософську глибину, і водночас кардинально  змінила думку. насправді я зрозумліа, чому  повість отримала літературну винагороду, особливо зважаючи на те, у який спірний час  вона була написана.Трішки про сюжет. Дія відбувається на початку 90-х років у м. Києв протягом десяти днів. Група молодиків "по наводке" грабують інкассаторів, заволодівши 1 млн. доларів. І далі за сюжетом, тікаючи від переслідувань міліції, молодики ніяк не можуть поділити гроші. Фінал повісті досить неочікуваний і глибкофілософський, заставляє повністю переосмилити весь сюжет повісті.

43. Феміністичні та національні мотиви у книзі н. Зборовської.

В основі поетичного (ідеального) фемінізму лежить також ідея соборності. Основне гасло фемінізму (всі жінки — сестри!), є своєрідною спробою створити жіночий міф, міф про жіночу солідарність, що в уяві патріархального суспільства є нонсенсом: тут живе витворений націоналізмом міф про єдино можливу чоловічу солідарність В ідеальній перспективі фемінізму лежить також ідея “побратимства” між чоловіком та жінкою на основі духовних свобод кожної статі, як, наприклад, у модерному національному дискурсі О.Кобилянської.Водночас романтичне ідеальне прагнення фемінізму стикається з тією ж проблемою, що націоналізм — реальною неможливістю втілення цього ідеалу в конкретному житті Фемінізм з його ідеєю духовної свободи неминуче веде до осмислення вартості жіночого життя поза її сімейними обов’язками (незалежно від того, “чи вона найшла чоловіка, чи ні, чи мала діти, чи ні”). Від сімейного життя скоріше всього залежить особисте щастя жінки, а не “метафізичне значення її життя”, вважала М.Рудницька. Таким чином, фемінізм осмислював модерну жінку не стільки у її посередньому значенні — через функцію продовження роду, скільки у її безпосередньому відношенні до людства: призначення жінки як людини виходило за межі її статевого призначення, тобто як жінки і матері. Однак вагому роль у феміністичному пізнанні жіночої духовності відіграє саме материнство. Оскільки жінка мала збагатити культуру цінностями власного духу, то вона не може ігнорувати лише їй притаманну рису — “прикмету матері”, яку, вважала Рудницька, потрібно визволити з вузьких рамок родини і перенести у громадський світ. Батьківщина, писала Рудницька, “потребує материнськості в значінні духової.